a Anna Tkachenko 6 éve
817
Még több ilyen
Сполу́чене Королі́вство Вели́кої Брита́нії та Півні́чної Ірла́ндії (англ. the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland), відоме також під такими короткими назвами, як Вели́ка Брита́нія (англ. Great Britain), Сполу́чене Королі́вство (англ. the United Kingdom), Брита́нія (англ. Britain) — суверенна держава, розташована біля північно-західного узбережжя континентальної Європи. Територія Сполученого Королівства включає острів Велика Британія, частину острова Ірландія та численні невеликі острови. Північна Ірландія — єдина частина Сполученого Королівства, що має суходільний кордон з іншою суверенною країною — Республікою Ірландією.
Віндзорська династія — нині правляча королівська династія у Великій Британії, молодша гілка стародавнього саксонського дому Веттінів. До 1917 року носила назву Саксен-Кобург-Готська династія. У кінці Першої світової війни 17 липня 1917 Георг V відмовився за себе і свою родину від усіх німецьких титулів і звань, а також від родового імені, прийнявши прізвище «Віндзор» за назвою Віндзорського замку.
Саксен-Кобург-Готська династія (до 1826 року — Саксен-Кобург-Заальфельдська) — гілка Ернестинської лінії стародавньої саксонської династії Веттінів, що правила у деяких державах Європи та є правлячою династією в Бельгії та Великій Британії.На британський трон Саксен-Кобург-Готська династія вступила після смерті королеви Вікторії 1901 року, коли королем став її син від Альберта Саксен-Кобург-Готського Едуард VII. Наприкінці Першої світової війни син і наступник Едуарда Георг V позбавився німецького найменування, перейменувавши династію з Саксен-Кобург-Готської на Віндзорську (1917). Потомство нинішньої королеви Єлизавети II та її чоловіка герцога Единбурзького фактично вже належить до данської династії Глюксбургів. Їхнє прізвище за документами — Маунтбеттен-Віндзор, оскільки Філіп перед шлюбом прийняв англізоване прізвище Маунтбеттен, за матір'ю (належала до Баттенбергів — морганатичної гілки Гессенського дому). Однак офіційне йменування чинної династії й після Єлизавети II буде «Віндзорська».
Ганно́верська дина́стія (англ.House of Hanover) — династія королів Великої Британії з 1714 до 1901 року. Гілка стародавнього німецького роду Вельфів, до початку XVIII століття правила Брауншвейгом. До 1837 року також чинна династія (курфюрсти, а потім королі) Ганновера, що перебував з Великою Британією в особистій унії. Багато в чому чужі для англійської культури (перший король взагалі не говорив англійською), Вельфи опинились на британському престолі завдяки Акту про спадкування престолу 1701 року, що відрізав шлях до британської корони всім численним католикам, які були родичами Стюартів. Ганноверські правителі походили від курфюрстині Софії Ганноверської, батьками якої були англійська принцеса Єлизавета Стюарт і протестант Фрідріх V, курфюрст Пфальцський. Час Вельфів, відомий також як Георгіанська епоха (перші чотири королі мали ім'я Георг), — період посилення парламентаризму у Великій Британії, послаблення королівської влади, становлення британської демократії. За них відбулась промислова революція й почав бурхливо розвиватись капіталізм. Це й доба Просвіти, і революцій у Європі, війни за незалежність американських колоній, завоювання Індії та Французької революції. Завдяки вступу Вельфів на британський престол змогли продовжити свою діяльність у Великій Британії та здобути світову славу уродженці Ганновера — композитор Георг Фрідріх Гендель і астроном Вільям Гершель. У той самий час британська зовнішня політика змінила вектор, стала керуватись інтересами захисту Ганноверського курфюрства від можливих зазіхань ззовні. Це стало однією з причин перевороту альянсів та Семирічної війни. Стосовно XIX століття прийнято вести мову не про Георгіанську епоху, а про період Регентства (перша третина XIX століття) та Вікторіанську епоху — 64-річне правління Вікторії. За салічним законом Вікторія не могла успадкувати ганноверський престол, тому з 1837 до 1867 року (рік об'єднання з Пруссією) в Ганновері правили нащадки одного з братів Георга IV — герцоги Камберлендські (Ернст Август I і Георг V). Ще одна гілка роду проживала у Великій Британії, маючи титул герцогів Кембриджських.
Першим відомим представником роду Стюартів бул сенешаль
Алан Фіц-Флаад при дворі Доль-де-Бретань, який прибув на острів Велика Британія після Нормандського завоювання (в XI столітті). Один з його синів, Уолтер Фіц-Алан під час громадянської війни в Англії 1135-1154 років підтримав імператрицю Матильду
і зблизився з шотландським королем Давидом I
. Близько 1136 року перебрався в Шотландію, де отримав володіння в Ренфрюширі
, пожиттєве перство
і спадкову посаду Верховного стюарда (управителя) шотландського королівського двору. Від назви посади і пішло сімейне прізвище Стюарти.Династія Стюартів
, починаючи з Джеймса I (Джеймса VI в Шотландії) правила не так успішно, як Тюдори. Їх розлади з парламентом
привели до громадянської війни. Єдиний король Англії, який був судимий і страчений, був Стюартом. Республіка, яка послідувала за стратою, була ще менш успішною, і за бажанням
народу син вбитого короля був покликаний до правління державою. Іншого Стюарта
виригнула його власна дочка і її чоловік-датчанин Вільям, представник Оранської династії. Вільяма в правителі вибрав парламент
. Коли ж остання з Cтюартов, королева Анна
, померла в 1714 році, монархія вже не була абсолютною, як це було, коли Джеймс I заступав на престол. Вона стала "парламентарної монархією", контрольованої конституцією.
Уельс - адміністративно-політична частина Сполученого Королівства Великобританії і північної Ірландії, поряд з трьома іншими «історичними провінціями»: Англією, Шотландією і Північною Ірландією.
Уельс розташований в південно-західній частині острова Великобританія. Місцевість в основному гориста, найвища точка - гора Сноудон (1085 м). До Уельсу відносяться також близько 50 островів, що знаходяться поблизу узбережжя, найбільший з них - Англсі. На території Уельсу знаходяться відразу три національні парки: Сноудонія, Брекон-Біконз і узбережжі Пембрукшира. Найбільші міста: Кардіфф, Суонсі, Ньюпорт і Рекс.
Археологічні знахідки свідчать, що люди жили на території Уельсу ще в кам'яному столітті. Саме тут було знайдено найдавніше обрядове поховання в Західній Європі - так звана «Червона леді» (насправді скелет належить чоловікові), вік поховання - 33000 років.
Ірландія - держава в Західній Європі, що займає більшу частину (5/6) території однойменного острова
З півдня, заходу і півночі Ірландія омивається водами Атлантичного океану, а на сході її відділяє від Великобританії Ірландське море. На північному сході острова проходить сухопутний кордон між Ірландією і Північною Ірландією, що входить до складу Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії.
Назва країни: ірландською - Айре (Eire) або офіційно - Сеорстат Айреенн (Saorstat Eireann). Англійською - Айріш Репаблік (Irish Republic) або Репаблік оф Айрленд (Republic of Ireland) - Республіка Ірландія.
Територія: 68,895 кв. км.
Протяжність з півночі на південь - 465 км., зі сходу на захід - 285 км.
Периметр узбережжя - 2800 км.
Найвища точка - гора Каррантухіл (Carrauntoohill) - 1.041 метрів над рівнем моря
Шотландія займає північну частину острова Великобританія, а також територію більш ніж 790 порівняно дрібних островів. Серед них - Шетландские, Оркнейські і Гебрідськіх острова, а також безліч інших. Основна частина цієї британської провінції, розташована на «великій землі», розділяється на два великих культурно-географічні регіони. Це Шотландська рівнина на півдні, де історично домінував англо-шотландська мова, або Скотс, і Шотландське високогір'ї на півночі, де більшість населення користувалося гельською. Столиця Шотландії - Единбург, а найбільше місто - Глазго.
Шотландія омивається Північним морем на сході, Атлантичним океаном на північному заході, Північним протокою і Ірландським морем на південному заході і півдні. Ця частина Великобританії відома своїми численними озерами, які тут називаються «лохами». Найбільше з них за площею водної поверхні - Лох-Ломонд, а за обсягом - легендарне озеро Лох-Несс. Найдовша річка, Тей (188 км), є лише сьомий в масштабах Великобританії, зате найвища гора, Бен-Невіс (тисячі триста сорок чотири м), не має собі рівних не тільки в Шотландії, але і у всьому Сполученому Королівстві.
А́нглія (англ.England) — країна в Західній Європі, що входить до Сполученого королівства Великої Британії та Північної Ірландії. Найбільша за площею і населенням з чотирьох країн Сполученого королівства та трьох частин Великої Британії. Межує з двома іншими частинами Великої Британії — Уельсом на заході і Шотландією на півночі в межах острова Велика Британія. Назва країни походить від назви племені англів, одного з германських племен, що оселились тут у V і VI століттях. Англія не є політичною одиницею з 1707 року, коли з Англійського королівства та залежних від нього країн була утворена Велика Британія. Столиця Англії, Лондон, також є столицею Великої Британії.
Особливості: мінливість клімату і розмаїтість форм рельєфу; висока густота населення — серед європейських країн тільки Нідерланди
населені густіше;
Оксфорд-стріт - це центр лондонського туристичного тяжіння: рано чи пізно сюди закидає майже всіх. Частково тому, що тут сходяться кілька туристичних маршрутів, почасти тому, що це одна з найвідоміших шопінг-вулиць світу, згадана абсолютно у всіх путівниках по Лондону, але головним чином тому, що шопінг тут демократичний і за коштами будь-якому турісту.Когда-то тут були поля, через які йшла Римська дорога, яка з'єднувала цей регіон з Колчестер (який на момент прокладки дороги був істотно більшими Лондона). Після перенесення королівського двору з Тауера в Вестмінстер в 16 столітті поля почали забудовувати дешевими будинками, в яких селилася небагате населення.
На цій вулиці багато століть перебували місця публічних страт, тому бажаючих тут жити було мало, і будівлі почали використовувати під магазини. Вулиця швидко перетворилася в торгову, а коли публічні страти припинилися, і королева Вікторія зажадала знищити в місті нетрі, то і зовсім розцвіла.
За побажанням королеви старі будівлі знесли, за державний рахунок побудували нові сучасні, а потім по одному їх розпродали недорого різним комерсантам, які прагнули почати торгівлю. Ціна була низькою, тому будівлі швидко розкупили, незважаючи на «нетрів» минуле району. За наступні два-три десятиліття Оксфорд-стріт перетворилася в жваву торговельну вулицю і залишається нею досі.
Спочатку написання девізу Великобританії було "Diet et mon droit", що в перекладі з старо-французької мови означає: «Бог і моє право». Згодом девіз дещо змінився і зараз він звучить як "Dieu et mon droit", що теж перекладається, як «Бог і моє право».
Чому девіз французькою мовою? Справа в тому, що після завоювання Англії в 1066 році норманами і поразки саксів, місцевої знаті Англії, в ужиток британського дворянства почав входити французьку мову.
В ті часи французький мова вважалася верхом вишуканості і аристократичності, а англійська вважався мовою грубих, неосвічених саксів і простого народу. Говорити англійською мовою вважалося поганим тоном.
Тому вся документація, листування, записи, та й саме спілкування серед аристократів і королівського двору, велися виключно французькою мовою.
Не дивно, що і девіз Великобританії теж написаний французькою мовою. У ті далекі часи це виглядало цілком природно і може дивувати тільки сучасної людини.
Люди, які не сильно вникають в історію та географію, часто ставлять знак рівності між Англією і Великобританією. Насправді Англія – нехай і найбільша, але тільки частина Британії (нарівні з Північною Ірландією, Шотландією та Уельсом. Король чи королева Англії – всього лише формальна посада, данина традиціям. Реальної влади особи королівського роду – British Royal Family не мають. Хоча для багатьох англійців та й не тільки, вони є взірцями для наслідування. До прикладу, принцеса Діана заслужила справжнє визнання та стала символом доброти та благодійності.
Англію часто образно називають «Туманним Альбіоном». Ця назва була відома ще древнім грекам і римлянам. «Альбус» перекладається з латинської як «гори». Самій же Англії дали ім’я давньонімецькі племена, які спочатку жили в тих краях і називалися «англами».
Англія колоніальних часів увійшла в історію як ініціатор найкоротшої війни. Після її нападу на Занзібар, африканська держава була переможена за 38 хвилин.
Розважливі англійці навіть на загробний світ звикли дивитися з практичної точки зору. Наприклад, у 18-му столітті будь-який житель Туманного Альбіону міг застрахуватися від попадання в пекло після смерті.
Тауер в Лондоні – найкраще збережений середньовічний замок у світі, його вік більше ніж 900 років.
Англію без іронії можна назвати «колискою комунізму», адже свій знаменитий «Маніфест» Маркс і Енгельс написали саме там.
Багато англійців вірять, що якщо помити ромом голову новонародженого, малюк буде дуже щасливим у житті. І багато людей роблять це, незважаючи на обурені відгуки педіатрів.
Британський музей – один з найбільших музеїв світу. У ньому зібрані колекції витворів мистецтва Стародавнього Єгипту, античної Греції, античного Риму, вироби середньовічних умільців Європи та Азії, монети та малюнки, гравюри, етнографічні експонати. Музейні експозиції виставлені у 94 галереях загальною довжиною більше 4 км.
Музей був створений у 1753 році на основі приватної колекції лікаря, природознавця та колекціонера Ханса Слоуна (1660-1753). Його зібрання нараховувало більше 71 тисячі предметів – колекція монет, античних гем, старовинних манускриптів, скульптури, а також опудала тварин, птахів, гербарій.
Свою колекцію Слоун заповів народу за умови, що його спадкоємці отримають за неї 20 тисяч фунтів. У випадку відмови колекція переходила до іноземних дослідницьких центрів.
Король Георг II був у цьому не зацікавлений, однак завдяки зусиллям спікера британського парламенту Артура Онслоу колекція була придбана. Для розпорядження колекцією була створена велика група кураторів. 7 липня 1753 року спеціальним актом парламенту був заснований Британський музей.
15 січня 1759 року музей офіційно був відкритий для всіх «допитливих та люблячих науку».
Біг Бен - це великий годинник в якому розташований один з найбільших дзвонів тисячоліття. Також — гордість Великої Британії та чудового міста Лондон. Під час цієї невеличкої мандрівки великою дзвіницею ми дізнаємось багато цікавого.
Прекрасна мам’ятка архітектури створена талановитим архітектором Чарльзом Бері, за наказом Британського парламенту та королеви Вікторії І.
Біг Бен в перекладі з англійської означає «Великий Бен». Спочатку всесвітньо відома вежа іменувалася вежою святого Стефана, потім
Ім’я «Біг Бен» вона отримала від назви Великого дзвону годинника, який сам зазнав декілька перейменувань. Це і’мя отримувалось протягом багатьох років, спочатку дзвінниця називалася Королівська Вікторія, згодом просто Вікторія. Потім дістала назву Бен (в честь боксера Бена Канта а можливо в Бенджаміна Хола ) через деякий час з’явилася частка Великий (через його величину). Але до цього часу історії не відомо звідки походить назва такої цікавої, досконалої та талановитої роботи британського архітектора.
Також вершину дзвінниці заповнюють гігантські циферблати.
Знаменитий годинник, розміщений за 55 метрів від землі, вважаються найбільшим в світі.
Біг Бен є найбільшим та найдосконалішим годинником. Колосальні циферблати Біг Бена дивляться на всі чотири сторони світу. Завдяки їм будь який турист, місцевий житель чи житель країни зможе побачити Біг Бен в місті та за його межами. Виконані величні циферблати з бірмінгемського опалу, годинникові стрілки відлиті з чавуну, а хвилинні зроблені з міді. Підраховано, що хвилинні стрілки проходять за рік відстань в 190 кілометрів.
