jonka Кароліна Рябко 4 vuotta sitten
808
Lisää tämän kaltaisia
Йде зима
І. Паронова
Йде зима, красуня мила.
В неї сукня сніжно-біла,
Черевички з кришталю –
Дуже зимоньку люблю!
Йде в засніженім уборі,
Очі сяють, наче зорі.
Щоб своє побачить личко,
Дзеркало зробила з річки.
Білі коси розпустила,
Землю лагідно укрила –
Хай спочине до весни
І чарівні бачить сни.
Стари́й Нови́й рік — Новий рік за юліанським календарем. В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем. Саме в це свято - щедрують. Люди, діти переодягаються в різні костюми, створюють образи.
На передодні Різдва святкують також Святий вечір. Люди вшановують душі померлих. На столі має бути 12 пісних страв.
Різдво́ Христо́ве — у християнстві день народження Ісуса Христа у Вифлиємі від Діви Марії. Його святкують 7 січня. Дітки ходять колядувати, весело співають.
Новий Рік – це свято, яке відзначають буквально всі люди Землі. На всій планеті, у кожній країні, у кожній родині діти й дорослі готуються до цього свята, чекаючи нових радісних подій, барвистих подарунків, дивних чудес і виконання заповітних бажань. Мабуть, немає більше таких свят, які б протягом багатьох століть об'єднували радісним святкуванням все населення світу. Новий рік святкують в ніч з 31 грудня на 1 січня.
День святого Миколая. За повір’ям, в ніч з 18 на 19 грудня опускаються з неба на землю святий Миколай-Чудотворець.
Він ходить від хати до хати,
Питається мами і тата:
- Чи є у вас чемна дитина,
Дівчатко мале, чи хлопчина?
Для кожного має в торбинці
Найкращі у світі гостинці.
А хто без кінця бешкетує,
Тим він лиш різки дарує.
Взимку обсяги їжі значно скорочуються, саме тому багато звірят починають готуватися до холодів ще з осені, а деякі розпочинають займатися заготівлею харчів з літа. Найпершими збирають запаси гризуни:
Уже влітку вони шукають по всьому лісу зернятка, горішки, відкладаючи їх у нірки. Це дає їм можливість всю зиму сидіти у своїй домівці, не виходячи назовні. Майже весь час гризуни сплять, перериваючи сон лише для того, щоби підкріпитися.
На зиму їжачкам потрібно накопичувати жир. Зробити їм це важко, так-як черв'яки, ящірки, жуки й жаби ховаються під землю. У ясні осінні дні їжачок готує свій притулок до зими. Носить сухе листя, лісовий мох. На зиму йому потрібно запастися великою кількістю, щоб не замерзнути в морози. У сплячці їжак проводить близько 6 місяців. Він не прокидається всю зиму. Таким чином економлячи запаси жирку, яких йому потрібно вистачити до весни.
Лисички, зайці і вовки до морозів практично не готуються, бо проводять зиму на ногах у пошуках їжі. Зайченята лише перевдягаються: змінюють сірий кожушок на білий, щоб хижаки не помічали їх на сніговій ковдрі. Дуже цікаво спостерігати за тим, як звірі готуються до зими, адже у кожного є свої секрети.
Лисички й вовки колір шубки не змінюють, але хутро у них стає більш густим і пухнастим: так легше пережити люті морози. Вовки збираються в зграї, бо їм так набагато зручніше виживати взимку. Хитрі лисички шукають будь-які вільні нірки, щоб перепочити й сховатися від заметілі.
Білки й бобри не впадають у сплячку, але підготовку проводять відповідально. Бобри живуть великими сім’ями, всі разом вони будують поблизу води собі затишні хатинки, поряд з якими складають свою їжу – гілочки з дерев. Також вони харчуються корінням рослин, котрі ростуть у воді.
Руді мешканки лісу не впадають у сплячку, хоча й проводять багато часу у своїх помешканнях – дуплах, котрі вони облаштовують високо на деревах .
Білка змінює колір своєї шубки з рудого на сіруватий для маскування від хижаків. Що ж їсть білочка взимку? На період холодів цей гризун запасається такими пожитками:
Ведмеді заздалегідь облаштовують свій дім. Вони шукають печери, яри, куди зносять листя, гілки, мох, зверху роблять собі м’який матрац з ялинкових гілочок. Коли випадає сніг, він маскує ведмежу схованку й зберігає в ній тепло .
Ведмеді не роблять запасів їжі, але восени вони дуже активно харчуються горіхами, рибою, щоб накопичити якомога більше жиру на час зимівлі. Насправді хижак не спить, а дрімає, і в разі необхідності може вийти з барлогу. Саме взимку у ведмедиці з’являються маленькі ведмежатка.
Взимку сонечко світить, та не гріє. Небо закрите сірими хмарами. Водойми вкриті. Падає білий, лапатий сніг. який складається з маленьких пухнастих сніжинок. Дні короткі, а ночі довгі. Буває іній, метелиця, ожеледиця. З дерев опали листочки.
У природі лід зустрічається там, де холодно. І це неспроста. Виявляється, що така відома речовина, як вода, при охолодженні до певної температури твердне і перетворюється на лід. Отже, лід – це замерзла вода. Коли настає зима, поверхня річок і озер покривається льодом. Ось так і утворюється лід.
Мороз - це температура нижче 0 градусів у навколишньому середовищі.
Сніг — що це таке?
Ти вже знаєш, що водяна пара, коли остигає, перетворюється на краплинки води. А високо над землею, де дуже холодно, водяна пара, не встигнувши перейти у воду, одразу перетворюється на крихітні крижинки. Вони малі, як пилинки. Їх і називають алмазним пилом.
Якщо мороз не дуже сильний, льодяні пилинки, потрапивши в хмару, обростають новими голочками, стають усе більшими й більшими та набувають вигляду знайомих нам сніжинок. Вони схожі на білі зірочки. Схопи кілька сніжинок на рукавичку й роздивися добре. Вони ніби мереживні, усі різні, із тонкими променями й пелюстками, як у найніжніших квітів.
Коли взимку погода м'яка, сніжинки злипаються, й створюються густі пухнасті пластівці. Тому-то сніг часто й називають лапатим. Він укриває землю пишною білою ковдрою.
Пробіжи по доріжці в ясний морозний день. Чуєш, як сніг скрипить під ногами? Як ти думаєш, чому?
Це руйнуються у тебе під ногами маленькі промені холодних зірочок. А оскільки руйнується їх одразу дуже багато — от ми й чуємо тріск.
Оповідання "Санчата"
Ярослав Стельмах
Спускалися ми з Митьком на санчатах. Уже всі розійшлись, а ми собі катаємось.
Нарешті вирішили йти додому. Дивимось — дядечко з паличкою до нас прямує.
– Мені, — каже, — хлопчики, незручно дуже, але взув я старі черевики, а вони ковзкі. Боюсь, не піднімуся нагору, впаду. Мені дуже незручно, — повторює, — але чи не змогли б ви мене на гору оцю підвезти?
Йому, мабуть, теж додому потрібно було, як і нам.
Ми трохи розгубились — нас дорослі катали на санчатах, це правда, а от ми їх ніколи. Я і кажу:
— Звичайно, можемо! Сідайте, будь ласка.
От веземо дядечка, а він іще ззаду паличкою своєю підштовхує. Тільки виїхали — тіточка якась біжить.
— Що, — кричить, — зламав?
А ми їй:
— Та ні! Він хоч і важкий, але санчата теж міцні, будь-кого витримають. Так що ви не хвилюйтеся, не зламав.
Дядечко засміявсь і до тіточки:
— Нічого я не зламав. Просто слизько дуже, от я і попросив хлоп’ят підвезти.
Тут і ми зрозуміли, що вона зовсім не про санчата питала.
Тіточка взяла його під руку, і вони пішли. «Спасибі» сказали.
А ми думаємо: «Раз на гору вже зайшли, то ще раз спустимось».
Спустилися. Стоїмо, чекаємо — може, ще когось підвезти потрібно. Довго чекали — ніхто не просить. Бачимо — бабуся йде.
Ми до неї.
— Чи не треба вас на гору підвезти?
А вона ступнула назад і каже:
— Ви вже краще самі катайтесь, а то ще завезете на гору, а там відпустите.
Чи то вона так пожартувала — незрозуміло.
Ми тоді ще раз з’їхали. Вже стемніло, а нікого так і нема.
Ми й пішли собі додому.
«Нічого, — думаємо, — завтра теж прийдемо кататися. От тоді, може, кого-небудь і підвеземо!»
Про зимуючих птахів
По двору стрибає,
Крихітки збирає.
На ганок злетів,
Цвірінькнув: «Жив-жив!» Хто це?
(Горобець)
Горобець – маленька, дуже жвава пташка з товстеньким тулубом та коротенькими крильцями. Дзьоб у нього тонкий, твердий та гострий, ніжки маленькі, але міцні. Живуть горобці під стріхами будинків, у покинутих гніздах. Горобчики знаходять поживу взимку у дворах, годівницях. Вони зазвичай тримаються зграями, в яких завжди є вартовий, що слідкує за безпекою решти птахів.
Вертиться, як біс і повертає в ліс.
(Сорока)
Сорока – велика пташка. Голова, груди, крила та хвіст сороки чорні з зеленкуватим відблиском, а черевце та боки – білі. Хвіст у сороки довгий. Походжає сорока, піднявши вгору хвостик, а коли літає, розпушує його віялом. А ще, діти, сорок називають злодійками, тому що сороки можуть поцупити блискучі речі, віднести їх і сховати у своєму гнізді. Голос сороки нагадує тріск, тому кажуть, що сорока скрекоче. Але головне, що сорока приносить велику користь: нищить шкідливих комах.
Галстук чорненький,
Пташка невеличка,
А зветься…(Синичка)
На голівці у синички чорна шапочка, щічки біленькі, на грудях та черевці смужечка, мов краватка, спинка у синички жовто-зелена, черевце жовте, а крильця та хвіст сірі. Синичка знищує шкідливих комах. Хоч синичка здається веселою пташкою, але взимку їй буває голодно та холодно, саме тому все частіше її можна побачити не в лісі, а біля людських осель. Тому що люди підгодовують їх, вішаючи годівнички на дерева а вікна.
І розсипалися в полі
Над розсипаним зерном?
Заспівали, задзвеніли,
Мов заграли кобзарі…
Де взялась весела зграя, жаро-груді…(Снігурі)
Снігурів називають жарогрудими. Тому що у снігурів яскраво-червоні грудки та черевця. Снігурів так назвали від слова «сніг». Ці птахи снігурі дуже люблять купатися в снігу, пірнаючи в нього. Живляться вонирізним насінням, а також ягодами горобини та калини.
Обіч доріг, де є гаї,
Роками не міняє місця.
Осівши, в теплі краї
Не кличе діток відлітати.
Абиде стане зимувати. (Ворона)
М. Романченко
Вдень ворони летять ближче до людського житла, а вночі перелітають до гаю, парку чи лісу і ночують на деревах.
Дидактична гра «Що це за птах?»
(Дітям задаються запитання про птахів. Вони повинні визначити, про яку зимуючу пташку йде мова).
· Який птах скрекоче? (Сорока)
· Яка пташка цвірінькає? (Горобець)
· Яка пташка каркає? (Ворона)
· Хто має чорну краватку та жовто-зелену спинку? (Синичка)
· Який птах любить купатися в снігу? (Снігур)
Із морозом бешкетує,
сніговіями лютує,
бо, напевно, добре знає,
що зима уже минає.
(Лютий)
Новий рік розпочинає,
зі святами привітає.
Щедрувати діток водить,
на ялинці хороводить.
(Січень)
Як у подорож рушає,
прихопити поспішає
стужу й холод у кишені
та сніжинок повні жмені.
(Грудень)
