によって Маргарита Кавун 2年前.
139
もっと見る
Обсесивно-компульсивний розлад або невроз нав'язливих станів — психічний розлад, різновид неврозу, для якого характерні повторювані нав'язливі думки (обсесії), які нерідко перетікають у ритуальні дії (компульсії), що здійснюються, щоб зняти внутрішнє напруження, зменшити відчуття тривоги і запобігти лячним подіям.
ОКР трапляється у чоловіків, жінок та дітей. У деяких людей симптоми починаються рано, часто в період статевого дозрівання, але зазвичай вони з’являться в ранньому дорослому віці.
Я почав затримувати дихання під час вимкнення комп'ютера або телефону. Мені здавалося, що це надає дії чистоти. Ще в житті мені чомусь ставало незатишно від цифр 4 та 6. Якщо я обідав у «Макдоналдсі» і в номері замовлення були ці цифри, то я не забирав їжу і просто йшов. Хоча в компанії я поводився нормально: все-таки не хочеться виглядати дурнем.
Розлад почав проявлятися ще в дитинстві: я розставляла іграшки рівно по периметру столу, а якщо щось падало чи зрушувалося – починалася істерика. Потім витрушувала одяг у вікно кілька разів, бо здавалося, що все курне. Потім з'явився ритуал з умиванням та чищенням зубів.
У школі, коли навантаження все збільшувалися, на ритуали ставало менше часу. Але без них я просто не могла вийти із дому. Тому стала спізнюватися на уроки: директор на мене репетувала, доводила до сліз.
У дев'ять років я читала книгу, як раптом мені спало на думку: «Якщо ти сьогодні не дочитаєш, твоя мама помре». Думка мене налякала, я відклала книгу і заплакала, але до читання довелося повернутись, щоб мама не померла.
З цієї миті лякаючі думки були різними. Я могла раптово змінити маршрут, тому що на думку спадала думка: «Далі йти небезпечно. Обійди». Були думки нашкодити близьким: штовхнути, вдарити, облити. У такі моменти я думала, що в мене вселилася зла сила, і починала рахувати про себе, уявляла, як цифри по порядку збільшуються в розмірах і вибивають погані думки з голови.
Можливими ознаками є:
1. Постійне миття рук
2. Необхідність усе рахувати
3. Невірний аналіз дій оточуючих
4. Жага постійно прибирати
5. Незадоволення власною зовнішністю
6. Надмірна організованість
7. Нав’язливі сексуальні наміри
8. Патологічна недовіра до своїх дій
9. Постійний пошук підтримки оточуючих
10. Страх потрапити у неприємну ситуацію
Фо́бія — ірраціональний, інтенсивний і постійний страх, що викликається певними ситуаціями, діями, речами, тваринами або людьми. Основним симптомом цього розладу є надмірне й необґрунтоване бажання уникнути подразника, що відлякує.
Компульсії – це повторювана поведінка, яку людина хоче здійснити у відповідь на нав’язливу думку.
Обсесії – це повторювані думки або образи, що викликають занепокоєння.
Причина появи обсесивно-компульсивного розладу лежить в сфері функціонуванні хвостатого ядра головного мозку. Ця частина мозку виконує функцію «охоронця» біля дверей, який в певний момент життя починає пропускати через ці двері всі – і корисні і некорисні – думки без критичного їх аналізу.
Генетичні чинники говорять про наявність мутацій в генах пацієнтів з обсесивно-компульсивним розладом.
Органічні фактори пов'язують ОКР з порушенням роботи головного мозку, його анатомічними особливостями або з порушенням роботи біологічно активних речовин.
Психологічні чинники мають на увазі перенесені стреси, психологічні травми, особливості особистості, неправильне функціонування захисних механізмів психіки.
ОКР потребує лікування антидепресантами групи синтетичних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗРи) та когнітивно-поведінкової чи діалектично-поведінкової терапії. Медикаментозне лікування, як і в разі клінічної депресії, дає результати через кілька місяців
Якщо ж в дитини автоімунне порушення, пов’язане з інфекцією, то потрібно знищити її. Курси антидепресантів дітям прописують обережно, починаючи із найменших доз і уважно контролюють стан дитини. Можливе також переливання плазми чи лікування антитілами, але наразі застосування таких технологій не є поширеним.
Медикаментозне лікування, як і в разі клінічної депресії, дає результати через кілька місяців. Деякі пацієнти, зокрема, з тіком, потребують також і психолітиків (медикаментів, що використовують для лікування психозу). В деяких випадках допомагає лише нейромодуляція (вплив на роботу) ділянок мозку, що запускають нав’язливі стани.
ОКР потребує лікування антидепресантами групи синтетичних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗРи) та когнітивно-поведінкової чи діалектично-поведінкової терапії.
У ХХІ ст. аналіз ОКР набуває нових теоретичних та практичних рис. Зокрема, О. Є. Бобров та О. К. Гомозова розглядають обсесивно-компульсивний розлад як групу синдромів. Етіологічно феномен пояснюється низкою емоційних, когнітивних та особистісних розладів, які характеризуються як «німі» психопатологічні прояви, що породжують своєрідність та динаміку ОКР
ОКР так само як і ряд інших психічних розладів зараховували до діагностичної категорії неврастенії, однак на початку ХХ століття П'єр Жане й Зигмунд Фрейд поклали цьому край. Останній значним чином розвинув концепцію уявлення про хворобу. На думку Фройда, мозок пацієнта, хворого на ОКР, не міг адаптуватися до конфлікту між сексуальними та агресивними підсвідомими імпульсами, що походили зі структури Ід (Воно), та вимогами суспільства й свідомості
Обсесії та компульсії часто відносили до симптомів релігійної меланхолії. 1691 року в своїй проповіді на тему релігійної меланхолії Джон Мур, єпископ Норвіча, Англія, згадує осіб, яких переймають «неслухняні, а інколи навіть богохульні думки, що починаються в їхньому мисленні в той час, коли вони вправляються в прославленні Бога, не зважаючи на всі спроби ці думки придушити та перебороти… чим більше люди стараються, тим більше ці думки наростають»
в XVII ст. н. е. Іван Ліствичник зафіксував випадок, коли молодий монах, якому надокучав постійний тривожний «потяг до богохульства», консультувався зі старшим отцем
Для виявлення обсесивно-компульсивного розладу використовують так звану шкалу Єля-Брауна
Перші спроби дослідження епідеміології ДКР почалися на початку 1950-х учнем Е. Крепеліна Е. Рюдіном, хоча деякі аспекти ДКР, які були пов'язані з його поширенням та іншими статистичними даними, природно, проводилися і раніше
Епідеміологія обсесивно-компульсивного розладу - розділ епідеміології психічних розладів, що вивчає закономірності виникнення та поширення цієї хвороби з метою розробки профілактичних заходів.
Вейн Гудман американський психіатр та дослідник, що спеціалізується на обсесивно-компульсивному розладі (ГКР). Разом зі своїми колегами він є основним розробником Обсесивно-компульсивної шкали Еля-Брауна (Y-BOCS), який вважається золотим стандартом для оцінки ОКР.
Обсесивно-компульсивна шкала Ееля - Брауна Y-BOCS – клінічний посібник для визначення ступеня тяжкості обсесивних та компульсивних симптомів. Розроблена Вейном Гудманом та його колегами в Єльському та Браунівському університетах. Шкала визначає ступінь виразності симптомів незалежно від форми обсесій та компульсій.
