par Alia Y Il y a 1 année
88
Samoaktyal
Поняття мотивації охоплює спонукальні процеси, керуючі поведінкою людини, які визначають її активність та стійкість, допомагаючи задовольняти потреби. Креативність, що раніше позначалася як "
par Alia Y Il y a 1 année
88
Plus de détails
Самореалізація — реалізація потенціалу особистості, при усвідомленні людиною самої себе.
Мотива́ція (з лат. movere) — спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, що керує поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.
Са́мість (нім. Selbst) — архетип, який є глибинним центром і виразом психологічної цілісності окремого індивіда. Виступає як принцип об'єднання свідомої і несвідомої частин психіки та одночасно забезпечує виокремлення індивіда з навколишнього його світу. Цей дуже місткий та багатозначний термін використовується в психології, соціології, філософії й по різному сприймається різними дослідниками, а його значення відрізняється в різних науках та школах.
Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактор». Раніше у літературі використовувався термін «творчі здібності», однак пізніше почав витіснятися мовним запозиченням з англійської мови (creativity, creative). В російській мові, на думку професора І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово «творчий» (рос. творческий) залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність результативну й, навпаки, безрезультатну.»
стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності. Розрізняють біологічні потреби, властиві живим організмам, та соціальні потреби, що мають суспільно-історичний характер і зумовлені розвитком матеріального виробництва. Потреби реалізуються в процесі задоволення їх, активного освоєння предметів споживання. Потреби тварин, які є суто біологічними, виникають внаслідок взаємодії організму з зовнішнім середовищем, визначаються інстинктами та умовними рефлексами й задовольняються предметами, даними природою в готовому вигляді. Задоволення ж потреб людиною має характер цілеспрямованої трудової діяльності. Люди в процесі праці самі виготовляють необхідні їм продукти для задоволення потреб. Тому навіть біологічні потреби людини (в їжі, воді тощо) докорінно відрізняються за способом задоволення та за усвідомленістю їх від відповідних потреб твари
стійка соціальна спільність, для якої характерна єдність свідомості, цілеспрямованості, природних, суспільно-виробничих, духовних та інших умов життєдіяльності, генетичний зв’язок поколінь, стабільність соціальної організації, певна культура спілкування
