Теорія права

Meer zoals dit

Автор: Короленко Наталія Іванівна. Ментальна карта тема №8 "Національно-визвольна війна українського народу середини Показаны результаты по запросу 17 столиття як писать Искать вместо этого 17 столття як пмсать XVII століття"

door Игор Бондарь

Ісландія

door Марина Кононенко

Марк Твен "Приключения Гекльберри Финна"

door Сергей Автушко

Воля та її функції

door Олійникова Єлизавета

Право — це система загальнообов'язкових, формально визначених, встановлених або санкціонованих і гарантованих державою норм права, які встановлюють права та обов'язки учасників правовідносин, виступають регулятором суспільних відно­син та забезпечуються примусовою силою держави.

Функції права

До спеціальноюридичних функцій права належать:

2) охоронна — це функція, яка спрямована на захист відповідної системи суспільних відносин шляхом усунення соціально шкід­ливих і небезпечних діянь людей та їх об'єднань, відновлення порушених прав суб'єктів.

1) регулятивна — це функція, яка спрямована на врегулювання суспільних відносин шляхом закріплення бажаної поведінки су­б'єктів в тих чи інших галузях права;

До загальносоціальних функцій права включають:

6) гносеологічну (пізнавальну) — право само виступає як джере­ло знань.

5) оціночноорієнтаційну — поведінка людей оцінюється з точки зору законів держави, вказує на безконфліктні, соціальнодопустимі шляхи й засоби задоволення потреб людини в межах правомірної поведінки;

4) інформаційну (комунікаційну) — право інформує людей про волю законодавця;

3) виховну — право сприяє становленню людини, як правослухняного члена громадянського суспільства, виховує у неї зразки правомірної поведінки;

2) організаційноуправлінську — право забезпечує можливості окремих суб'єктів щодо вирішення певних економічних і соціа­льних проблем;

1) гуманістичну — право охороняє та захищає права людства, на­роду, людини;

Структура права

3) за предметом та методом правового регулювання

Приватне право — це сукупність правових норм, які регу­люють суспільні відносини, що забезпечують приватні інтереси індивідуальних власників та їх об'єднань в їх майновій діяльності та особистих відносинах.

Публічне право — це сукупність правових норм, які регу­люють суспільні правовідносини, що забезпечують державні, між­державні й загальні суспільні інтереси громадян.

2) за функціональним призначенням

Охоронне право — це сукупність правових норм, які охоро­няють суспільні відносини від різного роду посягань та поновлю­ють порядок їх функціонування шляхом застосування засобів державновладного впливу.

Регулятивне право — це сукупність правових норм, які ре­гулюють поведінку суб'єктів права шляхом закріплення між ними суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.

1) за субординацією у правовому регулюванні

Процесуальне право — це сукупність правових норм, які ре­гулюють відносини, що виникають у процесі розслідування зло­чинів, розгляду та вирішення у судових засіданнях адміністратив­них, кримінальних, цивільних та господарських справ.

Матеріальне право — це сукупність правових норм, за допо­могою яких держава безпосередньо регулює суспільні відносини.

Зміст права

2) спеціальноюридичний, що характеризує право як специфічне інституційне утворення (соціальний інститут, необхідний атри­бут функціонування суспільства).

1) соціальнополітичний, в якому відображається економічна, по­літична, класова сутність та спрямованість права;

Сутність права

Деякі вчені виділяють два підходи до розуміння сутності права:

2) загальносоціальний, тобто право розглядається як загальнови­знаний компроміс між різними класами, групами та соціальними прошарками для забезпечення потреб та інтересів як громадян­ського суспільства в цілому, так і окремих його суб'єктів.

1) класовий, тобто право визнається як система встановлених і га­рантованих державою правових норм, що відображають держав­ну волю економічно пануючого класу. Воля пануючого в еконо­міці та політиці класу нав'язується як закон всьому суспільству;

3) з формальної точки зору право виступає як регулятор, що обслу­говує той чи інший соціальний інтерес.

2) право може існувати і поза інституційними формами свого вияв­лення (як ідеї, оцінки, зв'язки або діяльність суб'єктів);

1) право існує у певних формах, що фіксують певні юридичні конс­трукції;

Принципи права

Спеціальноправові принципи права відображають основні засади формування та існування власне права, як специфічного соціа­льного явища

Міжгалузеві принципи права притаманні кільком спорідненим галузям права.

Галузеві принципи права притаманні конкретній галузі права, які, нарівні з методом і предметом правового регулювання, сприяють індивідуалізації цієї галузі.

Загальноправові принципи права характерні для права у ці­лому, визначають його характер і ознаки, розвиток та формування на­ціональної правової системи.

6) принцип взаємної відповідальності держави і особи

5) принцип рівності

4) принцип свободи

3) принцип соціальної справедливості

2) принцип демократизму

1) принцип гуманізму

Соціальноправові принципи права відображують систему цінностей, властивих суспільству, забезпечують їх вплив на суспільні відносини шляхом правового регулювання та інших видів правового впливу.

Ознаки права

8) вираз у праві міри свободи, рівності та справедливості, тобто право з достатньою повнотою втілює основні права і свободи людини, надає їй легальну можливість реалізувати свої інтереси не порушуючи (обмежуючи) прав і свобод інших людей.

7) регулятивний характер права, тобто право виступає регулято­ром суспільних відносин, впливає на поведінку і свідомовольову діяльність суб'єктів права;

6) державна забезпеченість, тобто держава за допомогою компе­тентних державних органів не тільки встановлює правові норми, але й забезпечує їх належний захист.

5) системність права, тобто право становить цілісну систему вза­ємопов'язаних, взаємопогоджених і взаємодіючих правових норм, яка діє на основі єдиних принципів, виконує єдині функції та має чітку внутрішню структуру, що включає інститути, підгалузі та галузі права;

4) формальна визначеність права, тобто вимоги норм права чітко визначені і офіційно закріплюються державою у визначених фо­рмах (у формі правових звичаїв, прецедентів, договорів, норма­тивноправових актів).

3) загальнообов'язковість права, тобто вимоги норм права є обов'язкові для усіх суб'єктів правовідносин, до яких вони звер­нені, і повинні виконуватися ними без винятків та незалежно від їхнього ставлення до самих норм.

2) нормативність права, тобто право складається з правових норм як загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюють межі поведінки суб'єктів права.

1) право встановлюється або санкціонується державою, тобто держава, з метою регулювання найважливіших сфер суспільних відносин, виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у но­рмативноправових актах.