Любко Дереш "Намір"

Mere som dette

Методи виховання (залежно від функціональності)

af Ксенія Валеріївна Сабадаха

Западноевропейская философия

af Мария Шакирова

Воля

af Евгения Павловна

Волонтерський загін "Милосердя"

af Людмила Прилипко

Любко Дереш "Намір"

Дереша “Намір!” людина сама собі створює світоглядну в‟язницю і розтрачує свою енергію на здобування спевдоцінностей – будинок, одяг, машина, секс, алкоголь, тощо.

усвідомив власну життєву істину: те, що традиційно вважається реальним світом, насправді ж є в‟язницею, адже є кінечним, обмежує існування людини народженням і смертю.

Отже, у романі Дереша “Намір!” світ постає як величезний архів інформаційних пазлів. Мета людського життя – самостійно обирати пазли і творити з них власний світ, бути режисером свого життя-фільму. Зробити це можна за допомогою телепортування у просторі і часі. Феноменальна пам᾽ять є ознакою вміння телепортуватися.

Петро з дитинства вирізнявся прагненням бачити не тільки те, що перед носом, не споживати готову інформацію, а осягати все самому

Любко Дереш — яскравий представник сучасної української постмодерної літератури. Його творчий шлях почався у 15-річному віці. Зважаючи на молодість, своєрідні сюжети, увагу до містицизму та особливу манеру викладу, протягом тривалого часу Любко дереш і книги, що виходили з-під його пера, захоплювали переважно тінейджерів. Дорослішаючи, Любко Дереш у твори почав додавати більше філософських та злободенних елементів, завдяки чому привернув увагу старших читачів.

Мета – з‟ясувати особливості функціонування концепту пам᾽яті в романі Любка Дереша “Намір!”.

КОНЦЕПТ ПАМ’ЯТІ В РОМАНІ ЛЮБКА ДЕРЕША “НАМІР!”

ідея

залежність, поневоленості людської свідомості

концепції феноменальної пам'яті

ейдети зм/ейдетична пам‟ять/фотографічна пам‟ять (від гр. εἶδος – образ, зовнішній вигляд) – особливий вид пам‟яті, переважно на зорові враження, що дозволяє відтворювати раніше побачене.

– гіпермнезія (підвищена здатність запам‟ятовувати і відновлювати інформацію, детальна автобіографічна пам‟ять);

– савантизм/синдром саванта (від фр. savant – науковець) – надприродні інтелектуальні можливості;

Отже

матеріальне тіло – це згусток пам‟яті/інформації і людська воля може зчитувати її, проживати її життя як фізично, так і емоційно

дивитися на світ очима сонця, комахи чи рослини

воля/душа може безкінечно подорожувати / телепортуватися в часі і просторі

Герой роману “Намір!” пропонує своє тлумачення феноменальної пам‟яті –

Це не відтворення колись завченого, а процес миттєвого перенесення свідомості людини, телепортування в місце і час, коли вона сприймала інформацію, така собі “екскурсія на машині часу” . П‟яточкін уважає, що фенопам'ять є лише одним із наслідків вивільнення волі: “Те, що можна вважати фенопам‟яттю – коли ти чітко пригадуєш події минулого – є просто захисною плівкою для розуму. Насправді ти переносишся в минуле, але, якби розум не вважав це “спогадом”, для тебе все би закінчилося в дурдомі. Просто з часом розум звикає до перенесень, і в один день плівка проривається: ти виявляєш, що фізично перенеслася в минуле”