jonka Бухтій Вікторія 7 kuukautta sitten
100
Lisää tämän kaltaisia
Журналіст – творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для засобів масової інформації, виконує редакційно-посадові службові обов'язки в засобі масової інформації (в штаті або на позаштатних засадах) відповідно до професійних назв посад (роботи) журналіста, які зазначаються в державному класифікаторі професій України
Професія журналіста вимагає чесності, професіоналізму та відповідальності, адже створена ними інформація впливає на суспільство. Тому кожному журналісту важливо постійно розвиватись та мати авторитет. У цьому матеріалі розкажемо про впливових журналістів України, які володіють вище зазначенними якостями, щодня розвивають свою професійність та заслужили на повагу й довіру аудиторії.
Найвідоміші воєнні репортери, чиїми очима світ дивиться на жорстоку війну
Правові засади діяльності журналістів визначені Конституцією України, законами України „Про інформацію”, „Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, „Про інформаційні агентства”, „Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”, „Про телебачення і радіомовлення”, „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” та іншими нормативно-правовими актами.
Документами, що підтверджують статус журналіста можуть бути:
♦редакційне посвідчення;
♦посвідчення журналіста, видане Національною спілкою журналістів України;
♦посвідчення журналіста, видане медіа-профспілкою;
♦прес-карта інших журналістських, у тому числі міжнародних, організацій.
У документі, що посвідчує статус журналіста обов’язково мають бути наступні дані: прізвище, ім’я, по батькові, фото журналіста; найменування організації, яка видала документ; підпис посадової особи організації, що видала документ; печатка організації; зазначення терміну дії.
Гарантії діяльності засобів масової інформації та журналістів закріплені ст.25 Закону України «Про інформацію» та полягають у наступному:
Статтею 26 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» зазначено обов’язки журналіста:
1) дотримуватися програми діяльності друкованого засобу масової інформації, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватися положеннями статуту редакції;
2) подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;
3) задовольняти прохання осіб, які надають інформацію, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;
4) відмовлятися від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення Закону;
5) представлятися та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що підтверджує його професійну належність або повноваження, надані редакцією друкованого засобу масової інформації;
6) виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин;
7) утримуватися від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.
ЖУРНАЛІСТИКА – форма громадсько-політичної діяльності, спрямована на забезпечення населення актуальною інформацією через пресу, радіо і телебачення.
Типи журналістики: цифрова, паперова, зображально-звукова, звукова, зображальна (комбінована).
Категорії журналістики:
Види журналістики:
Журналістику можна поділити на:
Журналістика включає:
6 червня в Україні відзначають День журналіста. Нині цей фах посідає особливе місце. З одного боку, здається, що журналісти не потрібні, бо є соцмережі та інші канали, звідки ми дізнаємось новини без посередників. З іншого — без справжньої журналістської роботи, яка полягає в тому, щоб відрізняти факти від фейків, теж дуже важко. Тому ця професія набуває нового значення саме в наші часи.
Ми нагадуємо, "як це було раніше". І що насправді в Україні завжди знаходились журналісти-сміливці, які ризикували всім заради правди. Згадаймо кілька їхніх робіт, без яких незалежна Україна була би трохи іншою.
Це журналістський матеріал, створений, як правило, на власній роботі та ініціативі, на важливу тему, яку певні особи або організації хотіли б залишити утаємниченою.
Жанр - це сформований в ході історії вид журналістського твору. Цих типів дуже багато. Головне - розібрати, в чому їх відмінності. Незважаючи на те що жанри журналістики багато в чому схожі з літературними, їх головна відмінність - достовірність і адресність фактів. У I ст. до нашої ери великий давньогрецький філософ Арістотель вважав, що література ділиться на пологи залежно від того, яким способом у них відображається реальна дійсність. Теорія журналістики, дотримуючись традиції літератури, також спрямована на вивчення пологів, видів і жанрів своїх творів. Навколишній нас світ неймовірно різноманітний, тому і журналістика, головною метою якої є передача інформації про все це різноманіття, також повинна піддаватися поділу на кілька видів.
Нарис – художньо-публіцистичний жанр, в якому на документальній основі узагальнюються важливі суспільно-політичні явища, розкриваються події, у центрі яких постає зображення всебічності природи чи розкриття характеру людини, яка її любить і зберігає.
Фейлетон – сатиричний художньо-публіцистичний жанр, котрий виявляє комічну суть негативних фактів, процесів і явищ дійсності. Останнім часом він практично зник з газетних шпальт. Але ж сила сміху та висміювання є незборимою. Використовуйте її для боротьби з байдужими чиновниками чи знищувачами природи.
Памфлет – сатиричний художньо-публіцистичний жанр, в якому розвінчуються небезпечні негативні явища. Розрахований на ідейне знищення об'єкта критики. Як і фейлетон, практично в газетах не зустрічається. Разом з тим, може відродитися на сторінках, насамперед, партійної преси.
Етюд і есе – художньо-публіцистичні жанри, які за своїми жанровими ознаками нагадують нарисово-фейлетоно-памфлетні виступи на історичні, наукові, літературно-мистецькі теми й мають закінчений характер. Вимагають значних зусиль для пошуку оригінальних, відчутих всім серцем образів, які краще за все виникають у інтимні хвилини особистого спілкування з природою.
Кореспонденція – є одним із важливих аналітичних жанрів, який, використовуючи достовірні, тематично об'єднані факти, відображає певну сторону сучасної дійсності.
Стаття – один із найпоширеніших аналітичних жанрів, у якому автор, ґрунтовно аналізуючи факти та явища життя, доносить до читача певну думку, ідею за допомогою низки аргументів. Екологічна інформація та різні статистичні дані потребують ретельної перевірки. Варто продумати зображальні елементи (фото, графіки, малюнки) до значних за обсягом статей.
Коментар – злободенний виступ, який пояснює та оцінює важливі політичні, державні, господарчі, культурно-мистецькі й інші події. Типовою ознакою західної школи журналістики, досвід якої активно залучається останніми роками, є чітка межа між коментарем та інформацією у журналістських творах. Коментар журналіста до подій, які він висвітлює, можливий лише на визначеному місці шпальти газети, де вказується про це за допомогою рубрики.
Рецензія – матеріал, який аналізує й оцінює науковий, літературний, мистецький твір чи виставу.
Огляд – матеріал, який містить оцінки сукупності однорідних фактів з якоїсь однієї сфери життєдіяльності людей протягом певного часу, з метою дати аудиторії об'єктивну і цілісну картину дійсності.
Замітка – найоперативніший і найлаконічніший жанр, з допомогою якого повідомляється про об'єктивно існуючі факти, події, явища соціального розвитку суспільства з метою пізнавального, політико-виховного впливу на аудиторію.
Репортаж – оперативний жанр, у якому динамічно, з документальною точністю і емоційністю відтворюється дійсність у її розвитку через безпосереднє сприймання автора, що створює ефект присутності самого читача, глядача чи слухача на місці події. Репортер є однією з найпопулярніших спеціалізацій у журналістиці. Окрім суто професійних навичок із підготовки тексту, бажано мати хорошу реакцію, вміння пристосовуватися до будь-якої, навіть екстремальної ситуації, знаходити вихід із скрутного становища. Останнім часом екологічна журналістика значну увагу приділяє висвітленню та аналізу різноманітних техногенних катастроф, природних негараздів, наслідків дій військових тощо.
Інтерв'ю – бесіда журналіста з компетентними співрозмовниками на суспільно-значущу тему, призначена для оприлюднення. Треба розділяти інтерв'ю як жанр і як метод. Молодим журналістам чомусь здається, що зробити інтерв'ю не так і важко: поставив диктофон чи мікрофон перед людиною, а потім розшифрував запис. Як правило, такі матеріали бувають занадто "сирими" та рідко з'являються в пресі чи ефірі. Часто вже ваш співрозмовник дасть зрозуміти помилковість такого підходу. Якщо ж промовчить, потім редактор вкаже на більш суттєві недоліки. До інтерв'ю треба ретельно готуватися, продумати кожне запитання, переглянути автобіографічні дані та всю доступну літературу співрозмовника, якщо це науковець. Ваша праця вимагатиме і знань із психології спілкування, невербальної комунікації тощо.
Звіт – це оперативний жанр журналістики, який не лише повідомляє, а й аналізує важливі суспільно-політичні події, для яких характерна дія, виражена словом. Як правило, звіт готують за результатами різноманітних засідань, зустрічей, конференцій тощо. Іноді для журналістів пропонуються підготовлені заздалегідь матеріали. У процесі підготовки звіту існує спокуса використати повністю наданий прес-реліз чи переписати його значну частину. Це призводить до появи надзвичайно нецікавих матеріалів-довідок, якими ще часто насичена переважно місцева преса, засновниками якої є адміністрації різного різня. Треба мати чітку позицію у спілкуванні з чиновниками, котрі хочуть побачити надрукований матеріал на зразок доповідної записки. Газета чи ефір не є додатком їхнього кабінету. Звіт у пресі має бути цікавим насамперед вашій аудиторії.
День пам'яті українських журналістів (відзначається з 2007-го щороку в третю п'ятницю вересня й приурочений до дня зникнення журналіста Георгія Ґонґадзе — 16 вересня)
Крім Дня журналіста, журналісти в Україні відмічають також:
Свято встановлено 25 травня 1994 року Указом Президента України Леоніда Кравчука на підтримку ініціативи делегатів I Всеукраїнського з'їзду редакторів газет і журналів.
За дату святкування визначено 6 червня — день прийняття 6 червня 1992 року Спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів.
