av Olena Borshchevska för 2 årar sedan
200
Mer av detta
«Valse mélancolique» ─ новела української письменниці Ольги Кобилянської. Твір є даниною епохи модернізму. Це історія життя трьох жінок, які думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу.
Найголовнішим у новелі є нестримний пошук Софією, Мартою і Ганною гармонії та краси, жагуче бажання досконалості та рівноваги. Така ідеалізована картина можлива тільки в мистецтві, де панує незвичайна атмосфера, високий, загадковий дух, а персонажі постають сильними, неординарними особистостями. За О. Кобилянською, в мистецтві можна віднайти хоча б тимчасовий притулок від життєвої несправедливості. Тому тільки крізь призму мистецтва слід розглядати героїнь новели: художницю Ганнусю, вчительку Марту і піаністку Софію.
Малюючи своїх персонажів, новелістка виявилася доволі талановитим психологом. Вона тонко відчувала душі жінок, бо писала їх передусім із себе самої. Автобіографізм — важлива ознака модерністського моделювання уявного світу, що підкреслює вірогідність оповідуваних історій.
О́льга Юліа́нівна Кобиля́нська — українська модерністська письменниця, рання учасниця жіночого руху на Буковині. Майстриня драматичної повісті та оповідань на теми утиску українського жіноцтва, кризового становища села.
Примітки та корисна інформація:
У "Valse melancolique" О. Кобилянська — новаторка щодо створення художньої форми. Словесний твір не лише наповнений музикою, а й звучить, як музика. Це виражається і в ритмічності оповіді з її перепадами від розміреного й неспішного темпу до швидкого й напруженого, а потім знову сповільненого, й у відтворенні симфонії почуттів героїнь, й у напруженій мелодійності слова.
Композиція, композиційно-стильові особливості: мотив вальсу у творі наскрізний і об'єднує всі події в завершене ціле.У заголовок новели авторка винесла назву музичного етюду "Valse melancolique", який створила і тричі виконувала протягом твору піаністка Софія. За настроєм він складався із двох частин — легкої і безтурботної спочатку та бентежної і трагічної наприкінці. Своє враження про нього Марта передала так: "Перша часть — повна веселості і грації, повна визову до танцю, а друга... О, та гама! Та нам добре знана ворохобна гама! Збігала шаленим льотом від ясних звуків до глибоких, а там — неспокій, глядання, розпучливе нишпорення раз коло разу, топлення тонів, бій, — і знов збіг звуків удолину... відтак саме посередині гами смутний акорд-закінчення". Такий настрій твору ніби віддзеркалював щасливі та драматичні події, які переживала протягом свого короткого життя Софія Дорошенко.
Розв’язка твору — похорон Софії, від’їзд Ганни до Італії, повернення, Мартине заміжжя.
Кульмінація – серцевий напад Софії, її згасання.
Розвиток дії – розмови подруг, їх уподобання, навчання, проблеми; смерть матері Софії.
Зав’язка — рішення подруг взяти третього компаньйона для спільного проживання; поява Софії Дорошенко.
Експозиція — оповідь Марти про музику, враження від неї, життя з Ганнусею.
В творі “Меланхолійний вальс” розкритіа ціла низка проблем.
"Valse melancolique" аналіз твору - рік написання, жанр, літературний напрям, літературний рід, тема та ідея твору
Ідея: утвердження думки про вільний вибір жінкою свого життєвого шляху та необхідність створення умов для її самореалізації.
Тема: розповідь про життя трьох жінок, які своїми думками та світовідчуттям не вписувалися у тогочасний формат пересічних жіночих душ.
Літературний напрям: модернізм, неороматизм.
Літературний рід: епос.
Жанр: "музична новела".
Рік написання – 1897
Головні герої та їх образи:
Марта ─ втілення любові. Стримана, терпляча, жіночна, «ладна обійняти весь світ», «вчилася музики, язиків і різних робіт ручних». Готувалася стати вчителькою. За словами Ганни ─ вроджена жінка і матір.
Ганна ─ емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак натуру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою та чуйністю. Вона талановита і живе своїм ремеслом. В особистому житті не терпить приписів, їй байдуже, що скаже світ про її особисте життя. Мрія-розвиватися.
Софія Дорошенко ─ творчо обдарована особистість, лірична й емоційна. Такі деталі, як подерті рукавички або затикання найменших щілин у вікні розкривають у ній нервову, вразливу, чутливу до світу, замкнену особистість. Мистецтво стає засобом саморозкриття, віддушиною для духовних сил героїні, яка зазнала приниження у житті (через нещасливе кохання).
