Олександр Довженко

Життєвий шлях

Родина

Навчання

У 1914 закінчив Глухівський учительський інститут.
Навчався в Київському університеті і Комерційному інституті в Києві.
Викладав фізику, природознавство і гімнастику в гімназії (1914-1917).
У 1920-1921 брав участь у створенні Київського відділу народного утворення, у 1921-1923 - на дипломатичній службі в Польщі і Німеччині.
Навчався живопису в Мюнхені й у Берлінському художньому училищі.

Батько й мати були неписьменні. Батько, Петро Семенович Довженко, належав до козацького стану.



Сім’я жила незаможно: землі було немало, проте вона була неродюча, натомість дітей було 14, тому батько «наймався в підводчики та смолярував». Діти в сім’ї швидко помирали, майже всі не досягнувши працездатного віку, тому у згадках про дитинство в уяві Олександра Довженка завжди поставали «плач і похорон». Він любив матір, про яку писав: «Народжена для пісень, вона проплакала усе життя, проводжаючи назавжди».

За своє творче життя О. Довженко поставив 14 ігрових і документальних фільмів, написав 15 літературних сценаріїв і кіноповістей, 2 п'єси, автобіографічну повість, понад 20 оповідань і новел, ряд публіцистичних статей, присвячених питанням кіномистецтва.
Його кінопоеми «Звенигора» та «Арсенал», кіноповість «Земля» були визнані світовою кінокритикою шедеврами світового кінематографа, а Довженко – першим поетом кіно.

Життєпис коротко

Народився 10 вересня 1894 в с. В’юнище на Чернігівщині у селянській родині. Його батьки були неписьменними селянами. У родиніДовженків було 14 дітей, та вижило лише 2 – Сашко та Поліна.

Навчався у Сосницькій початковій школі. З1911 року навчався у Глухівському вчительському інституті.

Після закінчення інституту в 1914 учителював у Житомирі, Києві.

У 1917 вступив до Київського комерційного інституту на економічний факультет, де здобув вищу освіту на економічному факультеті (нині Київський національний економічний університет). Довженко вступив туди лише тому, що його атестат не давав можливості вступати до інших вищих навчальних закладів, і це був засіб здобути хоча б якусь вищу освіту. Вчився погано, бракувало часу та старанності.

Захопившись революцією, служить у петлюрівській армії. За це у 1919 засудили його до ув’язнення в концтаборах. Однак його врятували.

У 1920р. приєднався до КП(б)У, з якої згодом був виключений.

У 1921р. його направили за кордон на дипломатичну службу (Варшава, Париж, Лондон).

У 1922-1923 рр. живе у Берліні, обіймає посаду секретаря генконсульства УСРР у Німеччині.


1923 року повернувся до Харкова, почав працювати художником-ілюстратором гозети “Вісті ВУЦВК” та каракатуристом. Відвідує засідання «Гарту», невдовзі стає співзасновником ВАПЛІТЕ.

Згодом через ВАПЛІТЕ зближується з ВУФКУ, але у Харкові у той час єдиним драматичним мистецтвом був театр, а Довженка театр не цікавив.

З 1925 року – стажист по агітфільму «Червона Армія».

У 1926 переїздить до Одеси закінчувати фільм, де разом з Юрієм Яновським працює режисером на кінофабриці. У 1926р. створив за своїми сценаріями перші фільми «Вася-реформатор» і «Ягідка кохання».


Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму «Звенигора». «Звенигора» була сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Довженка — за цю стрічку, та згодом за фільм «Земля» його будуть постійно звинувачувати у буржуазному націоналізмі.

У 1930р. одружився з акторкою Юлією Солнцевою.


Він створив «Землю» (1932) і повіз показувати фільм в Європу, у 1958 році кінокритика назвали “Землю” одним з 12 найкращих фільмів всіх часів і народів.

Зняв фільм «Іван» — найспірніший фільмДовженка(натему індустріалізації, яку запропонувало йому керівництво «Українафільм»), який відняв у нього більше року життя.

У 1933р. переїздить до Москви, а потім на Далекий Схід.

У 1935р. нагороджують орденом Леніна.

На початку війни потрапляє в Уфу та до Ашхабаду. Іде добровольцем на війну, як кореспондент газети «Красная армия».

У 1943р. завершує кіноповість«Україна в огні», яку Сталін заборонив.До останніх днів живе в Москві, працює на «Мосфільмі».

5 листопада 1956р. помер у Москві, де його і поховали. Це бувперший знімальний день фільму “Поема про море”.

Найвідоміші твори

«Україна в огні», «Земля»; автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна»; новела «Воля до життя»; «Щоденник»