Грошовий ринок та монетарна політика

Mai multe ca aceasta

Грошовий ринок

după TV Play

Коломієць лаба 6

după Ярослав Коломієць

Інструменти грошово-кредитної політики

după Буднік Даша

Грошови́й ри́нок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар

după Дарія Борис

Грошовий ринок та монетарна політика

Грошовий ринок

Грошовий ринок — це особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формуються  попит, пропозиція та ціна на цей товар.

подтема

Рівновага

Грошові агрегати

Механізм функціонування

За видом фінансових інструментів

• Ринок позичкових капіталів
• Валютний ринок
• Ринок цінних паперів

За інституційними ознаками

• Ринок банківських кредитів
• Ринок продуктів інших фінансових інституцій

За економічним призначенням ресурсів

• Ринок грошей (міжбанківський та відкритий)
• Ринок капіталів

Монетарна політика

Монетарна політика - політика держави, через яку уповноважена державою інституція контролює обсяг пропозиції грошей з метою встановлення цінової стабільності, сприяння економічному зростанню, дотриманню рівня безробіття населення на низькому рівні.

Сутність

Сутність монетарної політики можна визначити як комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через Центральний банк.

Монетарна політика в широкому розумінні направлена на боротьбу з інфляцією та безробіттям, на досягнення стабільних темпів економічного зростання через регулювання грошової маси в обігу, кредитів та відсоткової ставки. 

Інструменти

1. За об'єктами впливу:

– стимулювання кредитної емісії (кредитна експансія). Кредитна експансія має за мету збільшення зайнятості і підйом виробництва шляхом збільшення пропозиції грошей;

– стримування кредитної емісії (кредитна рестрикція). Кредитна рестрикція має за мету запобігання економічної кризи і зниження темпів інфляції шляхом обмеження пропозиції грошей.

2. За характером параметрів:

кількісні інструменти впливають на стан кредитних можливостей комерційних банків;

якісні інструменти — пряме регулювання банківських кредитів.

3. За формою впливу:

– адміністративні (прямі) інструменти — у формі директив, інструкцій від НБУ, мета яких — обмежити сферу діяльності кредитних установ (лімітне кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки, ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям);

– ринкові (непрямі) інструменти — способи впливу НБУ на грошову пропозицію шляхом формування певних умов на грошовому ринку та ринку капіталів.

4. За строками впливу:

– короткострокові інструменти, за допомогою яких досягаються проміжні цілі грошово-кредитної політики;

– довгострокові інструменти діють від одного року і більше з метою фінансової стабілізації та сприяння довгостроковому економічному зростанню.

Види

• Інфляційне таргерування.

Ціллю є рівень інфляції (зазвичай в межах 2-4 %). Основний інструмент — короткострокова відсоткова ставка центрального банку (овернайт, одно-, двотижнева).

• Монетарне таргетування.

Ціллю є рівень грошової маси. Основний інструмент — пропозиція грошей центральним банком.

• Таргетування обмінного курсу

Ціллю є рівень обмінного курсу національної валюти по відношенню до певної стабільної валюти. Задля досягнення цілі по величині обмінного курсу центральний банк використовує політику інтервенцій на валютному ринку (купівлю або продаж іноземної валюти).

• Змішаний підхід.

Основна ціль чітко не визначається, використовуються як досягнення цілі по інфляції так і по рівню безробіття. Основний інструмент зазвичай процентна ставка центрального банку.