par Viktoria Horokh Il y a 4 années
390
Plus de détails
Тварини - це живі організми, що харчуються вже готовою їжею.
На відміну від рослин, тварини можуть переміщатися в просторі і ростуть не протягом усього життя , а тільки в молодому віці.
Лелека. Бог дав людині лантух і наказав віднести далеко в ліс і закопати з умовою не розв’язувати і не заглядати в нього. Та на півдорозі чоловік не витримав і поцікавився, що ж він несе. Тоді з мішка повистрибували жаби, вужі та змії і розповзлися по всьому світові. Розгніваний Бог перетворив чоловіка на лелеку і звелів ходити по полях та болотах і збирати усяке гаддя. Люди вірили, що лелека приносить щастя тій оселі, де він збудував гніздо. Якщо ж хтось зруйнує гніздо, то лелека принесе вогню і спалить хату, або накличе блискавку.
Народні прикмети про тварин існують для того щоб зрозуміти і розшифрувати, що хочуть донести нам брати наші менші. За весь час існування людства, тварини завжди знаходяться поруч з нами. А так як зрозуміти тваринний мову нам не під силу, залишається задовольнятися спостереженнями і своїми здогадками.
Починаючи з самого дитинства, ми багато дізналися про тварин - зі шкільного курсу, книг або телепередач.
Але часом буває так, що наші уявлення про тварин, як і багато інших понять, не зовсім вірні.
* * *
Біла латка,
Чорна латка
По дереву скаче.
(Сорока)
* * *
Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа –
В них таке смачненьке м'ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене…
(Лисиця)
Кожна народна казка про тварин – це повчальна алегорія, в якій кожна жива істота являє собою комплекс людських вад, або, навпаки, - позитивних рис характеру. Так, лисиця з одного боку символізує підступність і хитрість, а з іншого – мудрість та іронію. Заєць – полохливий боягуз, і, одночасно – добре звірятко, яке може стати в пригоді. Вовк часом уособлює жадібність, а часом – виступає як сильна і вірна істота, що може бути щиро вдячною за зроблене їй добро.
Свійські тварини не менш символічні: корова-кормилиця – добре серце, козочки – спритні і мудрі, вівці та віслюки – вперті, півні – хоробрі і хвалькуваті, собаки – вірні, коні – сильні та сміливі, коти – ліниві й вередливі, але ласкаві.
В українських казках про звірів чудово простежується соціальний підтекст: звірі мають царів, воюють, товаришують, тощо, тобто вступають у суто людські суспільні стосунки. Це допомагає символічно викрити пороки та соціальну несправедливість. Педагогічний вплив казок про звірів на дитину здійснюється саме завдяки їх алегоричності та вічної актуальності проблем, що в них порушуються.
Так чи прості ці маленькі розповіді насправді? Виявляється, немає. У кожній казці про тварин мають хорошу назву, повноцінний сюжет, колоритні персонажі, які відображають багато в чому суть того, що відбувається в дійсності. Таким чином, з кожної
нової казкою дитина вчиться пізнавати цей величезний світ.
По суті, дитячі казки про тварин є першими підручниками малюків в непростий школі життя. З їх допомогою дитина дізнається, що добро є найціннішим даром для
І воно завжди перемагає зло. Дружба важлива не менш ніж працьовитість, і про це малюки дізнаються з казок про мужніх і
Які не дивлячись ні на що долають всі труднощі. Крім того, казки про тварин вчать любові до ближніх і поваги до старших, співчуття до бідних і чесності у всьому.
Особливість дитячого бачення така, що все розказані історії сприймаються здебільшого на інтуїтивному рівні, а реальний вигляд сприйняті ситуації і персонажі знаходять лише згодом. Тому до вибору перших книжок для вашого малюка варто підійти з
Прекрасно, якщо в новій книжці будуть або. А почати краще з добре знайомих, добрих народних казок про тварин.
Це один із найдавніших видів народної казки, який виник тоді, коли основним способом існування первісних людей були звіроловство й полювання. Давні люди найбільше цікавилися тваринами, бо саме від них залежало виживання племені або народу. Мисливці мусили спостерігати за тваринами, наслідувати їхні голоси. На основі мисливського досвіду складалися уявлення про звички звірів, а також про їхню мову й здатність людей її розуміти. Люди наділяли тварин людськими якостями, вірили в те, що є такі, які мають особливу магічну силу, а тому знають більше, ніж люди, можуть скеровувати людське життя. У давнину тваринам поклонялися (як і богам), до них дослухалися, як до голосу самої природи. У народних казках тваринний і людський світ становлять неподільну єдність, де всі (і люди, і тварини) розуміють одне одного.
У східних слов'ян існувало чимало різних повір'їв про цих тварин. Забобони проникали і в народні казки, до певної міри формуючи їх образну систему й тематику. Образ вовка широко фігурував і в українській казці про тварин. Але найповнішу художню розробку в наших казках дістала тема «Голодний вовк». Характерно, що при цьому вовк майже завжди зображується як нерозумний, зажерливий хижак-невдаха. Отже, ставлення людини до колишнього об'єкта обожнювання та пошани мінялося в міру того, як тотемістичні уявлення поступалися місцем новим формам релігії, а визначальними в процесі розвитку образної основи казок про тварин ставали конкретні умови матеріального життя народу, реальні, повсякденні практичні запити людини. Різноманітні повір'я, міфи, оповідання первісної доби в подальшому набували докорінного переосмислення. Усе це своєрідно сполучалося з новим трактуванням образів, увіходячи потім до загальної казкової символіки як її органічна складова частина. Отже, якраз відтоді, з моменту складання характерної художньої алегорії, що є істотною жанровою ознакою казки взагалі, й розпочинається історія казок про тварин як певного жанрового різновиду.
Мова тварин — набір символів та жестів, які складають основу спілкування тварин , сукупність конкретних сигналів — звукових, нюхових, зорових і т. д., які діють в даній ситуації і мимоволі відображають стан тварини в даний конкретний момент
Тварини, як і рослини, можуть розмножуватись нестатевим, вегетативним або статевим способами. Нестатеве розмноження спостерігається в одноклітинних тварин і відбувається внаслідок поділу клітини або, рідше, її брунькування. ... Статеве розмноження тварин відбувається за участі спеціалізованих статевих клітин (гамет)
Розвиток тварин — це процес, унаслідок якого відбувається зміна якості статі, перехід від одного якісного сталу до іншого, вищого. Післязародковий період розвитку починається виходом зародка з яйцевих (зародкових) оболонок або після народження і триває до смерті.
Головне в природі – передати свої гени потомству, моногамія – це лише одна з багатьох стратегій безпечного розмноження. Між тим існують дві основні причини випадкових сексуальних зв'язків у тварин.
По-перше, це генетична різноманітність. Самки, які злучаються з кількома різними самцями, матимуть генетично більш різноманітне потомство, що підвищує його шанси на виживання. По-друге, як зазначає англійський генетик Ангус Джон Бейтман, існує фундаментальна різниця між тим, як утворюються статеві клітини в жіночому і чоловічому організмах. Інакше кажучи, сперма виробляється простіше, ніж яйцеклітини.
Це означає, що звичайний самець має досить сперми, щоби запліднити незліченну кількість самок, тоді як самки на певному етапі не матимуть більше потомства від спарювання з додатковими самцями.
Якщо поєднати ці два фактори, стає очевидним, що обидві статі мають усі аргументи заводити більше сексуальних партнерів. Отже, моногамія – є розумною стратегією лише за дуже особливих обставин, багато з яких виявляються до болі знайомими.
До тварин-символів українського народу належать: лелека, ластівка, зозуля, соловейко, півень, бджола, їжак, корова, кінь, коза… Лелека Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля
Як часто ми в нашому сьогоденні звертаємось до різних символів — тих, що прийшли до нас з минулого, з нашої багатовікової історії; тих, що живуть у народних думах, піснях, переказах і легендах. Ці символи — ознаки нашого роду, що вирізняють нас, українців, з-поміж інших народів, роблять нас самобутніми і неповторними. Ці символи — образ нашої України, пісенного, калинового, солов'їного краю. У найтяжчі часи своєї історії вистояв наш народ, зберіг свій дух, своє коріння, свої національні святині. І все те краще, що дісталося нам у спадок, ми повинні шанувати і берегти, аби передати нащадкам. Щоб по-справжньому полюбити свою землю, її неодмінно треба пізнати. Треба вчити історію рідного краю, знати його звичаї і традиції. Тож ця невеличка робота створена з великою надією і великим бажанням допомогти таким маленьким громадянам нашої країни стати справжніми синами і дочками своєї Батьківщини.
Це тварини, які є частиною курсу лікування і (або) терапії та допомагають людині в повсякденних справах. Використовують тварин різних видів, які часто не навчені допомагати людині в конкретних завданнях. Цих тварин іноді називають тваринами-компаньйонами або тваринами для терапії
Тварини- наші найкращі друзі. Ми повинні любити і оберігати їх, адже ми відповідаємо за тих кого приручили.
Не кожен з нас має свого чотирилапого друга. І не важливо хто це, чи кіт чи собака, ми всеодно любимо їх однаково.
Собаки заспокоюють, послаблюють напругу, рятують від серцевих нападів, стрибків тиску, головного болю, печінкових кольок, знімають больові синдроми при радикуліті і невралгії, виліковують запальні процеси. Незамінні при різних захворюваннях шкіри: їм під силу навіть трофічні виразки. Собаки рятують своїх господарів під час епілептичних припадків. Відчуваючи наближення нападу, вони підставляють себе під падаючого господаря, щоб він не вдарився об підлогу або меблі. Присутність собаки значно зменшує тривалість нападу і вірогідність небезпечних наслідків.Собака — добра і товариська істота, і дуже швидко завойовує любов дітей. Вона рухається і постійно готова до гри. Для дітей до трьох років собака є найкращою живої іграшкою. Діти дошкільного віку вже цілком свідомо спілкуються і пустують з собакою. Після дев'ятирічного віку дитини собака сприяє розвитку хороших родинних відносин, а в підлітковому віці стає ефективним вихователем, рятує від можливого душевного дискомфорту і зміцнює психіку свого господаря.
Наша величезна планета включає в себе значно різноманіття живих форм. А скільки з них вимерло, і підрахувати важко. Зазвичай увага приділяється красивим тваринам. Їх показують у зоопарку і по телевізору, їх люблять діти, про них можна
прочитати в підручнику і зустріти в природі. Але на Землі є такі створіння природи, яких зустріти дуже складно. Ці рідкісні види приховані від очей людини, багато хто з нас взагалі нічого про них не чули.
Живучи в міських джунглях, багато хто з нас ніколи навіть не бачив як виглядають дикі тварини вживу. Енциклопедія Корисного пропонує вам поближче познайомитись з дикими тваринами України.
Безсумнівно, світ диких тварин України дуже багатий. Він приваблює своєю красою і різноманітністю своїх мешканців. В даний час як дорослі, так і діти часто цікавляться життям диких тварин, їх звичками, поведінкою, способами добування їжі, місцями проживання, а багато кого навіть цікавлять питання одомашнення диких тварин.
Більшість диких тварин України проживають в лісах. Багато з них – це небезпечні тварини, хижаки, об’єкти промислу і розведення. Але всіх їх об’єднує одна мета – виживання, за яку вони постійно борються.
Кажуть, людина, котра не любить тварин, не здатна любити і людей. Та як можна не обожнювати цих пухнастиків, тим паче, що за любов хвостаті віддячують насправді щедро. Вони нас лікують. Про терапію конями, дельфінами, рибками, котами і собаками знають всі. Сьогодні таке лікування називають пет-терапією або анімотерапією.
Багато видів рослин, тварин, птахів і комах зникають з лиця нашої планети в тисячу разів швидше від природного рівня. Планета Земля втрачає від 10 до 130 видів кожен день.
Згідно з Червоною книгою, що видається Міжнародним союзом охорони природи, на сьогоднішній день критична небезпека зникнення загрожує 5583 видам. При цьому 26 з них увійшли в цей список у минулому році.
Щороку людина дізнається про існування нових видів. Але, як кажуть фахівці, деякі види можуть зникнути навіть раніше, ніж ми дізнаємося про їхнє існування.
Червона книга України — основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи зростають у природних умовах на території України, в межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і знаходяться під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України.
Зоологія — наука про тварин. Люди здавна використовували тварин у своєму житті. Добуваючи тварин, охороняючи житло від хижаків та отруйних змій тощо, вони набували знань про їхній зовнішній вигляд, місцезнаходження, спосіб життя, поведінку і передавали ці знання з покоління в покоління.
Усі різні, усі рівні. Про це знають, здавалося б, і діти, і дорослі. Знають, але чомусь дуже часто забувають. Так само забувають і те, що, крім людей, на планеті повно інших повноправних мешканців, які часто-густо страждають і потерпають через нашу необережність, необізнаність і байдужість. Аби бодай трошечки відновити справедливість, ми підготували для вас огляд найцікавіших дитячих книжок, здатних не просто відчинити двері до таємничого й дивовижного світу природи та розповісти про тварин не гірше, ніж Animal Planet, але й переконати у тому, що усі вони – великі та маленькі, повзкі та слизькі, волохаті та хвостаті, вухаті та зубаті – заслуговують на нашу любов та повагу, а деякі з них буквально потребують допомоги.
Чорна Книга України -це список тих видів, які вимерли, починаючи з 1600 року. Існування цих видів було зафіксоване в пам’ятниках культури. Є зведення про спостереження цих тварин природодослідниками або мандрівниками. Тобто ці види однозначно зафіксовані в живому стані. Але сьогодні ми можемо стверджувати, що вони більше не існують. Ось ці види і заносять в «чорний список».
