door Вероніка Нікандрова 2 jaren geleden
257
Meer zoals dit
Поштовхом для написання «Наталки Полтавки» для Котляревського стало життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні такі, як балади «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна» тощо. Також натхненням до написання п'єси для Котляревського стала невдала п'єса «Козак-стихотворец» Олександра Шаховського, у якій було неправдиво зображено тогочасне українське сільське життя. Шаховський був погано ознайомлений з реальним побутом українців, тому допустився багатьох помилок, тому полтавчани були надзвичайно розчаровані у його виставі. Котляревський вирішив виправити цю прикрість, написавши правдиву п'єсу про українських селян «Наталка Полтавка».
Котляревський вперше в новій українській літературі вводить образ жінки-страдальниці — мати Наталки, Терпилиха, що своєрідно відображається у її імені. За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою, перший твір нової української драматургії, у якому поєдналися ознаки сентименталізму та просвітницького реалізму. Іван Котляревський так визначив жанр: «Опера малоросійська у двох діях, що передбачає багато музики та пісень».
Наталка – головна героїня твору Котляревського, ідеальна жінка:
Не багата я і проста, но чесного роду,
Не стижуся прясти, шити і носити воду.
«Золото – не дівка. Кромі того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке в нї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе; яка трудяща, яка рукодільниця; себе й матір на світі держить».
Вірна в коханні, чекає на Петра вже чотири роки: «Наталка без душі його любить, через його всім женихам одказує…».
Горпина Терпилиха – ця жінка наче й любить Петра, як рідного сина, але в той самий час зневажає його, через бідність (голодранець, шибеник, пройдисвіт). Горпина мріє про багатство: їй краще вмерти, як жити в бідності.
Петро – коханий Наталки. Він чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради коханої. Він любить Наталку «більше, як самого себе», готовий усі зароблені гроші віддати їй, щоб возний ніколи не дорікнув, що «взяв бідну».
Микола – життєрадісний та впевнений у собі, ніколи не впадає в розпач, дотепний, оптиміст, відчаю немає місця в його житті, любить козацьке товариство. Як і Петро він сирота, без роду, без племені, без талану і приюту.
Возний Тетерваковський 0 чиновник, бюрократ, хабарник, «хапун такий, що із рідного батька злупить». Говорить він жахливим суржиком з українських і російських слів, завчених канцеляризмів, часто використовує паразит «теє-то як його». Але навіть у його душі є місце для великодушності (чоловік відмовився від коханої Наталки заради її щастя).
Виборний Макогоненко – двоїстий персонаж: з одного боку – «хитрий як лисиця», «де і чорт не зможе, пошли Макогоненка — зараз докаже. Він може плести інтриги, влаштовує сватання возного, але, з іншого боку, йому шкода матір Наталки, яка страждає через бідність.
Написана п’єса І. Котляревським до 1819 року, точної дати її створення не залишилось.
Ставши директором полтавського театру, І. Котляревський був невдоволений репертуаром. Тому, на відміну від «високої» класицистичної трагедії, яка за допомогою абстрактно-логічного узагальнення показувала подвиги й страждання великих людей, та комедії, де об’єктом смішного виступав народ, у п’єсах І. Котляревського представники простого народу виходять на сцену як герої, гідні поваги й наслідування.
Джерелом для написання “Наталка Полтавка” – життя українського суспільства (дівчат раніше часто віддавали заміж силоміць), лірично-побутові, обрядові, купальські пісні, балади («Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон…», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна»).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/natalka-poltavka-istoriya-napisannya
Композиція драми “Наталка Полтавка”
Експозиція
Знайомство з Наталкою та її родиною, виборним, возним. Наталка кохає Петра і чекає його.
Зав’язка
Намір возного одружитися з Наталкою. Наталка давно кохає наймита Петра, який відправився на заробітках через відмову Наталчиного батька віддати за нього дочку. Дівчина відповідає: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду», натыкаюсь на їхню станову нерівність.
Розвиток дії
Наталка погоджується на шлюб з возним заради покращення матеріального становища сім’ї: її мати Терпилиха мріє про заможного зятя. Микола влаштовує побачення Наталки з Петром, який повернувся із заробітків.
Кульмінація
Наталка категорично відмовляється стати дружиною возного. Петро радить підкоритися матері й пропонує коханій усі зароблені ним гроші.
Розв’язка
Матір дає благословення Наталки та Петра на одруження. Розчулений таким актом самопожертви, возний зрікається Наталки на користь благородного парубка, бо розуміє, що Наталки йому не втримати.
«Наталка Полтавка» — опера на 3 дії українського композитора Миколи Лисенка за однойменною п'єсою Івана Котляревського. Хоча п'єса Котляревського приваблювала багатьох музикантів і до Лисенка, саме його опера закріпилася в репертуарі оперних театрів і посіла місце серед найпопулярніших українських опер.
Музика й п'єса розкривають найкращі риси українського національного характеру — шляхетність, моральну чистоту, духовну силу, мужність (Наталка, Петро). Іван Котляревський і Микола Лисенко показують моральну перевагу простих людей над представниками влади — сільськими багатіями й приказними. Думки й почуття героїв розкриваються через пісню. Вона служить і тлом, на якому розгортається дія.
В обробці народних пісень, що були закріплені сценічною традицією за п'єсою, і в створених Лисенком, розвинених аріях, увертюрі й оркестрових антрактах композитор зберігає вірність духу п'єси Котляревського. Мудра простота, ясність, гармонійна єдність всіх елементів відзначають музику Лисенка.
Паспорт драми
Автор: Іван Котляревський
Рік написання – 1819
Літературний рід: драма
Напрям: Просвітницький реалізм і класицизм з елементами сентименталізму
Жанр: соціально-побутова драма (за визначенням автора – малоросійська опера)
Тема: показ життя й побуту українських селян на початку ХІХ ст. ; вірність у коханні людей з народу
Ідея: возвеличення духовної величі людини з народу; засудження покірності долі, владі та застарілим звичаям.
Мотив: розлука дівчини з коханим-бідняком та одруження з багатієм
Джерела твору:
Проблематика: вірність і зрада, соціальна нерівність, проблема батьків та дітей, нового та старого, правди й брехні, працьовитості та ліні.
ІВАН КОТЛЯРЕВСЬКИЙ (1769-1838) Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня 1769 р. в Полтаві у родині канцеляриста міського магістрату. У 1789 р. Котляревські внесені до списку дворян. Хлопець навчався в Полтавській духовній семінарії, служив у Новоросійській канцелярії в Полтаві, учителював у поміщицьких сім’ях Золотоніського повіту; вивчав фольклор та звичаї народу. Протягом 1796-1808 рр. І. Котляревський перебував на військовій службі, у 1806-1812 рр. брав участь у російсько-турецькій війні. У Петербурзі без відома Котляревського стараннями колезького асесора М. Парпури у 1798 р. виходить у перших трьох частинах «Енеида, на малороссійскій языкъ перелиціованная И. Котляре- вскимъ». Згодом, у 1808 р., книговидавець І. Глазунов повторив це видання. У 1809 р. Іван Котляревський сам готує до друку і видає в Петербурзі поему «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложеная И. Котляревським» у чотирьох частинах. На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненая противу прежних изданий». І. Котляревський 1810 р. вийшов у відставку в чині капітана, став наглядачем Будинку для виховання дітей бідних дворян (у Полтаві). На цій посаді перебував майже до кінця життя. У 1812 р. він сформував український козацький полк на війну з Наполеоном. У 1813-1814 рр., виконуючи воєнні доручення, виїжджав у ставку російської армії в Дрезден, Петербург, Кременчук. У 1818р. став членом масонської ложі «Любов до істини», був обраний членом Харківського товариства любителів красного письменства. Іван Котляревський у 1818-1821 рр. працював директором Полтавського театру. Сприяв викупу з кріпацтва актора М. Щепкіна. У 1819 р. написав драматичні твори «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник». У 1821 р. Котляревський став почесним членом петербурзького Товариства любителів російської словесності, був скарбником і книгохранителем Полтавського відділення Російського біблійного товариства. У 1827-1835 рр. І. Котляревський був попечителем Полтавського благодійно- лікувального закладу. Іван Петрович Котляревський помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть зачинателя нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», — сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам’ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди»: Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди, Поки сонце з неба сяє, Тебе не забудуть! Творча спадщина І. Котляревського — це поема «Енеїда», п ’ecu «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», послання-ода «Пісня на новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну», переклад російською мовою уривків із праці Дюкела «Євангельські роздуми, розподілені на всі дні року…», переспів вірша давньогрецької поетеси Сапфо «Ода Сапфо». Івана Петровича Котляревського вважають зачинателем нової української літератури.
