Англійське чаювання

 Ранковий чай - близько 6:00, одразу після сну, або ж під час першого сніданку - в 8:00. Традиційно він більш міцний,ніж перший, і по суті замінює каву. 

Англійці передають перевагу тим видам чаю де переважає скручене листя "броукен", що дає відмінний міцний настій, що бадьорить, здатний збудити навіть дуже сонну людину.

Ангійці готують ранковий чай так, щоб він бум міцний, адже він повинен розбудити та наповнити бадьорістю кожного сонного англійця.

В 11 або 12, настає час ланчу — другого, щільнішого сніданку, який, природно, не обходиться без чаювання. Четвертий раз англійці п'ють чай вже в середині робочого дня, роблячи невелику перерву, яка так і називається tea break (перерва на чай).

Що стосується традиційних сортів чаю, які п’ють о полудні, то це в першу чергу улюблений британцями Earl Grey з маслом бергамоту і цитрусовим смаком.Інший безперечний фаворит, Lapsang Souchong – знаменитий чай, що росте в Китаї, листя якого сушаться над тліючим вугіллям, що надає йому впізнаваний «копчений» аромат.У елегантних “чайних кімнатах” (так в Британії називаються кафе, які спеціалізуються на обслуговуванні чаювань), подають один з найдорожчих у світі чаїв – Oolong, який знаменитий своїм природним фруктовим смаком. 

Традиційно чай заварюють за декількома правилами. Передусім, чайник слід наповнити свіжою водою - щоб забезпечити відповідну кількість кисню чайному листю. Воду слід довести до кипіння, інакше чай нормально не завариться. Заварник необхідно обдати окропом, після чого гаряча вода зливається, а в заварник додають чайне листя або пакетики, які слід залити новою порцією окропу і залишити на 2-5 хвилин для заварювання. Після досягнення бажаної міцності чайні пакетики витягаються із заварника. Згідно з правилами, хазяїн повинен запропонувати гостям молоко і цукор, а у заварника має бути достатній об'єм, щоб можна було сервірувати всіх гостей. Заварник з чаєм можна поповнювати гарячою водою, але її ніколи не доливають безпосередньо в чашку.

Вечір після роботи — це час "High tea" ("високого чаю"), густого і ароматного аристократичного напою, такого, як "Ерл Грій"."Високий чай" - міцний і ароматний, п'ється вдома ввечері. 

Закуски під час цього чаювання найрізноманітніші. Англійці люблять добре попоїсти у пізні години тому найчастіше саме це чаювання багате на страви з риби та мяса, овочів і фруктів, різних тістечок та солодощів.

Для вечірього чаю найчастіше беруть цейлонський або індійський чай. Найпопулярніший Нілгібрі. Він має приємний смак та аромат. Також добре підходить японський чай але заварюють його по-англійській традиції і його смак вирізняється від справжнього. Пуер- це чай який привозять з китайської провінції. Листя цього чаю не просто весушують а настойоють його в різних сиропах. Вважається чим більше він настоюється тим він якісніший. У більшості англійці вибирають для вечірнього чаювання ті чаї які мають приємний аромат та мають заспокійливу дію.

Вечірній чай найчастіше готують з зеленого чаю крупнолистового. Але також англійці полюбляють пити і чорний чай але заварку до нього роблять не міцну та добавляють молоко або лимон.

Що б не відбувалося, в 5 годин вечора, в знаменитий five o’clock, мільйони британців від скромного службовця до самої Королеви п'ють чай "English Afternoon" ("Англійський полудень"), щедро присмачуючи його молоком або вершками.

Стіл для полудневого чаювання накривається кольоровою полотняною скатертиною і такими ж серветками, укладеними на десертні тарілки конвертиками або невисокими ковпачками. У тарілки розташовуються десертні прилади, в тому числі і вилка, і ніж для фруктів, укладені ручками вправо.

Хоча традиційними для післяполудневого чаю вважаються китайські сорти і суміші, деякі віддають перевагу більш насичені індійські марки Assam або Darjeeling.Також присутній вибір зелених і трав’яних чаїв. Обов’язково присутній в меню хорошою чайної кімнати хоча б одна марка чаю без вмісту кофеїну.Англійці п’ють чорний чай з молоком, причому спочатку наливають у чашку молоко, а потім вже чай. Ця цікава традиція бере свій початок з 17-го століття. У той час чай подавали у вишуканих фарфорових чашках, які здавалися настільки тонкими й тендітними, що їх боялися пошкодити гарячим чаєм. Тому спочатку в чашку наливали молоко кімнатної температури, а потім вже гарячий чай.