によって Гулієва Ельміра 2年前.
193
もっと見る
У будь-яких випадках людина має бути Людиною.
«Сміливі завжди мають щастя». Сміливість протистояти системі – це можливість побудувати своє життя самостійно.
Зображення втечі і побудови нового життя поза тоталітарною системою Григорія Многогрішного
– 1925р. збірка оповідань «Чорні силуети»
– 1929р. збірка поезії «До меж заказаних»
– 1930р. історичний роман у віршах «Скелька»
– 1944, 1946р. роман «Тигролови»
– 1950р. роман «Сад Гетсиманський»
– 1953р. роман «Огнене коло»
– 1957р. роман «Буйний вітер»
– 1965р. роман «Людина біжить над прірвою»
– п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром»
– 1946р. збірка «Золотий бумеранг»
– 1956р. поема «Антон Біда – герой труда»
Роман «Тигролови» написаний І. Багряним (справжнє прізвище – Лозов'ягін) протягом 1943-1944 рр. Автор якось розповідав друзям про життя українців на Далекому Сході, яке він пізнав, перебуваючи там на засланні.
Іван Багряний (справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра.
Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був редактором шкільного журналу надія.
З 1920р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.
У 1924р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг».
У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети».
У 1926р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту.
Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» та «Плужанин».
Його прийняли до організації МАРС.
У 1929р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних»
У 1930р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька»
16 квітня 1932р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на Далекий Схід. У 1937 тікає на Україну.
1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2 роки і 7 місяців. Про це написав у романі “Сад Гетсиманський”
1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН.
Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково врятувався.
1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи “Люба”, “Тигролови”
У 1945р. засновує газету «Українські вісті», засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді).
Іван Багряний був учасником Мистецького українського руху (МУР) та брав участь у створенні цієї організації.
У 1946р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?»
Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана.
1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963р. Похований у місті Новий Ульм
Презентація містить короткі відомості про твір та героїв твору. Буде корисним при підготовці до контрольної роботи.
Якщо немаєте часу для прочитання твору, то маєте можливясть його прослухати.
Приємного проведення часу!
«Тигролови» — український художній телевізійний фільм режисера Ростислава Синька відзнятий у 1994 році на кіностудії «Укртелефільм», за мотивами роману Івана Багряного.
Пригодницький роман
1944
Іван Багряний
Григорій разом з Наталкою покидають Сибір і переходять кордон Маньчжурії.
Зустріч і поєдинок Григорія Многогрішного та майора Медвина.
Життя Многогрішного в родині Сірків. Кохання до Наталки. Полювання на тигрів.
Втеча Григорія Многогрішного з потяга, його знайомство з родиною Сірків.
Опис потяга-дракона, що везе каторжників, засуджених на роки заслання, в Сибір.
«...Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… смокче бордо і читає-смокче “Правду”, студіює промову вождя… Майор виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї пролетарської держави. В цілім експресі не тримається ніхто так гідно, так незалежно і гордовито, ба навіть трохи презирливо, з таємничою міною і незрівнянним почуттям вищості… Він дисциплінований і точний, і не схильний вдаватись у дрібниці».
«...хороша і бистроока, із стрічкою над чолом, і юна, смаглява від сонця...»
«Якесь дивне поєднання надзвичайної дівочої краси і суворості. Гнучка, як пантера, і така ж метка, мабуть, а строга, як царівна...»
«Гнучка, як вуж, граційна, як мавка, вона таїла в собі дивну силу, ця дівчина. Поєднання дівочої краси та чар з дикістю майже первісною, неприступною».
Родина українців, що переселилися на Далекий Схід. Вони пам’ятають історію свого роду, шанують Бога та українські народні традиції, дотримуються звичаїв, за якими жили їхні діди-прадіди. Загалом усі члени цієї родини є втіленням найкращих душевних рис: доброти, щирості, чуйності тощо.
«Юнак — 25 літ, русявий, атлет, авіатор» (з телеграми про розшук Многогрішного).
Кредо героя — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи!»
