によって Зара Арутюнян 7か月前.
81
もっと見る
Бароко - стиль у європейському мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архутектурі початку 16 століття — кінця 17 століття. Хронологічно бароко слідує за Ренесансом, за ним іде Класицизм. За естетичним визначенням, бароко — стиль, що виникає на хвилі кризи гуманізму і народження маньєризму. Він висловлює бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи.
Розвиток астрономії. Бурхливий розвиток мореплавства в Нові часи сприяв становленню наукової астрономії. Саме в астрономії було зроблено відкриття, що завдали нищівного удару старій системі поглядів на будову Всесвіту. За цією системою, що базувалася на поглядах Арістотеля і Птолемея, у центрі світу була розташована непорушна Земля, навколо якої оберталися Місяць, Сонце та зорі. Геоцентрична система Птолемея
Італійський вчений зробив телескоп зі збільшенням у 32 рази. Він переконався в безмежності зоряного простору, відкрив гори на Місяці, плями на Сонці та супутники, що оточують Юпітер. У 1632 р. він видав працю «Діалоги про дві найвідоміші системи світу — Птолемееву та Коперникову». За цю книгу церква влаштувала суд над 70-річним астрономом. Після п’яти місяців принижень і допитів Галілей зрікся своїх поглядів. За легендою, після цього він вигукнув: «А все-таки вона обертається!»
Італієць обґрунтував ідею нескінченності Всесвіту, де існує безліч світів з окремими сонцями. За поширення цих поглядів він був заарештований, провів вісім років у в’язниці, але так і не зрікся своїх переконань. За вироком суду інквізиції його було звинувачено в єресі та спалено на багатті. Усі твори Дж. Бруно було внесено до «Індексу заборонених книг», де вони перебували до останнього видання в 1948 р.
Польський вчений внаслідок досліджень дійшов висновку, що Земля разом з іншими планетами обертається навколо Сонця й навколо власної осі, та створив геліоцентричну систему (із Сонцем у центрі). Свої погляди він виклав у відомій праці «Про обертання небесних тіл». Коперник створював її впродовж 40 років, але, розуміючи, яку реакцію вона викличе, боявся надрукувати. Книга вийшла у світ у день смерті вченого. Праця «Про обертання небесних тіл» була засуджена католицькою церквою і з 1616 аж до 1822 р. згадувалася в «Індексі заборонених книг».
Французький математик і філософ установив взаємозв’язок між теорією рівнянь і геометрією та відкрив нову дисципліну — аналітичну геометрію. Основи своєї теорії він виклав у праці «Міркування про метод». Ввів до наукового обігу поняття змінної величини.
Французький математик започаткував літерні позначення й заклав основи загальної теорії рівнянь, завдяки чому він вважається засновником нової алгебри.
Вчений-аматор винайшов мікроскоп, який дозволив йому зробити чимало важливих відкриттів. Найбільше їх було здійснено в 1674 р., коли він першим дослідив і довів існування мікробів. У краплині води Левенгук відкрив цілий новий світ.
Англійський лікар та анатом завершив вивчення теми кровообігу, створивши теорію кровообігу людини. Згодом Гарвей почав вивчати, як зароджується людське життя. Сутність своїх дослідів він підсумував у вислові: «Усе живе — із яйця».
Іспанський вчений відкрив і описав систему кровообігу людини. За сміливість наукових поглядів і незалежність у думках його було страчено.
Андреас Везалій видав у 1543 р. фундаментальну працю «Про будову людського тіла». Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалій здійсював розтини людських трупів, вивчаючи будову тіла людини. Після оприлюдення його праці за вченим почала стежити інкізиція. Його схопили за брехливим звинуваченням у розтині живої людини та засдили до прощі в Палестину, під час якої його корабуль розбився. Вчений опинився на безлюдному березі, де й помер від голоду.
В епоху Бароко стався вибух нових стилів і технологій в музиці. Подальше ослаблення політичного контролю католицької церкви в Європі, яке почалося в епоху Відродження, дозволило процвітати світській музиці.
Вокальна музика, яка переважала в епоху Ренесансу, поступово витіснялася інструментальною музикою. Розуміння, що музичні інструменти повинні об’єднуватися якимсь стандартним чином, призвело до виникнення перших оркестрів.
Один з найбільш важливих типів інструментальної музики, який з’явився в епоху бароко був концерт. В епоху Бароко концерт затвердив свої позиції і став найважливішим типом інструментальної музики.
Двома з найбільших композиторів концертів того часу були Кореллі і Вівальді, їх творчість припала на кінець епохи Бароко і вони встановили і зміцнили концерт як спосіб продемонструвати всю майстерність соліста.
На початку епохи Бароко, приблизно в 1600 році, в Італії композиторами Кавальєрі і Монтеверді були написані перші опери, які отримали визнання і увійшли в моду. Основою для перших опер були сюжети давньогрецької і римської міфології.
Будучи драматичною художньою формою, опера заохочувала композиторів втілювати нові способи ілюструвати емоції і почуття в музиці, фактично, вплив на емоції слухача став головною метою в творах цього періоду.
Опера поширилася у Франції та Англії завдяки великим роботам композиторів Рамо, Генделя і Перселла.
В Англії була також розвинена ораторія, яка відрізняється від опери відсутністю сценічної дії, ораторії часто засновані на релігійних текстах і історіях. “Месія” Генделя – показовий приклад ораторії.
У Німеччині опера не завоювала такої популярності, як в інших країнах, німецькі композитори продовжували писати музику для церкви.
Багато важливих форм класичної музики беруть свої витоки в епосі Бароко – концерт, соната, опера.
Бароко була епохою, коли ідеї про те, якою має бути музика, знайшли свою форму, ці музичні форми не втратили актуальності і на сьогоднішній день.
Великі роботи епохи Бароко
Г. Персел "Дідона й Еней"
А. Вівальді "Чотири пори року"
Й. С. Бах "Мистецтво фуги"
Г. Гендель “Музика на воді”
Живопис і скульптура відзначені декоративно-театральними композиціями, тонкою розробкою колориту та гри світла, складними незвичними ракурсами, ілюзійними ефектами, концептуальними драматичними сюжетами.
Дієго Веласкес(1599-1660)
Дієго Веласкеса назвали "живописцем істини". Він був придворним художником іспанського короля Філіпа 4 . Провідне місце в цого творчості посідали портрети. Іспанська аристократія не вимагала, щоб її мадювали красивішою, ніж вона була насправді,- вона пишалася своїм походженням, а не красою. Веласкес зображав людей з дивовижною схожістю. Папа Інокентій 10 побачивши свій портрет роботи Веласкеса, промовив: "Занадто схожий".
Наприкінці життя митець створив картину "Прялі" де показав красупростих жінок-майстринь, які виткали килим, а поряд із ними- придворних дам, що розглядали готову роботу. Це було останнє велике полотно Веласкеса.
Пітер Пауль Рубенс(1577-1640)
Пітер Пауль Рубенс був центральною фігурою фламандьского мистецтва 17 століття. Спільною рисою що об'єднувала фламандське мистецтво з нідерландьким була любов до життя в усіх його проявах. Однак якщо на картинах нідерландських митців перевалювали побутові сцени портрети бюргерів і міщан , то фламадські художники зображувало те, що влаштовувало насамперед Католицьку церкву. Це яскраво проявилося у творчості Рубенса, адже він був придворним художником іспанського наміника у Фландрії. Він мав безліч замовлень від знаті та Церкви. Майстер написав сотні картин, уславлюючи в яскравих барвах силу, мужність красу людських почуттів і вчинків.
Він зображав і реальних історичних осіб і міфологічних персонажів. Творчість Рубенса спавила величезний вплив на становлення фламандської школи живопису а його твори відомі в усьому світі.
Інтер'єри стилю бароко використовували золото, срібло, мідь, кістку, мармур, різні породи дерева, мозаїку, облицювання шпоном. Як декоративні елементи застосовували дзеркала, скульптуру та малярство, стіни затягували дорогими тканинами, прикрашали ліпниною.
У цей період значного розвитку набули: порцеляна, дзеркало, перламутр, слонова кістка, кам'яна мозаїка. Круги й овали замінені складними спіралями, гладкі поверхні — увігнутими й опуклими. Різьба кучерявих стебел, мушель, гірлянд. Уперше з'являються кімнати з обшивкою стін в єдиному стилі з меблями. У барокових меблів з'являються складні позолочені різьблені елементи, м'які сидіння, оббиті дорогими яскравими тканинами і рясно прикрашені бахромою. Меблярі часто застосовували такий вишуканий прийом, як інверсія — чергування елементів, замість дуба використовували м'який горіх, більш придатний для різьблення і полірування, також використовували бронзові позолочені накладки.
Йоган Бернгард Фішер фон Ерлах (1656-1723)
Відомий австрійський архітектор доби бароко. Шенбрунн— палацовий комплекс у столиці Австрії місті Відні, одна з найвизначніших архітектурних споруд австрійського бароко Імператорський палац Шенбрунн, Відень.
Екатерининский палац. Браунштейн, Квасов, Чевакинский, 1717-1756 Санкт-Петербург. Фонтан аква Феліче в Римі на замовлення папи римського Сикста V арх. Доменіко Фонтана (1543-1607).
Палацово-паркові комплекси. Дрезденський Цвінгер – історичне місце в Дрездені, комплекс з чотирьох будов. Назва походить від його розташування — у середні віки «цвінґером» називали частину фортеці між зовнішньою і внутрішньою фортечними стінами. Цвінгер - це парадний, майже квадратний двір 106 на 107 метрів, збагачений підковоподібними двориками з павільйонами в центрах дугоподібних галерей навпроти один одного. Перлиною комплексу є фонтан, зокрема Німфенбад (Купальня Німф).
Гет- Лоо .Найбільший серед парково-палацових ансамблів Нідерландів доби бароко XVII століття, що став музеєм після відновлення в XX столітті. Парково-палацовий ансамбль Гет- Лоо виник як копія Версаля, але менших розмірів і в формах дуже стриманого голландського бароко кінця XVII століття
Джованні Бернінні (1598-1680)
У архітектурі і скульптурі Берніні, найбільшого майстра римського і всього італійського бароко, яскраво утілилися головні принципи цього стилю: підвищена емоційність, театральність, активна протидія простору і маси, поєднання релігійної афектації з підкресленою чуттєвістю. Лоренцо Берніні належить основна заслуга в справі створення так званого барочного Риму. В таких шедеврах архітектури, як : церква Сант - Андреа аль Квириналь, колонада собору св. Петра що знаходиться у Ватикані сходи "Скеля Реджа", майстер ніби підриває всю архітектурну систему.
Найбільший його архітектурний проект — завершення будівництва собору св. Петра в Римі й оформлення площі перед ним (1656—1667), головний храм католицької церкви - собор Святого Петра в Ватикані. Його будівництво було розпочато ще Донато Браманте, в стилі епохи Відродження. Початковий проект був змінений та втілений Мікеланджело і, нарешті, завершений в XVII ст. Берніні. Церква Сант-Андреа аль Квириналь. Колонада собору св. Петра. Площа св. Петра , м. Рим Італія.
Парадні Королівські сходи, що з'єднують собор з Папським палацом. Сходи, по яким Папа виходив до віруючих. Вони мали неправильні габарити – стеля поступово стає нижче, а ширина – вужче. Ці порушення архітектор використав, як особливий художній прийом: він створив сходи з непаралельними підлогою та стелею. Стіни також поступово звужуються, зменшуються колони, що обрамлюють сходи. Через це здається, що сходи довше ніж вони є насправді. Все це Вкривається сутінкам , бо вікна є лише на двох площадках. В результаті, коли Папа спускається він несподівано з’являєтьсяперед віруючими, виринаючи з сутінок.
Українське бароко Українське або Козацьке бароко – назва мистецького стилю, що був поширений на українських землях Війська Запорозького у ХYІІ – ХYІІІ ст. Виник унаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко.
Козацьке бароко. У козацьку добу на Україніпочали виникати особливі, оригінальні типи забудов, самобутні архітектурні форми, деталі і прикраси національного стилю з надзвичайною декоративною пишністю, вигадливістю, мальовничістю. Найвищого мистецького вислову досягнули п’ятибанні церкви, що за своєю красою не мають собі рівних в Європі. Церква святої Катерини в Чернігові(Зведена на кошти козаків, братів Лизогубів, за заповітом їхнього батька Юхима Лизогуба 1715 р.)
В Україні розвивається шкільний театр. Часто самі учні брали участь у створенні п’єс, а під час канікул вони влаштовували вистави просто неба. Феофан Прокопович – реформатор барокового театру в Україні, автор підручника “Піїтика”Народний ляльковий театр Вертеп – дійство, тісно пов’язане з різдвяною шкільною драмою.
Для музичного бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів. На зміну одноголосному знаменному розспіву приходить партесний спів, а згодом і партесний концерт, який став провідним жанром в українській професійній музиці того часу. Композитор, найвідоміший автор партесних концертів.1675 року створив “Мусікійську гаматику” – першу вітчизняну працю про особливості партесного співу. “Микола Дилецький (бл. 1630 – 1690 рр.)
Характерними постатями не тільки музичної, але й всієї культури України того періоду, стали народні картини “Козак – бандурист” та “Козак – Мамай”, які втілювали патріотичні ідеали волелюбного й героїчного козацтва.«Козак Мамай»«Козак – бандурист»
Дилецький Микола Павлович
Музика у побуті
У побуті українців поступово поширюється інструментальне музикування, у маєтках магнатів організовують хорові капели, оркестри. Провідним осередком культури була Києво – Могилянська академія та колегіуми де існували хори, оркестри, театри. Корпус Києво – Могилянського колегіуму
У Львові та Острозі 1574 року Іван Федоров надрукував перші книги: “Граматику”, “Апостола”, “Біблію”, ілюстровані гравюрами. Книги “Апостол” і “Буквар” першодрукаря Івана Федорова, надруковані 1574 року
В українському малярстві розвиваються і світські жанри. Широкого поширення набув світський портрет, який був тісно пов’язаний з іконописом, його лаконічними художніми засобами, він отримав назву Парсуна.«Портрет подружжя Сулими»Такий історичний портретпідкреслював суспільну значущість зображуваних осіб і став популярним у заможних родинах.
Стиль бароко в українському малярстві виявився у суто українському відтворенні образів. Українські маляри продовжили традиції візантійського, давньоруського, давньоукраїнського живопису . Розвиваються форми монументального настінного розпису, станкового іконопису, портрета. Відомими постатями в живописі на західноукраїнських землях були Іван Руткович та Йов Кондзелевич.Іван Руткович. Архангел Гавріїл
Роботи Йова Кондзелевича.
Юрій - Змієборець
Ікона Архангела Михаїла
Богородиця - Дороговказниця
Найбільше споруд у стилі Козацького бароко збудовано за правління гетьмана Івана Мазепи. Близько десяти храмів було споруджено його коштом. Крім того, він перебудовував старі храми княжої доби та робив церквам коштовні подарунки . І. С. Мазепа(1639 – 1709 рр.)Гетьман Лівобережної України(1687 – 1709 рр.)Успенський собор Троїцька надбрамна церква. Споруди, відбудовані коштом мецената І. С. Мазепи.
Архітектурні пам'ятки
Спасо – Преображенська церква в Великих Сорочинцях
Георгіївська церква
Георгіївська церква Видубицького монастиря м. Київ. Хрестовоздвиженський соборм. Полтава
Троїцька церква
Троїцька церква Густинського жіночого монастиря(Розташований в с. Густиня Чернігівська обл.)Спасо – Преображенська церква в місті Ізюм. Харківська обл.
Успенський собор Почаївської Лаври.м. Почаїв, Тернопільська обл., архітектор Готфрід Гофман. Будувався з 1771 по 1791 рр. Т. Г. Шевченко.Інтер’єр собору Почаївської Лаври 1846 р.
У кам’яних спорудах Правобережжя переважало “загальноєвропейське бароко”. Однак і тут найвидатніші пам’ятки не позбавлені національної своєрідності. Собор святого Юра у Львові – собор Галицької метрополії УГКЦ, до 1817 року при монастирі чину св. Василія Великого, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами вважається головною святинею українських греко-католиків.
Палац зведений в 1750 – 1755 роках за зразком палацу, який проектував Бартоломео Растреллі для Олексія Розумовського, фаворита Єлизавети Петрівни, під час відвідування Києва 1744 року. Єлизавета сама обрала для нього місце. Спорудженням палацу керував російський зодчий І. Ф. Мічурін.
На теренах України в західноєвропейських традиціях споруджено Андріївську церкву і Маріїнський палац. Андріївська церква. Андріївська церква збудована в 1747 – 1762 рр. архітектором Франческо Растреллі на Андріївській горі в пам’ять відвідин Києва імператрицею Єлизаветою Петрівною.
Його виникнення на території України пов'язане з епохою визвольних війн, національним підйомом серед запорізького козацтва та пробудженням національної свідомості загалом.
Українське бароко в архітектурі Бароко як стиль в архітектурі прийшов на Україну в ХVІ ст. і процвітав аж до ХYІІІ, уступивши місце класицизму. Характерні риси. Українського бароко. Ускладнення об’ємно-просторових композицій. Неординарне художньо-декоративне рішення. Тонке моделювання прикрашуваної поверхні пластичні переходи одного елементу декору в інший.
Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Особливо треба відзначити прагнення до синтезу мистецтв — взаємопроникнення архітектури, скульптури, живопису й декоративного мистецтва. Архітектура бароко вирізняється просторовим розмахом, плавністю й складним поєднанням криволінійних форм, злиттям об'ємів у динамічну масу, багату на скульптурний декор. Часто зустрічаються розгорнуті колонади, пілястри. Куполи набувають складних форм, стають багатоярусними. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида й маскарон.
Батьківщиною бароко вважається Італія та її такі визначні мистецькі центри як Рим, Мантуя меншою мірою — Венеція і Флоренція, де зберігаються перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі.
Засновником нового стилю вважають Мікеланджело Буонарроті (1475-1564). Саме він підсилив архітектуру велетенським орденом, широко використовував карнизи, подвоєння пілястр та колон, тісняву архітектурних елементів та надлюдський розмір. Скульптурні та архітектурні твори генія й досі справляють враження скорботи, напруги, нервовості, хоча зберігають чітку побудову, симетрію і потойбічну, майже неможливу красу.
Назва стилю має французьке походження. Етимологію слова достеменно не встановлено: одні дослідники вказують на французьке слово «baroco» — логічна формула беззмістовного, інші — на зв'язок із назвою перлини мушлі, що має подовжену, неправильну форму.
Слово «barocco» зустрічається й в італійських джерелах стосовно нечесного прийому в торгівлі. Французькі класицисти близько середини XVIII століття перенесли цей термін в художню літературу: Ф. Міліція у 1797 р. застосовує його в сучасному нам сенсі.
