Я (Романтика)

Больше похоже на это

Мустафа Кемаль Ататюрк

от Ірина Олійник

Чорна рада П.Куліш

от Наталя Ільченко

"Зряче одне лиш серце, головного очима не побачиш!"

от Rustam Dereshchuk

Головні герої твору "Тіні забутих предків"

от Таня Магдыч

Я (Романтика)

«Я» — психологічна новела українського письменника Миколи Хвильового, ідеєю якої є фатальна невідповідність між ідеалами революції та методами їх досягнення, засудження більшовицького революційного фанатизму; світ врятує любов, усепрощення.

Стильові ознаки

Провідний мотив – «вічне протистояння добра і зла, божого й сатанинського», «материнська любов», «обов’язок і свобода вибору», «я чекіст, але я й людина», «жертовність», «роздвоєність (розтроєність) людської натури».

Глибокий психологізм

Внутрішні монологи героя

Розповідь від першої особи

Проблематика

Основною проблемою твору я романтика євнутрішнє роздвоєння особистості, людини між гуманізмом та обов’язком. Ця проблема розкрита у словах героя «Я – чекіст, але і людина». Також у цій новелі розкриті такі проблеми

- Проблема вибору істинних цінностей

- Протистояння добра злу

- Проблема гуманності й фанатичної відданості революції;

Головні герої новели

Де відбуваються події у творі “Я (Романтика)”? Місце подій – будинок розстріляного шляхтича.

Час подій: 20-ті рр. XX ст.

дегенерат

«Вірний пес революції…» вартовий з черепом дегенерата й душею «палача з гільйотини». „Низький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс”

Андрюша

Чекіст мимоволі, людина з нормальною психікою і чутливим серцем, який серед звірів сам фактично стає звіром.

доктор Тагабат

«Жорстока людина з холодним розумом і з каменем замість серця, п’яничка і людожер з інтелігентною зовнішністю»

мати

Мати героя твору “Я романтика” є прообразом Надзвичайної Марії.

Головний герой «Я»

Внутрішний світ “Я”- героя між фанатизмом і людяністю “Я( Романтика)”. Герой твору «Я (Романтика)» М. Хвильового вважає себе не тіль­ки чекістом, але й ЛЮДИНОЮ («Я — чекіст, але я і людина»).

Ознаки імпресіонізму

За жанром твір «Я (Романтика)» – це новела (точніше – соціально-психологічна новела з філософським елементом)

Символіка кольорів і заглиблення у внутрішній світ людини

Безсюжетність і фрагментарність

використання пейзажу як рівня певного світовідчуття; переважання пейзажу над героями

Символи

З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія. Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь в даль.— Тоді дума за думою, як амазонянки, джигітують навколо мене. Тоді все пропадає... Таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах дорога, а за нею — мовчазний степ... Я одкидаю вії і згадую... воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам'ятаю!). І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.

полин

Марія мати

загірна комуна

Я (Романтика)

Образи та символи

предметів і явищ

револьвер, колишній панський палац на горі.

природи

ніч, узлісся, далекий туман, тихі озера, полин;

людей

-«Я (Романтика)» — главковерх чорного трибуналу;

-Доктор Тагабат — моральний ідеал Я(Романтики), його «звірячий інстинкт»;

-Дегенерат — жорстокий садист, «палач з гільйотини», сторож душі Я(Романтики);

-Андрюша — тихий, слабосилий юнак;

-Марія — мати Я;

-черниці-, ікс; ігрек, зет;