par Дарина Сієнко Il y a 3 années
448
Plus de détails
Слово "космос" з грецької перекладається як "порядок", "устрій", "впорядкованість". У стародавні часи так називали світобудову – тобто йшлося про Лад на противагу Хаосу. Зараз космос – це все, що існує за межею земної атмосфери. Таке поняття космічного простору припускає його нескінченність.
Дослідження космосу — відкриття та розвідка космічного простору за допомогою космічних технологій. Фізичні дослідження космосу ведуться як за допомогою пілотованих космічних польотів, так й автоматичних космічних апаратів.Технічному дослідженню космосу передував розвиток астрономії та створення великих й відносно ефективних ракет на початку 20 століття.
Здійснений перший в історії вихід людини у відкритий космос. Космонавт Олексій Леонов здійснив вихід у відкритий космос з корабля Восход-2.
Здійснений перший у світі політ у космос жінки-космонавта, Валентини Терешкової, на космічному кораблі Восток-6.
СРСР в 1961 році відправив Юрія Гагаріна в космос - це
перший політ людини у космос на кораблі Восток-1.
Здійснений перший в історії орбітальний політ у космос живих істот з успішним поверненням на Землю. На кораблі «Супутник-5» цей політ здійснили собаки Білка та Стрілка.
СРСР вперше запустила штучний супутник «Супутник 1» в 1957 році на орбіту Землі.
Наша Сонячна система є найбільш розкритою науковцями, в плані фактів, у всесвіті. Але існує досить багато цікавих фактів про Сонячну систему, які ми не знаємо та про які навіть не здогадувалися.
Галактика - це величезна кількість зірок, зібрана разом силою тяжіння, а ще газ і пил. Всі вони крутяться навколо центральної точки своєї системи. Всесвіт містить в собі величезну кількість галактик, які можуть складатися з мільярдів зірок. І кожна галактика при цьому унікальна - вона має свою будову і форму.
Розрізняють три основні форми галактик:
Спіральні ж галактики мають довгі рукава по краях. У таких галактиках найчастіше утворюються нові зірки.
Спіральні галактики - найчисленніший тип: вони становлять близько 50% всіх спостережуваних галактик. Більша частина зірок спіральної галактики розташована в межах галактичного диска. На галактичному диску помітний спіральний візерунок з двох або більше закручених в одну сторону гілок або рукавів, що виходять з центру галактики.
Галактика, в якій знаходиться наша планета Земля називається Чумацький (або Молочний) шлях. Це галактика спіралеподібної форми. Якби ми могли подивитися на неї зверху, то побачили б, що вона схожа на вир з довгими спіралеподібними відростками.
Чумацький Шлях
Чумацький Шлях — власна назва галактики, у якій розташована наша Сонячна система, а також усі зорі, які ми бачимо неозброєним оком.
Чумацький Шлях є спіральною галактикою типу SBbc за класифікацією Габбла, що разом із галактикою Андромеди, Галактикою Трикутника та низкою інших галактик утворюють місцеву галактичну групу. У свою чергу, місцева група входить до Надскупчення Діви.
Чумацький Шлях при спогляданні на небі виглядає як неяскрава дифузна світла смуга, що проходить приблизно вздовж великого кола небесної сфери. У північній півкулі наша Галактика перетинає сузір'я Орла, Стріли, Лисички, Лебедя, Цефея, Кассіопеї, Персея, Візничого, Тельця та Близнюків; у південному — Єдинорога, Корми, Вітрил, Південного Хреста, Циркуля, Південного Трикутника, Скорпіоната Стрільця. У Стрільці лежить центр Галактики.
Молочний шлях - наша галактика.
Еліптичні галактики — це кулеподібні скупчення мільйонів зірок, які нагадують велетенські сферичні скупчення. Внутрішня частина еліптичних галактик майже позбавлена структури; щільність зірок поступово зменшується від ущільненого центра до розріджених країв. Самі галактики мають різну еліптичну форму (або різне співвідношення розмірів). У цих галактиках, зазвичай надзвичайно мало міжзоряного газу та пилу, а також зовсім немає молодих зірок (хоча існують і виключення з цих правил).
Старі, великі і яскраві зірки зазвичай мешкають в еліптичних галактиках, хоча бувають і винятки.
Неправильні галактики не мають жодної визначеної структури або симетрії. Вони не мають еліптичної форми. Це менші галактики з великою кількістю міжзоряного газу та пилу.
Коли утворилася Сонячна система, велика частина речовини опинилася на Сонці. Матеріал, що обертається на диску навколо Сонця, згуртувався у все більші та більші шматки, утворюючи вісім планет. Але деякі менші шматочки речовини ніколи не приєднувались до одного з цих більших тіл і все ще знаходяться там у космосі.
Карликові планети нашої Сонячної системи є захоплюючими доказом того, наскільки ми мало знаємо про нашу Сонячну систему. З відкриттям багатьох нових об’єктів у нашій Сонячній системі у 2006 році астрономи вдосконалили визначення планети. Подальша їх перекваліфікація Плутона на карликову планету нової категорії викликала багато суперечок.
П'ять карликових планет: Церера, Плутон, Хаумеа, Макемаке, Еріда.
Комети – це маленькі крижані об’єкти, які мають дуже еліптичні орбіти навколо Сонця. Їх орбіти переносять їх від зовнішньої Сонячної системи до внутрішньої Сонячної системи, близько до Сонця. На початку історії Землі комети могли приносити на Землю воду та інші речовини під час зіткнень.
Хвости комети утворюють зовнішні шари танення льоду і випаровуються, коли комета летить близько до Сонця. Лід від комети випаровується і утворює сяючий хвіст, яка відбиває світло від Сонця.
Метеори – це теж малі тіла Сонячної системи. Метеор це смуга світла на небі. Люди називають їх падаючими зірками, але насправді це невеликі шматочки матерії, які згорають, потрапляючи в атмосферу Землі з космосу.
Метеори називаються метеороїдами, перш ніж вони досягнуть земної атмосфери. Метеороїди менші за астероїди і варіюються від розміру валунів до розміру крихітних зерен піску.
Ще менші об’єкти називаються міжпланетним пилом. Коли Земля проходить через скупчення метеороїдів, виникає метеорний дощ. Ці скупчення часто є залишками, залишеними хвостами комет.
Астероїди – це дуже маленькі скелясті тіла, які обертаються навколо Сонця. “Астероїд” означає “схожий на зірку”, а в телескоп астероїди виглядають як світлові точки, як зірки. Астероїди мають неправильну форму, оскільки їм недостатньо сили тяжіння, щоб стати круглими. Вони також занадто малі, щоб підтримувати атмосферу, і без внутрішнього тепла вони не є геологічно активними. Зіткнення з іншими тілами може розбити астероїд або створити на його поверхні кратери.
Газові гіганти Юпітер і Сатурн, а також крижані гіганти Уран і Нептун знаходяться у зовнішній області. Дві області розділені між собою поясом астероїдів.
З чотирьох гігантських планет найкраще вивчено Юпітер - найбільшу планету цієї групи і найближчу з них до нас і Сонця. Вісь обертання Юпітера майже перпендикулярна до площини його орбіти, тому сезонних змін умов освітлення на ньому немає.
У всіх планет-гігантів обертання навколо осі досить швидке, а густина мала. Внаслідок цього вони значно стиснуті.
Усі планети-гіганти оточені потужними, великих розмірів атмосферами. І ми бачимо тільки, що в них плавають хмари, які внаслідок швидкого обертання витягнулися паралельними екватору смугами.
Нептун – єдина з планет, яка була відкрита не завдяки спостереженням, а за допомогою математичних розрахунків. Радіус – 24547 км. Рік на планеті дорівнює 60 190 діб (приблизно 164 земних років). Осьовий нахил – 28 градусів, а оберт виконує за 16 годин.
Нептун складається з газу, містить воду, аміак і метан, який концентрується в атмосфері та надає планеті блакитний колір. Також в атмосфері зафіксовані найсильніші вітри у нашій системі, швидкість яких досягає 320 км/г. Температура падає до -220°C. Ядро прогрівається до 5200°C.
Планета має 5 кілець. Супутників – 14. Найвідоміші з них – Тритон, третій в сонячній системі супутник, який має атмосферу, Протей і Нереїда.
Уран – найхолодніша планета, а радіус – 25267 км. Температура досягає -224 градусів за Цельсієм. Тривалість року – 30 685 діб в земному обчисленні (майже 84 роки), доба – 17 земних годин. Через сильний нахил осі планети, здається, ніби планета не обертається, а котиться, наче куля. Уран має 13 кілець.
У центрі Урана є ядро, яке складається з каменю та заліза. До складу атмосфери входять: H2, He, CH4 (14%).
Супутників всього 27. Найбільш відомі Титанія, Аріель, Оберон, Умбріель і Міранда.
Сатурн – друга за розмірами планета у порівнянні з іншими планетами й найбільш схожа на Сонце за складом хімічних елементів. Радіус поверхні – 57350 км, рік становить 10 759 діб (майже 30 земних років). Доба – 10,5 земних годин.
На верхівці температура утримується на позначці в -180°C і 0°C на глибині в 350 км.
Кількість супутників – 62. Найбільшим супутником Сатурна є Титан. Трохи менші за розміром – Енцелад, Рея, Діона, Тефия, Япет і Мимас.
Довгий час кільця на Сатурні вважалися унікальним явищем, притаманним тільки йому. Лише недавно було встановлено, що кільця є у всіх газових гігантів, але в інших вони не настільки помітні.
П'ята планета від Сонця розташована між Марсом і Сатурном. Віддалена від Сонця на 778,5 мільйонів кілометрів. Юпітер – газовий гігант, найбільша планета в Сонячній системі. Доба на Юпітері триває майже 10 годин, а рік – 4333 земних днів, тобто 11,8 року. Маса планети в 317 разів перевищує земну і становить 71% маси всіх планет Сонячної системи.
У планети є 67 супутників, а 4 з них, відкриті в 1610 році Галілео Галілеєм, викликають підвищений інтерес вчених: Іо, Європа, Ганімед і Каллісто.
Температура на поверхні становить близько -150°C, на глибині 150 км – +150°C, ближче до центру підвищується до ~ 6000°C.
Велика червона пляма – це ураган, ширина якого майже в 3 рази перевищує діаметр Землі. Протяжність блискавок у вихорах Юпітера може перевищувати десятки тисяч кілометрів.
У Юпітера є кільця як і у Сатурна, проте їх товщина значно менше і вони майже не помітні.
До навколосонячних планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля й Марс. Вони відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами та, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються усередині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості.
Червона планета розташована між Землею і Юпітером. Відстань від Марса до Сонця в середньому становить понад 227 млн км (але через еліптичну орбіту, по якій обертається Марс, відстань змінюється від 206,6 до 249,2 млн км). Один рік на Марсі триває 687 земних днів, але кількість годин на добу 24,6.
Марс – невелика планета, майже у два рази менша за Землю, а маса становить лише 10,7% маси Землі. Поверхня Марса має площу 144,3 млн км² і приблизно дорівнює площі земної суші, не покритій океанами. Супутники – Фобос і Деймос.
Середня температура становить близько мінус 60 градусів Цельсія. Температура змінюється в залежності від сезону, але якщо марсіанське літо нагадує земне з середньою температурою від +20 днем на екваторі, то зими – суворі з морозами в -125 на полюсах.
Пилові бурі на Червоній планеті – найпотужніші в Сонячній системі, вони можуть тривати місяцями та охоплювати всю планету.
Марс в деякі періоди своєї активності за яскравістю затьмарює інші елементи всесвіту.
Земля єдина планета в Сонячній системі, де на поверхні є рідка вода, без якої не розвинулося б життя на планеті. Радіус Землі – 6371 км й понад 70% поверхні вкрито водою. Інший простір займають материки.
Планета захищена від зоряної радіації потужним магнітним полем, сформованим активним ядром (це розплавлене залізо).
Один оберт навколо своєї осі – 24 години, а повне проходження по орбіті триває 365 діб. Земну добу і рік також прийняті як еталон, але зроблено це лише для зручності сприйняття часових відрізків на інших планетах.
У Землі є один природний супутник – Місяць.
Венеру часто називають Ранковою зіркою і Вечірньою зіркою, тому що вона першою з зірок, яку видно після заходу і перед світанком.
Атмосфера планети майже повністю складається з вуглекислого газу. Відсоток діоксиду вуглецю становить в атмосфері 96%, азоту в ній порівняно небагато – майже 4% і в зовсім незначній кількості присутній водяна пара та кисень.
Атмосфера створює ефект парника, тож температура на поверхні досягає 475°C.
Доба триває 243 земних дні, що майже дорівнює року на Венері – 225 земних днів.
Багато хто називає її сестрою Землі через масу і радіус, які схожі до земних показників. Радіус Венери становить 6052 км (0,85% земного). Супутників немає.
Меркурій – найменша планета Сонячної системи, яка має радіус всього 2440 км. Планета розташована між Сонцем і Венерою.
Період обертання навколо Сонця дорівнює 88 земним дням, а оберт навколо власної осі Меркурій встигає зробити всього півтора раза. Тож доба триває 59 земних днів. Орбіта Меркурія – одна з найбільш нестабільних, змінюється не тільки швидкість переміщення і його віддаленість від Сонця, а й саме положення.
Близькість до Сонця стала причиною того, що Меркурій схильний до найбільших перепадів температури серед планет Сонячної системи. Середня денна температура становить близько 350°C, а нічна – -170°C. В атмосфері виявлено натрій, кисень, гелій, калій, водень і аргон.
