a Катя Дроненко 2 éve
214
Még több ilyen
«Наталка Полтавка» — п'єса українського письменника Івана Котляревського, написана 1819 року. Поштовхом для написання «Наталки Полтавки» для Котляревського стало життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні такі, як балади «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна» тощо.
“Наталка Полтавка” аналіз твору Котляревського допоможе підготувати літературний паспорт твору (тема, ідея, жанр)
Ідея "Наталка Полтавка": возвеличення духовної величі людини з народу; засудження покірності долі, владі та застарілим звичаям.
Тема "Наталка Полтавка": показ життя й побуту українських селян на початку ХІХ ст,; вірність у коханні людей з народу
Жанр "Наталка Полтавка": соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера)
Написана п'єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.
П’єсі судилося тривале сценічне життя. Ще за часів Котляревського вона мала нечуваний театральний успіх у Полтаві, Харкові, Києві, Москві, Петербурзі, у багатьох інших містах Російської імперії, про що писала тодішня преса. Вона увійшла до репертуару більшості театрів, скрізь сприймалася «з гучним схваленням, а ім’я творця повторювалося з любов’ю не тільки в усій Україні, а й у багатьох містах Росії».
Джерелом для написання “Наталка Полтавка” – життя українського суспільства (дівчат раніше часто віддавали заміж силоміць), лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об'єктом смішного виступав народ, у п'єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.
“Наталка Полтавка” викликала ажіотаж в Полтавській, Чернігівській і Харківській губерніях. Театри завжди були переповнені, а оплески не вщухали. Дійшло навіть до того, що власник Полтавського театру Іван Штейн викрав текст п’єси з нотами і без дозволу автора ставив її в багатьох містах України.
П’єсу було надруковано лише в 1838 році, але в рукописних копіях вона стала поширюватися ще в 20-х роках XIX століття.
«Наталка Полтавка» — телефільм-опера відзнятий на Українській студії телевізійних фільмів у 1978 р., екранізація однойменної опери 1889 р. українського композитора Миколи Лисенка (1842—1912), написаної на сюжет п'єси 1819 р. «Наталка Полтавка» (надр. 1838) зачинателя сучасної української літератури Івана Котляревського (1769-1838).
Над музичним оформленням п'єси працювали Адам Барцицький, Алоїз Єдлічка, Опанас Маркович, Ян Ляндвер, Микола Васильєв, Володимир Йориш та інші. Однойменна опера Миколи Лисенка, написана за мотивами п'єси і вперше поставлена 1889 року, стала класикою українського оперного мистецтва. В творі багато пісень, які виконуються протягом п'єси:
П'єса І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» поклала початок новій українській драматургії і зробила свій відчутний внесок у розвиток театру сусідніх країн. Ця перша соціально-побутова драма стала підґрунтям пізнішим драматичним творам Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, Я. Кухаренка та ін. Від неї ж пішли і основи оперного мистецтва.
Персонажі “Наталка Полтавка” зображені в п'єсі Івана Котляревського – це звичайні українські люди, які жили в досить нелегкий час. Головні герої твору “Наталка Полтавка” роблять нелегкий вибір на шляху кохання.
Микола — сирота без роду, без племені, без таланту і без приюту. Найсильніше почуття в Миколи — прагнення до особистої волі, прагнення позбутися залежності від багатіїв. Його мрії не обмежуються бажанням мати сім’ю, власну хату, господарство. Він прагне волі, хоче незалежного життя.
Терпилиха — типовий образ селянки-біднячки.
Усі вчинки і поведінка героїні визначаються перш за все глибокою материнською любов’ю. Вона якнайгарячіше хоче своїй дочці-одиначці щастя, бореться за нього. Але її розуміння щастя зовсім протилежне Наталчиному: для неї воно — в достатках. У минулому багата, а тепер дуже бідна, вона добре знає перевагу багатства над бідністю.
Виборний Макогоненко — тип заможного українського селянина, який вибився на дрібного сільського урядовця. Возний характеризує виборного як хитру і вертку людину.
Тетерваковський — тип дрібного чиновника часів кріпосництва. Тетерваковський — дворянин, але займає найнижчу посаду, яку могла одержати людина його середовища: він — возний, розвозив різні папери до повітових судів, виставляв майно на продаж тих, хто заборгувався.
Петро — представник трудового народу. Виховується у чужій родині, з якої був вигнаний за те, що покохав доньку свого багатого покровителя. Петро надто чутливий, м’яко- характерний, нерішучий, слабовільний.
Наталка Полтавка — центральний образ п’єси. Це звичайна українська дівчина. Наталка вродлива, трудівниця, невсипуща хазяйка, розумна, чемна, привітна, ласкава, любить і шанує свою матір, але, поважаючи інших, вона вимагає поваги і до себе.
Композиція «Наталка Полтавка»: проста, події розгортаються плавно, природно, без зайвих сцен і картин.
У композиції твору важливими є авторські ремарки, тобто пояснення драматурга щодо місця й часу дії, обстановки, вигляду персонажів, їхнього одягу, віку, поведінки, міміки, жестів, психологічного стану, інтонацій тощо. До композиційних одиниць п’єси слід віднести монологи, діалоги дійових осіб, у яких розкриваються їхні характери, а також пісні, які є самохарактеристикою героя.
Розв’язка: Матір дає благословення Наталки і Петра на одруження. Розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається Наталки на користь благородного парубка, бо розуміє, що Наталки йому не втримати.
Кульмінація: Наталка категорично відмовляється стати дружиною возного. Петро радить підкоритися матері й пропонує коханій усі зароблені ним гроші.
Розвиток дії: Наталка погоджується на шлюб з возним заради покращення матеріального становища сім’ї: її мати Терпилиха мріє про заможного зятя. Микола влаштовує побачення Наталки з Петром, який повернувся із заробітків.
Зав’язка: намір возного одружитися з Наталкою. Наталка давно кохає наймита Петра, який відправився на заробітках через відмову Наталчиного батька віддати за нього дочку. Дівчина відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду», натякаючи на їхню станову нерівність.
Експозиція: знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним. Наталка кохає Петра і чекає його.
Аналіз літературного твору — логічна процедура, сутність якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв'язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору.
Рід літератури «Наталка Полтавка»: драма
Художній напрям «Наталка Полтавка»: поєднання ознак сентименталізму та просвітницького реалізму.
Жанр «Наталка Полтавка»: соціально-побутова драма
