Система апартеїду викликала значний внутрішній опір. Уряд відповів на ряд народних повстань і протестів жорстоким придушенням силами поліції, що, у свою чергу, загострило збройну боротьби проти уряду. Внутрішній опір системі апартеїду в Південній Африці пройшов декількох етапів і призвів до створення організацій, що займалися як мирними протестами, чинили пасивний опір, так і діяли радикальними збройними методами.
Дискредитація
У 1991 р. президент ПАР Ф. де Клерк скасував дію основних елементів законів про апартеїд.
Ліквідація системи апартеїду почалася після приходу до влади в ПАР уряду Фредеріка де Клерка (1989).
В 1976 р. набрала чинності Міжнародна конвенція ООН про припинення злочинів апартеїду і покарання за нього.
Ідея
Відособлений розвиток європейського і неєвропейського населення Південної Африки.
Встановлення
Узаконення апартеїду
Закон про громадянство Чорного Гомленду від 1970 р. знаменує собою новий етап у стратегії бантустанів.
Законодавство 1967 р. дозволило урядові зупинити промисловий розвиток у «білих» містах і перенаправити його розвиток на гомленди («батьківщини»).
Закон про інвестиційні корпорації Банту від 1959 р. створив механізм передачі капіталу батьківщині для того, щоб створити робочі місця там.
Просуванням Закону про чорне самоврядування від 1958 р. вкорінювало політику Національної партії щодо заснування номінально незалежних гомлендів («батьківщин») для чорних людей.
Закон про владу бантустанів від 1951 р. створював окремі урядові структури для чорношкірого населення і був першим законодавчим актом, впровадженим для підтримки плану уряду щодо окремого розвитку бантустанів.
У 1959 р. окремі університети були створені для чорних, кольорових і індійців. Існуючі університети не могли зараховувати нових чорношкірих студентів.
Освіта була розділена нормами Освітнього закону бантустанів від 1953 р., який встановив окремі системи освіти для африканських студентів, і був покликаний підготувати чорношкірих до життя трударів
Закон про окремішність місць дозвілля 1953 року робив окремими для тієї чи іншої раси пляжі, автобуси, лікарні, школи та університети. Вивіски, такі як «тільки для білих» появилися в громадських місцях, включаючи навіть лавки у парках.
Закон про аморальність 1950 р. зробив сексуальні стосунки з людиною іншої раси кримінальним злочином.
Закон про заборону змішаних шлюбів 1949 р. забороняв шлюби між представниками різних рас
Подальші закони у 1951 році дозволили уряду знести нетрі чорних і примусити білих роботодавців платити за будівництво житла для тих чорних робітників, яким було дозволено проживати в містах.
Другим опорним законом апартеїду був Закон про групове розселення 1950 р
Першим великим законом апартеїду був Закон про реєстрацію населення 1950 року, який офіційно встановлював расову класифікацію та впроваджував посвідчення особи для всіх осіб віком старше ніж 18,
Вибори 1948 року
На виборах 1948 р. основною африканерською націоналістичною партією була Herenigde Nasionale Party (Возз'єднана Національна партія) під керівництвом протестантського священнослужителя Даніеля Франсуа Малана, яка побудувала свою передвиборчу кампанію на ідеї політики апартеїду.
Наслідки
Кольорове населення (бантові, індійці, метиси) не мали таких цивільних прав, які мали білі.
Більшість населення ПАР була зведена до безправного стану.
Історичне явище
Офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії.
