door Вова Прус 1 jaar geleden
105
Meer zoals dit
Будь-який автор, коли пише твір про Карпати, не може уникнути детального опису природи. Проте, саме весною, опис Карпат набирає дивовижних деталей, адже у цю пору року вони надзвичайно гарні, незрівнянні ні з якою іншою природою в країні. Поступово починає танути сніжок, що знаходиться на величних горах, пробуджуються крізь сніг найменші струмочки, а горні річки набирають минулої сили. Птахи починають співати чудесні пісні, немов говорячи гарні слова про Карпати на власній мові, а усе довкола зігрівається приємним весняним сонечком.
Перебування Менчула, розташованого у Верховинському районі Франківщини та частково у Закарпатті, у цьому списку доволі умовне. Так би мовити, на перспективу. Висота гори – «лише» 1998 метри 40 сантиметрів. Свого часу на Івано-Франківщині тривала кампанія із штучного збільшення висоти Менчула на 2 метри. До справи було залучено перших волонтерів, але наразі ідея не реалізована.
Відвідини гори Менчул варто поєднати з іншими оглядовими об’єктами. Поруч розташовуються кілька чудових вершин: Дземброня (1877 м), Бребенескул (2038 м), Ребра (2001 м), Піп Іван Чорногірський (2028 м), Гутин Томнатик (2016 м), Вухатий Камінь (1864 м) і, звісно ж, найвища гора України – Говерла (2061 м).Вловіть красу Карпат на фото поблизу чудових озер поблизу – Бребенескул і Несамовите. Говорячи про водні ресурси, що варті вашої уваги, не забудемо й про Дзембронські водоспади.Якщо ж ви хочете більше поринути у культуру гуцулів та дізнатись про їхні звичаї та побут (а також скуштувати гарного вина та сиру) – завітайте до «столиці гуцулів» у Карпатах – с. Верховина.
Подорожі Карпатами познайомлять вас із цілою низкою схожих за назвами гір. В самому тільки Закарпатті є гора Менчул (1247 м) трохи західніше с. Міжгір’я, гора Менчул (1294 м) поблизу Лумшор, гора Менчул (1450 м) на схід від с. Торунь… Про кілька гір з назвою Менчіль ми вже навіть не кажемо, щоб ще більше не заплутувати ситуацію. В Івано-Франківській та Чернівецькій областях є ще парочка гір Мунчелик (1300−1450 м), а у Львівській – гора Менчіл (1216 м), що височіє трохи на схід від с. Тухля. Справа в тому, що із румунської мови слово «munteul» власне перекладається як «гора». Ймовірно, така «оригінальна» назва й заплутала картографів, що й спричинило розмаїття цих гір з подібною назвою.
«Найголовніша» гора Менчул розташована в межах Чорногори, висота її тривалий час складала 1998 м. Чому в минулому часі? Тому що, на думку багатьох людей, гора Менчул зовсім трохи недотягувала до почесного звання «гора-двотисячник», а тому цю географічну несправедливість було вирішено виправити. Погодьтеся, 6 гір з висотою понад 2000 м виглядає не дуже гарно, інша справа чисто 7, овіяне містикою та ореолом успіху. Ще давно Благодійна Громадська Культурологічна Фундація «Цинамоновий Хрущ» оголосила про збір волонтерів із наміром штучно «підсипати» гору Менчул. Успіху ця акція досягла тільки в серпні 2017 року, коли гора, дякуючи небайдужим особам, нарешті підросла до 2000,5 метрів і зайняла почесне 7-ме місце в переліку гір-двотисячників України.
Гора Ребра сягає 2001 метра над рівнем моря. Колись тут проходив кордон між Польщею і Чехословаччиною. Як і більшість її двохтисячних «сестер» розташована на межі Івано-Франківщини та Закарпаття. Найближчий населений пункт — село Бистрець.
Назва гори походить від її ландшафту, який виступає і нагадує ребра.
Мабуть, тяжко в Карпатах знайти вершину, з якої не відкривалися б неймовірні краєвиди. Так і з горою Ребра, яка є чудрвим майданчиком для огляду завдяки своїй більш ніж двотисячній висоті. На північному заході видніється гора «Туркул», правіше від неї, на північний схід, – скелясті Шпиці. На півдні височіє гора «Гутин Томнатик», а на південному сході – друга за висотою вершина Карпат Бребенескул.. Під самою горою можна спостерігати невеличкі озерця.
Зійти на гору «Ребра» можна не одним шляхом. Ісеує шлях піднятися з урочища «Гаджина», але зробити це буде вкрай важко і небезпечно, особливо для початківців, оскільки з цього боку схили гори скелясті, досить стрімкі. Проте саме «Гаджина», розташоване в давньольодовиковому котлі, є прекрасним місцем для ночівлі та огляду навколишніх гір – високі Ребра на південному заході, дивовижні скелясті Шпиці на півночі та стрімкий хребет Кедруватий на південному сході. Крім того, вийти на Ребру можна йдучи основним хребтом (від гори «Менчул» дорога займе приблизно півтори-дві години). До речі, любителям зимового гірського туризму треба бути дуже обережними, бо, крім сильних вітрів на вершині, є велика ймовірність зірватися вниз із одного з численних прямовисних обривів чи карнизів або потрапити в лавину. Взимку на цій горі було помічено сліди чи то собаки, чи то вовка. Щодо інших представників фауни, то тут можна зустріти гадюк, ящірок, оленя чи косулю; на крутих скелях полюбляють гніздитися сокіл, беркут, яструб.
Гора «Ребра» - одна з найвищих вершин українських Карпат, однак є й найнижчим українським «двотисячником». Верхня точка Ребри знаходиться на висоті 2001 метр над рівнем моря. Знаходитсья вона у центральній частині хребта «Чорногора», поміж вершинами «Туркул» (на північному заході) та «Бребенескул» (на південному сході), а також «Гутин Томнатик» (на півдні). Гра знаходиться на межі Івано-Франківської та Закарпатської областей.
Південні схили Ребри, являють собою пологі ділянки, і переважно вкриті травостоєм з щучника дернистого і біловуса) та крутосхили, вкриті криволіссям. Північні та північно-східні схили спадають крутими скелястими урвищами. На захід від вершини Ребри, у розлогому льодовиковому карі розташовані невеликі високогірні озера. На горі зростає ряд рідкісних рослин, занесених до Червоної книги України: сосна кедрова, жовтозілля карпатське, наскельниця лежача, ломикамінь моховидний та інші.
Поблизу Рахова на 2016 метрів височіє гора Гутин Томнатик. На північно-східному схилі між горою Гутин Томнатик і Бребенескул у льодовиковому карі на висоті 1801 метрів над рівнем моря розташоване озеро Бребенескул. На південь від вершини розташоване урочище Полонина Бребенеска, на північ — гора Ребра, на схід — Бребенескул.
Піднятися на вершину легендарної гори Гутин Томнатик хочуть багато альпіністи професіонали і любителі. Деякі вибирають літній період часу, для того щоб помилуватися усіма природними фарбами гірського схилу і викупатися в смарагдовою воді гірського озера Бребенескул. А деякі ходять в походи взимку, при цьому краси Карпатських гір, посипаних снігом і покритих льодом, стають просто чарівними і незабутніми.
Сходження взимку вважається більш складним і вимагає додаткової підготовки. Вночі, на схилах гір, температура може опускатися до мінус 25-30 градусів. А крижані вітру, які вирують на вершині гори, роблять це подорож небезпечним. Тому підкорювати вершину Гутин Томнатик взимку можуть тільки підготовлені з професійним спорядженням. Той, хто володіє навичками, спеціальними знаннями і при цьому без розуму від краси зимових Карпатських гір.
На вершині і схилах гори ростуть альпійські і субальпіскіе квіти, трави і чагарники. У підніжжя гори широко розкинуті хвойні та листяні ліси. Поширені рідкісні види рослин (трав і чагарників) які можна знайти тільки в Карпатських горах: наскальніца лежача, сосна кедрова, жовтозілля карпатське і інші трави і квіти. Більшість реліктових рослин, що ростуть на Гутин Томнатик занесені в заповідну Книгу України і підлягають охороні.
У підніжжя гори перебувати гірське озеро Бребенескул. Природна водойма утворився в котловані гірських порід. Харчується озеро від підземних вод і атмосферних опадів. Флора і фауна біля води досить бідна, тому як суворі кліматично умови не сприяють для її розвитку.
Гора Гутин Томнатик має кілька витоків гірських річок з смарагдово кришталевої водою. На південь від вершини розташовується Полонина Бребенеска, а на півночі – гора Ребра. На сході височить не менше велична гора Бребенескул.
На горі Гутин Томнатик основну роль по створенню рельєфній поверхні схилу зіграв льодовик. Грунт гори досить кам’яниста з великими перепадами і схилами. В геологічній конституції гори беруть участь шару крейдяного флішу, а також і палеогенового. Гірську структуру місцями складають пісковики, алевроліти, аргіліти, а складовими нижнемелового флиша входять вапняки, конгломерати мергелі.
Клімат на горі Гутин Томнатик досить м’який. Зими морозні і сніжні, з середньою температурою -12 градусів за Цельсієм. А літо прохолодне – в порівнянні з кліматом Західної України. Середня річна температура, зафіксована синоптиками даного регіону, становить від 16 до 18 градусів з плюсом за Цельсієм. Клімат в даному регіоні вважається помірно-континентальним і тому туристи тягнутися сюди на відпочинок і пошук пригод.
Розташований на Рахівщині Петрос має висоту 2020 метрів. Його ще називають Грозовою горою, бо її вершину часто вражають блискавки. На північно-західних схилах гори бере початок струмок Кевеле, ліва притока Чорної Тиси.
Назва Петрос (грец. Πέτρος) може тлумачитись у перекладі із давньогрецької мови як «скеля, камінь». Також може походити від молдавського прикметника petros — «кам'янистий». Словник карпатських назв подає таке тлумачення - кам'янистий, скельний верх.
Як уже згадувалося, гора Петрос вважається однією з найскладніших для підйому. Тому якщо є бажання піднятися на вершину, тоді слід обов’язково скористатися послугами провідника-фахівця. У зимовий період часу маршрут сходження на гору Петрос має категорію 1Б. Без спеціального спорядження піднятися на вершину практично неможливо. Гора особлива схилами з великими обривами, які небезпечні не тільки взимку, але і влітку. У зимовий період часу дуже часті сходи лавин з вершини.
Гора Петрос вважається технічно складною при сходженні, ніж Говерла та інші велетні. Петрос відрізняє крутизна схилів і підйомів: одні – усипані кам’янистими виступами, а інші – мають обривисті скелі. На шляху підйому розташовані гірські виступи, висотою від 8 і до 12 метрів кожен.
Якщо здійснювати сходження в літній час – здивує буйство фарб, розкинутих біля підніжжя гори. Але якщо є бажання піднятися на вершину в зимовий час – можна милуватися незвичайними пейзажами, які створила природа зі снігу та льоду. Зими в околицях гори Петрос м’які, з рясними снігопадами, а літо не спекотне, але вологе. Клімат вважається щадним і рекомендується для людей хворих бронхо-легеневими і серцевими захворюваннями. Сліпуча білизна снігових вершин і чисте повітря залишать тільки позитивні емоції.
Підніжжя гори вкрито ялиновими лісами. Прямуючи все вище до вершини – можна бачити чагарники (ялівцеві або чорничні), рідкісні трави і квіти. Неймовірно красивий зовнішній вигляд Петрос гори манить тисячі туристів щороку підкорювати її вершину.
Вершина гори Петрос йде далеко в хмари, чому, здається ще живописней і загадковіше. Ті туристи, які вже побували на її вершині, розповідають про похід як про казковому пригоді. Незаймана природа, здається, досі таїть в собі безліч таємниць. Іноді може здатися, як з печери дивиться казкова істота. Звивисті стежки, що тягнуться до вершини гори, проходять через мальовничі луки з розмаїттям кольорів і трав, через густі хвойні ліси з грибами та ягодами. З вершини можна побачити Говерлу, найвищу і найкрасивішу гору Карпат. Погляду відкриється весь хребет Чорногорський гір, який тягнеться від гори Піп Іван і до найближчої – Близниці. У підніжжя Петрос видніються смарагдові гірські озера і річки, які здаються тонкими струмками.
Дивовижна гора, що є однією з 7 гордих вершин-двохтисячників Українських Карпат. Чорна гора (2020,5 м), так ще називають вершину, посідає третє місце в списку найвищих гір Українських Карпат: перше місце належить Говерлі (2061 м), друге − горі Бребенескул (2038 м). Чому гора Піп Іван щорічно відвідується сотнями туристів? По-перше, через мальовничі краєвиди Карпат, які можна звідси побачити за умов хорошої погоди. По-друге, через свою родзинку – польсько-українську обсерваторію «Білий слон» − найвище розташовану в Україні споруду, де живуть і працюють люди. По-третє, гора Піп Іван розташована на кількох популярних туристичних маршрутах, які неодмінно варто відвідати всім, хто хоче закохатися в гори.
В південній частині міста розташована автодорога, з якої переходимо місток через ріку Тиса і, пройшовши трохи уверх уздовж залізниці, продовжуємо підійматись схилом гори Шоймул. Завдяки тому, що ця частина маршруту не вкрита густими лісами, з кожним кроком перед вами відкриватиметься все ширша панорама гірських масивів. Дійшовши до сідловини гори Вибчина, продовжуйте підйом лінією хребта, що веде до вершини Менчул. Далі попри Маґуру через гору Менчул прямуйте до гори Берлібашки.
Існує одна легенда, що переходить тут з уст в уста вже не одну сотню років. Ще за часів монгольских набігів тутешні гуцули навідріз відмовлялись підкорятись загарбникам, а тим паче платити данину. Назва гори Берлібашка − це не що інше як вислів «берле башка», що у перекладі означає «відсічені голови». Ця історія надовго закарбувалась у пам’яті жителів та тривалий час пояснювала назву села (тепер с. Костилівка), і полонини, що розляглась під вершиною. Саму ж гору місцеві тут називають Латундур (1734 м). Вкрита вона зеленим різнотрав’ям, а з найвищої точки відкриваються чудові види. А от верхня частина сусіднього Петроса (1781 м) повністю укрита смерековими зарослями. З Латундура до родзинки мармароського масиву, гори Піп Іван, можна дійти як лінією хребта, так і повернувши праворуч через невелику діючу ферму на полонині Лисичій.
Історія споруди почалася 1935 року, коли польське міністерство військових сил вирішило побудувати обсерваторію на горі Піп-Іван. У зведенні брали участь місцеві жителі і військові з Польщі. Будівля спорудили у формі букви Г з високою вежею, в якій розташовувався телескоп. Астрономічна обсерваторія досить велика. У п'ятиповерховій споруді було 43 приміщення, тут розташовувалися житлові кімнати, зали для нарад, їдальня, кабінети з метеорологічними інструментами. Відкрили обсерваторію 29 липня 1938 року, але пропрацювала вона всього 1 рік і 2 місяці. 1940 року територія увійшла до складу Радянського Союзу, споруду астрономо-метеорологічної обсерваторії також передали радянській владі. У воєнний час будівлю окупували угорські солдати. Після припинення військових дій обсерваторія так і не відновила роботу.
На думку завідувача кафедри загального і слов'янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» Лучика В. В., сучасна назва — волоського походження від поширеного в Румунії топоніма popina («вершина, вища від інших; ґорґан нерівний»), перетвореного в україномовному середовищі на «Попіван», написання якого разом у такому разі є невипадковим. Означення Мармароський і Рахівський у паралельних складених назвах вказують на відношення гір відповідно до Мармароського масиву в Східних Карпатах і до населеного пункту Рахів Закарпатської області. Водночас, інша назва гори «Чорна Гора», або «Чорногора» (остання поширюється на весь гірський масив) має прозору етимологію, пов'язану з темним кольором вершини та супровідним уявленням про чорне як «нечисте, темне, зле», що має язичницькі витоки.
Менше 30 метрів програє Говерлі гора Бребенескул, висота якої 2032 метри. Розташована на Чорногірському масиві, на межі Івано-Франківщини та Закарпаття, між вершинами Менчул (1998 м) та Ребра (2001 м). На захід від Бребенескула розташоване найвисокогірніше українське озеро з такою ж назвою. Найближче село до вершини – Бистрець Івано-Франківської області.
Підйом на вершину найкраще здійснювати з північній частині гори Бребенескул, по маршруту на Чорну гору. При підйомі зі східного боку розроблені маршрути від селищ Бистрець і Берестечко. Чисте повітря, гарний вид на вершину гори, гірське озеро, звивисті гірські річки та мінеральні джерела з цілющою водою – це все може подарувати подорож на Карпатський Бребенескул. В процесі підкорення вершини гори доведеться намочити ноги в гірській річці, поранити долоні про колючі чагарники, але слід подолати всі труднощі сходження, для того що б насолодитися красою Карпатських гір.
Кожен схил і кожна висота має свою надзвичайну природну картину. Чагарники, трави і різноманітні квіти зустрінуть біля підніжжя гори, льодовикове озеро з водою смарагдового кольору – на шляху до вершини. Гора Бребенескул, здається, підпирає своєю вершиною безкрає небо.
Між вершинами гір Бребенескул і Гутин-Томнатик розташоване гірське озеро Бребенескул, його висота відносно рівня моря становить 1800 метрів. Озеро з чистісінькою крижаною водою розташоване в природному гірській котловані. Гарний крихітний водоймище Бребенескул збирає щорічно тисячі туристів, і це того варто. Високогірне озеро має невеликі розміри (глибину – 3,2 метра, ширину – 67 і довжину – 147 метра). Харчується озеро грунтовими водами і атмосферними опадами. Тут же бере свій витік річка Бребенескул.
Гора має куполоподібна форму, а деякі схили круті, обривисті, і дуже небезпечні для непідготовлених туристів. На вершині і деяких схилах гори Бребенескул можна зустріти сніжний покрив навіть в літній період часу. Сніг може лежати і до наступної зими, якщо температура повітря влітку не досить висока, і літо видалося не спекотне. На кам’янистих схилах гори Бребенескул поширена давньольодовикові форма рельєфу, а також сліди морозного вивітрювання. Природа з дивовижною красою гір, привабливою силою і недоступністю – це Бребенескул.
Клімат в околицях гори досить м’який, літо спекотне і вологе, а зими практично завжди снігові. Схили гори Бребенескул одночасно красиві, прекрасні, але і дивовижні своєю силою і могутністю, яка манить і зачаровує. Сходження на вершину гори це насолода пейзажами, свіжим гірським повітрям і повне з’єднання з природою.
Найвища вершина України сягає 2061 метра. Розташовується в гірському масиві Чорногора на межі Надвірнянського району Івано-Франківщини та Рахівського району Закарпатської області, у 17 кілометрах від румунського кордону. За різними версіями, назва ГОВЕРЛА (пол. Howerla, рум. Hovârla, угор. Hóvár) перекладається як «снігова вершина» (з угорської), або як «важкопрохідне підняття» (з румунської). Однак, найімовірнішою є думка, що ці найменування - це народноетимологічна модифікація вже існуючої української назви.
У самого підніжжя Говерли бере свій витік річка Прут і однойменний водоспад. Довжина водоспаду становит 80 метрів. Гора знаходиться в зоні Карпатського заповідника і пильно охороняється. На шляху до вершини Говерли, біля підніжжя, туристи проходять через чудовий ліс, що розкинувся на всій прилеглій території. У цих лісах ростуть багаторічні хвойні та букові дерева гігантських розмірів, висота яких досягає 52 метрів, а вік перевищує 400 років.
Вперше туристична група піднялася на вершину гори в 1880 році. На самій вершині гори розташовується плоска майданчик середніх розмірів, завдяки якій туристи можуть з великим задоволенням і цікавістю вивчати навколишній пейзаж в радіусі 360 °. Унікальним є шанс розглянути з вершини Говерли повністю весь Чорногорський хребет.
Головні маршрути для сходження на гору знаходяться біля турбази «Заросляк», яка розташовується на висоті 1100 метрів, з боку гори Петрос. Довжина такої стежки становит 4,4 кілометра, а з боку Пожижевською гори, така дорога простяглася на 3,7 кілометрів і вважається більш крутий для підйому.
Якщо подивитися на Говерлу з висоти пташиного польоту, вона нагадує фігуру правильної конусоподібної форми. На її схилах можна побачити скупчення плейстоценового заледеніння, а також можливі кам’яні осипи. Іноді трапляється сходження снігу з самої вершини гори. Схили Говерли складаються з пісковика і конгломерату.
Середня температура в зимовий період може коливатися від – 4 до – 6 ° С, а в літній становит 13 – 16 ° С зі знаком плюс.