Земне тяжіння

Прискорення вільного падіння (позначення g) — прискорення, яке отримує тіло, рухаючись під впливом сили тяжіння Землі. Воно однакове для всіх тіл, залежить від географічної широти місцезнаходження тіла, його висоти підняття над рівнем моря та інших факторів.Прискорення — векторна фізична величина, похідна швидкості за часом та за величиною дорівнює зміні швидкості тіла за одиницю часу.Прискорення вільного падіння не залежить від маси тіл, але сильно змінюється в залежності від маси самої планети (і навіть від положення на ній, від полюса до екватора), див. таблицю значень g  для інших небесних тіл.Для проведення розрахунків, згідно з рішенням третьої Генеральної конференції з мір та ваг у 1901 році, було приняте стандартне значення прискорення вільного падіння g = 9,80665 м/с2.Прискорення вільного падіння також використовується як позасистемна одиниця виміру прискорення.Падіння тіл є вільним лише в тому випадку, коли на тіло, що падає, діє лише сила тяжіння. Падіння тіл у повітрі можна приблизно вважати вільним лише за умови, що опір повітря незначний і ним можна знехтувати.Рух тіл за умов, коли опором повітря можна знехтувати, називають вільним падінням.

Усі тіла, що перебувають на Землі, або поблизу, взаємодіють з нею: Земля притягує тіла, а тіла Землю та одне одного.Силу, з якою Земля притягує до себе будь-яке тіло, називають силою тяжіння. F= mgСила тяжіння прикладається до центра мас тіла і напрямлена до центра Землі.                                

ГРАВІТА́ЦІЯ (від лат. gravitas – вага, тяжіння) – універсальна взаємодія між усіма видами матерії, взаємне притягання тіл у Всесвіті назва – Всесвітнє тяжіння. Залежно від величини сили і швидкості рухомих тіл розрізняють класичну (ньютонівську) теорію Г., теорію тяжіння Айнштайна і релятивістську теорію Г. Теорія Г., розвинена І. Ньютоном на основі праць Ґ. Ґалілея та Й. Кеплера (викладена 687 у книзі «Principia»), стала першою фізична.= гіпотезою Г. – мала величина сили взаємодії і швидкість, далека від швидкості світла. Засновник теорема астрономії Й. Кеплер і фізик Дж. Бернуллі пояснювали наявність стабільних планетарних схеми побудови Сонячної системи існуванням сил взаємного притягання між тілами, що мають велику масу Математичних формула, яка вдало описала цю взаємодію, – закон тяжіння І. Ньютона: дві матеріал. точки з масою m1 і m2 притягуються по лінії, що з'єднує їх центри, з силою F, прямо пропорційною добутку мас і обернено пропорційною квадрату відстані r між ними: F= G m1 m2/ r2. Коефіцієнт пропорційності G називається гравітації сталою, яку вперше визначив Г. Кавендіш (1798): G=(6,673 + 0,003)10–8 см 3/г c2. Відповідно до цього закону, сила Г. залежить тільки від розташування матеріал. точок у даний момент часу, тобто вважається, що гравітаційна взаємодія розповсюджується миттєво. Ньютонівська теорія Г. дала змогу описати з високою точністю широке коло астроном. явищ (рух планет у Сонячній системі, у подвій. зірках і галактиках).

Якби силу тяжіння на Землі раптово "відключили", перспектива поплисти у відкритий космос стала би далеко не найбільшою з ваших проблем.Гравітацію - точніше, відкриті нещодавно гравітаційні хвилі - зараз багато обговорюють.Дію сили тяжіння ми відчуваємо постійно. Саме вона змушує приземлитися невдовзі після того, підстрибнеш. І саме через неї кар'єру Супермена нам не здійснити.Але що сталося б, якби силу тяжіння можна було "відключити"?Закони фізики непохитні - такого просто не може відбутися. Однак це не заважає поміркувати про таку гіпотетичну ситуацію.

Рідина у тілі змінює своє місцеперебуванняНа орбіті Землі тіло перебуває у стані вільного падіння і є невагомим. Це означає, що немає нічого, що б спрямовувало кров та інші рідині вниз, до ніг. Тому вони надходять і у напрямку голови, в об'ємі, що за рік дорівнює 2-літровій пляшці води. 

Зір може погіршитисяЗ тієї ж причини, з якої обличчя може здаватися набряклим, може погіршитися й зір. Зайва рідина поблизу зорового нерва може тиснути на задню частину очного яблука.Зіпсувати зір та навіть спричинити катаракту може також і космічна радіація. 

Кістки можуть втратити щільністьЯкщо ви не займаєтеся спортом, коли перебуваєте у космосі, то щільність ваших кісток за рік може знизитися приблизно на 12%. Дослідники все ще намагаються зрозуміти, чому це трапляється, але мікротріщини, які утворюються, коли людина просто ходить поверхнею Землі, є важливими для підтримання здоров’я кісток.

Прискорення вільного падіння274 м/с²Середня відстаньдо Землі 1.496×108 км8 хв 19 с на швидкості світлаОрбітальні характеристикиСередня відстаньдо центру Чумацького Шляху ≈ 2.7×1017 км27200 світлових роківГалактичний період (2.25-2.50)×108 роківШвидкість ≈ 220 км/с (орбітальна навколо центру Галактики)≈ 20 км/с (відносно середньої швидкості інших зір в околицях)≈ 370 км/с[4] (відносно реліктового випромінювання)Фізичні характеристикиЕкваторіальний радіус 696342±65 км[5]109 × земних[6]Сплющеність 9×10−6Площа поверхні 6.09×1012 км²[6]12000 × земних[6]Об'єм 1.41×1018 км³[6]1300000 × земнихМаса (1.98855±0.00025)×1030 кг[1]333000 × земних[1]Друга космічна швидкість(з поверхні) 617.7 км/с[6]55 × земних[6]Температура в центрі (модельована) 1.57×107 K[1]Світність (Lsol) 3.846×1026 Вт[1]≈ 3.75×1028 люмен≈ 98 лм/Вт Світлова віддачаСередня енергетична яскравість (Isol) 2.009×107 Вт·м−2·ср−1Вік ≈4.6 мільярдів років[8][9]Сидеричний період обертання(на екваторі) 25.05 днів[1](на широті 16°) 25.38 днів[1]25 д 9 год 7 хв 12 с[10](на полюсах) 34.4 днів[1]Швидкість обертання(на екваторі) 7.189×103 км/год[6]

Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет Сонячної системи. Станом на 1 травня 2020 року перший і єдиний позаземний об'єкт природного походження, на якому побувала людина. Середня відстань між центрами Землі і Місяця — 384 400 км.Планетарні характеристикиРадіус = 1737 кмВелика піввісь орбіти = 384 400 кмОрбітальний період = 27,321 661 дібЕксцентриситет орбіти = 0,0549Нахил орбіти до екватора = 5,16Температура поверхні = від −190°[1] до +120 °CДоба = 708 годинСередня відстань від Землі = 384 400 км (бл. 30 діаметрів Землі; у перигеї — 356 400 км, в апогеї — 406 800 км)

Марс — четверта планета Сонячної системи за відстанню від Сонця та сьома за розміром і масою. Названа на честь Марса — давньоримського бога війни. Іноді Марс називають «червоною планетою» через червонуватий колір поверхніМаса: 6,39Е23 кг (0,107 M⊕)Прискорення вільного падіння: 3,721 м/с²Тривалість дня: 1д 0г 37хОрбітальний період: 687 днівРадіус: 3 389,5 кмПлоща поверхні: 144 800 000 км²Супутники: Фобос, Деймос

У фізиці існує величезна кількість законів, термінів, визначень і формул, які пояснюють все природні явища на землі і у Всесвіті. Одним з основних є закон всесвітнього тяжіння, який відкрив великий і всім відомий вчений Ісак Ньютон. Визначення його виглядає ось так: два будь-яких тіла у Всесвіті взаємно притягуються один до одного з певною силою. Формула всесвітнього тяжіння, яка і обчислює цю силу, буде мати вигляд: F = G * (m1 * m2 / R * R).Дуже довгий час люди вивчали небо. Вони хотіли знати все його особливості, всі закони, що панують в недосяжному космосі. По небу становили календар, обчислювали важливі дати і дати релігійних свят. Люди вірили, що центром всього Всесвіту є Сонце, навколо якого обертаються всі небесні суб’єкти.

Ісаак Ньютон любив іноді щось майструвати. Одного разу він випиляв у вхідних дверях отвір для кішки, щоб вона могла вільно виходити у двір, коли їй заманеться. А коли кішка народила шістьох кошенят, Ньютон випиляв у дверях ще шість маленьких отворів.

Ньютон був членом Палати лордів. Засідання Палати лордів відвідував регулярно. Однак протягом багатьох років він не сказав ні слова на засіданнях. Усі завмерли, коли, нарешті, Ньютон раптом попросив слова. Присутні очікували грандіозної та розумної промови, але Ньютон у повній тиші проголосив: «Панове, я прошу закрити вікно, інакше я можу застудитися».

Великий вчений не боявся експериментувати на самому собі. Доводячи, що людина бачить навколишній світ в результаті тиску на сітківку ока світла, Ньютон тонким зондом натиснув собі на дно очного яблука, ледь не втративши при цьому очі. Різнокольорові кола, які побачив при цьому вчений, довели висунуту ним гіпотезу.