Війна в Афганістані (1979—1989)

Mer av detta

Іван Мазепа

av Альона Кошова

Виконання операцій у програмі програм

av Артем Майданюк

Іван Мазепа

av Петровський Сергій

Карта знань до теми :"Глобальні проблеми людства" фіз.мат 21 група 2015 р.

av Ирина Шило

Війна в Афганістані (1979—1989)

Початок війни — «обмежений контингент»

Радянське вторгнення (1979—1989)

Хоча Хафізула Амін був ще більш лівим та прорадянським, але його лівацький курс порушував стабільність та контрольованість процесів в країні. В різних районах країни спалахнули локальні антиурядові повстання. У цих умовах Амін кілька разів офіційно просив СРСР надіслати в Афганістан радянські війська для підтримки його режиму. Керівництво КПРС вважали заколот Аміна «контрреволюцією». «Кремлівських старців» на чолі з Брежнєвим також сильно дратувало те, що Амін скинув Таракі, не порадившись з ними і не отримавши на це їх дозволу. В грудні 1979 голова КДБ і член Політбюро Ю. В. Андропов надіслав Л. Брежнєву листа, в якому запропонував увести радянські війська в Афганістан, а Аміна ліквідувати та замінити на більш лояльного Бабрака Кармаля. 12 грудня 1979 року «комісія» Політбюро ЦК КПРС натиснула на Брежнєва і той підписав наказ про введення радянських військ, тобто почати збройну агресію проти суверенної сусідньої країни.

Політичне становище на початок війни

Афганістан завжди був однією з найбідніших країн світу. Це зумовлено насамперед географічним положенням країни, рельєфом місцевості (80 % території — гори та безводні пустелі), а також особливостями релігійної свідомості афганських племен. Афганці здавна сповідували іслам ханіфістського напрямку, особливістю якого є аскетизм і консерватизм повсякденного життя. Традиційно панівною елітою в афганському суспільстві були вожді пуштунських племен, верхівка духовенства, багаті землевласники, купці та нечисленний офіцерський корпус. Значна роль військових в Афганістані була звичною для азійської країни.

Результат: Перемога афганського народного руху опору. Військова та політична поразка СРСР.

Участь українців

Через горнило радянсько-афганської війни пройшло більше 160 000 українців — близько 25 % від загального числа радянських військовослужбовців. Із них понад 3 тисячі загинули[6], десятки вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Поранення отримали більше 8 000 українців

Попри те, що Україна визнала цю війну Радянського Союзу агресією проти Афганістану, вояки-українці, котрі брали в ній участь, все одно прирівняні до учасників бойових дій

Політичне врегулювання

Втрати За уточненими даними, всього у війні радянська армія втратила 14 427 осіб, КДБ — 576 осіб, МВС — 28 осіб загиблими і зниклими безвісти. Поранення і контузії отримали більше 53 тисяч осіб. Медична допомога була надана 463 тисячам військовослужбовців. За оцінками незалежних дослідників втрати радянської армії склали до 140 тисяч убитими та до 350 тисяч пораненими

Війна в Афганістані — військове вторгнення СРСР до Афганістану під приводом боротьби проти повстанських груп моджахедів, у якій брали участь урядові війська Афганістану й СРСР. Почалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна, разом з його оточенням, та заміни його маріонетковим урядом керованого з Кремля Кармаля Бабрака. До Афганістану було перекинуто «обмежений контингент» армії СРСР.

Місце: Афганістан

подтема