a Vika Labunets 5 éve
1038
Még több ilyen
Ліна Костенко – незаперечний моральний авторитет для українців, і за свій вік вона жодного разу не заплямувала себе компромісами з нечесною владою. Сила волі та незламність письменниці вражають. Та зараз, коли наш інформаційний простір засмічений безглуздими дурницями, Ліна Костенко воліє мовчати. І це горде мовчання теж є позицією.
Попри це, геніальна українка говорить до нас своїми творами. Завжди актуальними та пронизливими. Пропонуємо добірку віршів Ліни Костенко, які не залишать вас байдужими.
Вірш “Вечірнє сонце, дякую за день…” Ліни Костенко – є очевидним сонцепоклонництвом геніальної поетеси. Ліна Костенко дякує сонцю за життя, що виявляється в усіх його проявах. Ліна Костенко каже, що потрібно уміти бути вдячними за все: за кожну мить, за кожен погляд і кожне слово.
Вірш “Мабуть, ще людство дуже молоде…” Ліни Костенко – це гімн красі планети й осуд людині, яка зазіхає на вічне, руйнує, бездумно нищить те, що якраз і тримає її на світі.
В любовній ліриці Ліни Костенко розкривається вся краса її душі. Вона вражає чистотою і ніжністю, якоюсь особливою цнотливістю почуттів. У її поетичному голосі поєдналися, здається, непоєднувані речі: жіноча таємничість, незбагненність, емоційність, філософська глибина і ясність думки...
ПРО УКРАЇНУ
"А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни"
У вірші «Життя іде і все без коректур» Ліна Костенко нагадує про те, що зробленого не перепишеш, життя не має чернеток, над усім володарює час.
Історія написання вірша "Крила"
Ліна Костенко написала цей вірш, перебуваючи в Польщі, а точніше – у порту міста Щецін. Рік написання поезії – 1958, вона ввійшла до збірки "Мандри серця". На створення твору поетесу спонукали відвідини польського міста Щеціна. Тоді Ліна Костенко вагалася, чи переїжджати їй до Польщі разом із коханим Єжи Пахльовським, чи – залишитися в Україні. У результаті поетеса вирішила повернутися додому і відмовитися від кохання.
Недивно, що у вірші "Крила" Ліна Костенко показала, як сумує за Україною і жалкує, що вона – не вільний птах і не може полетіти додому. Зате – вона здатна полетіти на своїх творчих крилах та крилах своїх спогадів куди завгодно.
Ліна Костенко завжди боролась і бореться за справедливість і добро. Вкотре вона закликає до гуманності! Пропоную свій улюблений вірш на цю тему:
Історія написання: філософські питання про сутність поезії, про місію митця для Ліни Костенко (особливо для неї, яка пішла у «внутрішню еміграцію» на знак протесту проти відновлення тоталітаризму в СРСР і понад 16 років змушена була писати «в шухляду»), як і для всіх «шістдесятників», були особливо актуальними, що вилилося в низку творів, де ця проблематика стає осердям уваги.
