Структуризація дослідження

Фітомаса (від фіто — рослина і маса), загальна кількість живої органічної речовини рослин (як вищих, так і нижчих), накопичена до даного моменту в надземній і підземній сфері фітоценозу суші (ділянки лісу, луки тощо) або водного простору.

Нікоти́н — алкалоїд[1], який продукують рослини родини пасльонових. Біосинтез нікотину відбувається в коренях рослин, а накопичується він у листках. Його основна функція — захист рослини від поїдання, особливо комахами. 

Воло́гість — міра насиченості речовини водою. У поняття вологості не входить вміст хімічно зв'язаної (конституційної), а також кристалогідратної води.

Рослинні екстракти — це концентровані натуральні інгредієнти, отримані з різноманітної рослинної сировини. Екстракт може містити кілька витяжок біоактивних компонентів. Для виготовлення якісних екстрактів натурального походження використовують листя, квіти, коріння, насіння, кору, плоди, або інші частини рослин.

Біопрепарати — біологічні препарати, які використовують для профілактики, лікування і діагностики інфекційних захворювань, до яких відносять: суспензії живих або убитих бактерій (вакцини, діагностикуми); окремі компоненти мікробних клітин (протективні антигени, алергени, пірогенал та ін.);

Біостимулятори для рослин: види, механізми дії, можливості. Чи потрібні біостимулятори культурам?13 жовтня 2020, 09:362989Фото: SuperAgronom.comСходи соъБіостимулятори для рослин не варто плутати з регуляторами росту, адже це різні засоби і механізм та принцип дії у них відрізняються. Якщо регулятори росту (стимулятори та інгібітори) — це перш за все рослинні гормони або ж гормоноподібні речовини, що впливають на ростові процеси у рослинному організмі (пришвидшують, або, навпаки, уповільнюють їх), то біостимулятори виконують дещо інше завдання.Біостимулятори — це речовини або мікроорганізми, які застосовують для впливу на фізіологічні процеси рослини: прискорення фотосинтезу, підвищення ефективності живлення, підвищення абіотичної стійкості.

АУКСИНИЦя група фітогормонів сприяє розвитку більш потужної кореневої системи та сприяє росту клітин камбію. Ауксини також відповідають за розподіл корисних поживних елементів по всіх внутрішніх тканинах. Окрім того, вони беруть участь у процесі утворення бруньок і зав’язі, прискорюючи таким чином розвиток і дозрівання плодів.ГІБЕРЕЛІНИНа відміну від ауксинів, ці фітогормони не перерозподіляють корисні речовини й елементи всередині рослин, а накопичують їх там, де в них є найбільша потреба, стимулюючи цим посилене дозрівання насіння і прискорюючи процес цвітіння.ЦИТОКІНІНИЦя група фітогормонів сприяє прискореному діленню рослинних клітин, що призводить до більш швидкого формування та зростання бруньок. Цитокініни також беруть участь у процесах регулювання передчасного старіння, перешкоджаючи ранньому в’яненню та опаданню листя, а також відповідають за своєчасне формування сходів.БРАСИНИБрасини або брасиностероїди сприяють зміцненню імунної системи рослин, підвищуючи їх життєстійкість, завдяки чому в культур поліпшується виживаність під впливом несприятливих природних факторів. Крім того, така група гормонів допомагає рослинам протистояти різним захворюванням, а також регулює процес дозрівання і формування плодів.

На території України сформувалися ґрунти різних типів. Їх поширення на рівнинній частині підпорядковане закону широтної зональності, тобто ґрунти змінюються з півночі на південь.Дерново-підзолисті ґрунти розповсюджені здебільшого на Поліссі. Вони сформувалися в умовах надмірного зволоження під сосновими і мішаними лісами. Материнськими породами для них слугують водно-льодовикові піщані відклади У цих ґрунтах невеликий вміст гумусу (до 1,5 %), чітко виражений так званий підзолистий горизонт, з якого поживні речовини вимиваються вглиб, тому вони мають низьку родючість.Сірі лісові ґрунти поширені у південній частині Полісся, на заході й Правобережжі України під ділянками широколистих лісів. Вони утворилися на суглинистих породах за умов достатнього зволоження. Вміст гумусу в них також незначний — 3 %, їх природна родючість відносно невисока, але достатня для вирощування багатьох сільськогосподарських культур.Чорноземні ґрунти сформувалися в умовах недостатньої зволоженості під степовою рослинністю. Великий вміст гумусу (до 9 %) та зерниста й грудкувата структура роблять їх найродючішими не тільки в Україні, а й у світі. Гумусний шар у чорноземах має значну потужність — від 40 см до 1 м і більше. Ці ґрунти, що вкривають майже 60 % території України, є її національним багатством. Загалом в Україні зосереджена п'ята частина всіх чорноземів світу.

Чорно́зем[1], чорно́земля[2][3] — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і луково-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[4]

Глинистий ґрунт — це ґрунт, у складі якого переважає глина. Це ґрунт жовтогарячого або коричневого кольору. Він містить дуже мало повітря. Глинистий ґрунт повільно пропускає воду, але довго її зберігає.