jonka Настя Доцюк 8 kuukautta sitten
105
Lisää tämän kaltaisia
Фотожурналістика — це особлива форма журналістики, яка збирає, обробляє та випускає новинний матеріал, використовуючи зображення для передачі тієї чи іншої події.
Воєнні злочини, які важко описати: Війна в Україні очима іноземних фотожурналістів
Під час війни завдання фотожурналіста включає:
Російську війну в Україні західні медіа та дослідники вже назвали найбільш задокументованою. Серед великої кількості контенту з місця подій — важливі репортажі документалістів, що розповідають історії різних спільнот та людей, чиє життя змінилося внаслідок вторгнення.
Питання, які піднімались у інтервʼю:
Досвід зйомки війни в інших країнах та вдома, в Україні: враження фотожурналіста
Маріуполь: чому прийняв рішення - залишатися під обстрілами та продовжувати знімати
Що відчував фотожурналіст по той бік камери, коли вів зйомку під час бомбардувань та обстрілів пологового будинку
Як дезінформація та брак інформації впливають на людей
Як опубліковане фото конкретної людини допомагало їй вижити
Яким залишився Маріуполь у пам’яті Євгена
Різниця між фотографом та фотожурналістом
Премія Георгія Гонгадзе 2022 року: що означає нагорода для Євгена
Репортажі з ковідних лікарень в пік пандемії: досвід фотожурналіста
Одні з них фіксують ключові події новітньої історії, які визначатимуть наше майбутнє, інші — працюють зі світовими знаменитостями та роблять свій внесок у сучасну візуальну культуру. Все це про українських фотографів, чиї меседжі та унікальне бачення світу захоплюють і змушують замислитися.
Мстислав Чернов є штатним фотокореспондентом Associated Press, режисером та письменником. Він почав кар’єру у нульових з художньої та документальної фотографії.
Ставши свідком протестів у Стамбулі у 2013 році, Мстислав перейшов до висвітлення воєн та конфліктів. Далі була робота під час Євромайдану і на Донбасі з початком російської воєнної агресії у 2014 році. Чернов зробив перші світлини збитого Boieng 777 біля Донецька, за що отримав нагороду Королівського телевізійного товариства (Великобританія). В наступні роки він як військовий кореспондент документував воєнні конфлікти у Сирії, Іраку, Лівії, Нагірному Карабаху, протести у Білорусі.
З кінця лютого 2022 року Мстислав Чернов разом з Євгеном Малолєткою протягом 20 днів працював у Маріуполі, фіксуючи обстріли, руйнування, роботу лікарів і численні жертви серед мирних мешканців. Його знімки з’являлися у топових міжнародних медіа: The New York Times, The Washington Post, The Wall Street Journal, Forbes, The Guardian, The Daily Telegraph, The Daily Mail, Le Monde, Deutsche Welle, Die Zeit та інших.
Євген Малолєтка — український фотокореспондент, знімки якого публікували такі провідні видання, як Time, The New York Times, The Washington Post, Der Spiegel, Newsweek, The Independent, El Pais, The Guardian, The Telegraph.
Він висвітлював найважливіші події у житті країни, починаючи від Революції гідності до пандемії COVID-19.
Став широко відомим завдяки фоторепортажам про російське вторгнення в Україну. Великий розголос отримали знімки Євгена для Associated Press про блокаду Маріуполя, зокрема обстрілу пологового будинку. Ця робота принесла йому (а також Мстиславу Чернову та Василісі Степаненко)
Міжнародну журналістську премію ім. Джеймса Найта. За словами організаторів, українські фотографи надали неспростовні докази руйнувань і людських страждань, які кремль намагався заперечити. Знімки розбомбленого пологового шокували весь цивілізований світ і стали одним із символів цієї війни.
Олександр Ладанівський — відомий travel-фотограф і блогер, який співпрацює з Discovery та має понад 200 тисяч підписників в Instagram.
Біографія автора вражає: він — юрист за освітою і колишній спецпризначенець, який залишив військову справу заради творчості.
Спочатку знімав весілля і працював у жанрі стимпанку, згодом зайнявся організацією мандрівок в екзотичні куточки світу, зокрема Ісландію, Норвегію, Фарерські острови. Захопливими фотозвітами з подорожей Олександр ділиться у своїх соцмережах. І хоча каже, що на сьогодні є, скоріше, мандрівником, ніж фотографом, популярність йому принесли саме видовищні travel-знімки.
Кадри автора збирають тисячі лайків і репостів, причому навіть серед зірок першої величини: Леонардо Ді Капріо поділився знімком льодової печери, який Ладанівський зробив в Ісландії. Також серед досягнень фотографа — перша весільна фотосесія за Полярним колом на Лофотенських островах.
Фотожурналістика і журналістика взаємодоповнюються, створюючи повноцінну інформаційну структуру. Фотографії доповнюють журналістські матеріали, ілюструючи та контекстуалізуючи історії, а також передаючи емоції та настрій. Вони служать доказовою базою та привертають увагу читачів, забезпечуючи глибше розуміння подій та проблем. Таким чином, фотожурналістика і журналістика є невід'ємною частиною один одного, створюючи візуально насичені та інформативні матеріали для аудиторії.
Головне технічне спорядження фотожурналіста включає в себе:
Робота фотожурналіста - це викликання для творчості та відповідальність перед суспільством. Ось деякі типові завдання, які можуть поставлятися перед фотожурналістом:
Інформаційна функція: Фотожурналістика поширює інформацію через зображення, допомагаючи глядачам краще зрозуміти події, які відбуваються у світі.
Світлинне доказове засвідчення: Фотожурналістика часто використовується для документування подій, свідчення про те, що відбувається, і збереження історії.
Емоційна зв'язка з глядачем: Фотожурналістика може викликати емоції, співчуття або розгнівання у глядачів, допомагаючи їм відчути та усвідомити події на рівні емоційного досвіду.
Аналітична функція: Фотожурналістика не лише показує події, але і розкриває їх сутність, допомагаючи глядачам розуміти контекст та наслідки.
Стимулююча функція: Фотожурналістика може мотивувати людей до дії, привертаючи увагу до проблем і потребних змін у суспільстві.
Функція пам'яті: Фотожурналістика зберігає моменти історії для майбутніх поколінь, роблячи їх доступними для вивчення та аналізу.
Функція пропаганди: Хоча це може мати й негативні аспекти, фотожурналістика може використовуватися для поширення ідеологічних чи політичних поглядів, впливаючи на думку глядачів.
Історія фотожурналістики сягає коріння в саме початкові етапи фотографії, коли перші фотографи експериментували з можливостями зображення реальності. Одним з перших відомих прикладів фотожурналістики є знамените зображення "Крик" Едварда Мунка, зроблене фотожурналістом Артуром Шумахером в 1893 році.
Розвиток фотожурналістики можна розділити на кілька основних етапів:
Початки (кінець 19 століття - початок 20 століття): Становлення фотожурналістики пов'язане з розвитком фотографії в цілому. Перші зображення подій та людей, відображені на фотографіях, були спрямовані на документування історичних моментів та щоденного життя.
Поширення в пресі (початок 20 століття - середина 20 століття): У цей період фотожурналістика стала важливою складовою преси. Фотографії стали невід'ємною частиною газет, журналів та ілюстрованих видань, які використовували їх для ілюстрації новин та розповідей.
Поява фотожурнальних видань (після Другої світової війни): Після Другої світової війни з'явилися видання, які спеціалізувалися саме на фотожурналістиці, такі як "Life" та "Paris Match". Ці видання здобули велику популярність і вплив завдяки своїм вражаючим фотографіям.
Цифрова ера (з кінця 20 століття): З появою цифрової технології фотожурналістика зазнала суттєвих змін. Цифрова фотографія спростила процес зйомки та обробки зображень, а також забезпечила швидку передачу матеріалів через Інтернет.
Розвиток соціальних медіа (21 століття): Соціальні медіа відіграють значну роль у поширенні фотожурналістики. Журналісти та фотографи використовують платформи, такі як Instagram та Twitter, для швидкої публікації своїх робіт та зв'язку з аудиторією.
Американський фотожурналіст, що спеціалізується на зніманні репортажів у місцях, де розгортаються міжнаціональні, релігійні чи воєнні конфлікти. Він вже понад 30 років демонструє людям, що сутички породжують жорстокість, вона — смерті тисячі невинних.
Його робота у пресі розпочалась у ролі фотографа в газеті Albuquerque Journal (Нью-Мексико). Та через три роки (у 1980 р.) він переїжджає до Нью-Йорку, де стає вільнонайманим фотографом. З того часу й розпочинається історія документальної журналістики, яку створив Нахтвей.
Справді важко назвати країни, куди він не їздив у відрядження. Але як зародилась ця ідея? У 1981 році молодий фотограф їде створювати репортаж на місце воєнних дій в Північній Ірландії. Там він і зрозумів свою місію: робити не просто фото, а показувати війну своїми очима, не на чиїсь стороні, а такою, як вона є для тих, кому не дають слово.
Капа вважається одним з найбільш впливових фотожурналістів свого часу, його робота відображала не лише жорстокість війни, але й героїзм та відданість людей, які жили через ці події. Його внесок у фотожурналістику залишається надзвичайно важливим і впливовим до сьогоднішнього дня.
Етика фотожурналістів визначається набором принципів та стандартів, які визнаються в цій професії як основні для забезпечення об'єктивності, точності та моральної відповідальності у представленні інформації через зображення.
Фотожурналіст Андрій Кравченко, розповідає як потрібно працювати журналістам у часи мініпуляцій та дезінформації. Історії з власного досвіду об'єктивного висвітлення подій та приклади зі світової практики.
Дотримання цих етичних принципів допомагає зберегти довіру глядачів та забезпечити високий стандарт професійної діяльності у фотожурналістиці.
Об'єктивність і правда: Фотожурналісти мають зобов'язання представляти події об'єктивно та точно. Вони повинні утримуватися від маніпуляцій зображеннями або відображення ситуацій у спотвореному світлі.
Шанс на приватність: Фотожурналісти повинні поважати приватність осіб, зображених на фотографіях, та уникати публікації зображень без їхнього дозволу там, де це може завдати шкоди.
Справедливість та рівність: Фотожурналісти мають дотримуватися принципу справедливості у представленні різних груп інтересів та точно відображати різноманітні точки зору.
Безпека інтерв'юованих: Під час ведення інтерв'ю та зйомки фотографій фотожурналісти повинні забезпечувати безпеку своїх інтерв'юованих, уникати шкоди їхньому фізичному або психологічному стану.
Чесність у використанні обробки: Якщо фотожурналіст вирішив використовувати програми для обробки зображень, він має відзначити будь-які зміни, щоб уникнути спотворення реальності.
Відмова від конфлікту інтересів: Фотожурналісти повинні уникати ситуацій, де їхні особисті інтереси можуть вплинути на об'єктивність та точність представлення інформації.
Фотожурналістика охоплює різноманітні жанри, від репортажів з подій до глибоких документальних історій, портретів та спортивних подій. Ці зображення відображають реальність, допомагають донести інформацію та враження, розкривають сутність та емоції, спонукають до роздумів та активних дій, щоб сформувати глибше розуміння світу.
Портре́тна фотогра́фія або портре́ти на фотогра́фії — це фотографія людини або групи людей, яка охоплює особистість предмета, використовуючи ефективне освітлення, фони та пози. Портретна світлина може бути художньою, а може бути і клінічною, як частина медичного дослідження.
Фотозарисовка - передвісник фоторепортажу. Як відзначає З. Морозів, витоки жанру виявляються в історії вітчизняної фотографії і пов'язані з соціальною фотографією. Таке поняття і вид зйомки виник після виходу фотографів з павільйону і початку зйомок "під життя", з її соціальними контрастами і суперечностями. Перші фотозарисовки "з натури" - це серія фотографій нижегородця М. Дмітрієва: побут бурлаків, босяків, мандрівників, селян. Вже в його творах виявилася основна типологічна межа жанру: не строге документування деталей "дна життя", а створення життєстверджуючого настрою, спроби викликати романтичне сприйняття дійсності шляхом створення імпресіоністських ефектів, запозичених з живопису.
Фоторепортаж - більш розгорнена комунікативна дія, направлена комунікатором (фоторепортером, журналістами, органом ЗМІ) на глядача і читача, з метою освітлення багатоскладної події. Фоторепортаж може складатися з серії знімків, що малюють подію у фазах його змін, його поступального або динамічного розвитку, а може бути, і з показом прогресуючих або регресуючих відносно людини наслідків. Фоторепортаж може вилитися і в один, знімок репортажу.
