jonka Анастасия Дзюбенко 5 vuotta sitten
820
Моря України
Україна з півдня омивається Чорним і Азовським морями, які мають унікальні фізико-географічні умови завдяки прісноводному стоку річок. В Азовському морі планктон викликає нічне світіння води.
jonka Анастасия Дзюбенко 5 vuotta sitten
820
Lisää tämän kaltaisia
З півдня Україну омивають Чорне і Азовське моря. Протоками вони сполучаються з Середземним морем. Ізольоване внутріматерикове положення та прісноводний стік річок, що впадають у ці моря, визначають особливості їх фізико-географічних умов.
У менш солоних (точніше, майже прісноводних) областях Азовського моря мешкають прісноводні риби, наприклад, щука і карась.
В Азовському морі водяться дельфіни.
У верхньому шарі води Чорне море багате різноманітними рибами. їх біля 180 видів, приблизно вдвічі більше ніж у Каспійському. Більше половини з них переселилося Сюди-з Середземного моря. До них належить хамса, шпроти, кефаль, ставрида, скумбрія, тунець, пеламіда, камбала, скат, акула та інші.
Якщо купатися в Азовському морі вночі, то у прибережній зоні можна помітити світіння, мерехтіння в воді. Це мерехтіння вогників викликає планктон, який живе ближче до берега.
Часом прісноводі зони моря цвітуть, завдяки розмноженню синьо-зелених водоростей, які типові для Таганрозької затоки Азовського моря. До них відносяться такі водорості, як нодулярія і афанісоменон, мікроцистис і анабена.Розвиток водоростей і бактерій забезпечує відмінну продукцію зоопланктону, що складається з прісноводих, солонуватоводних і інших морських видів.Не дуже багата донна флора Азовського моря і тому, можна побачити лише незначну кількість видів бурих, червоних або зелених водоростей.
Морська малосольоність сприяє розміщенню в прибережних опріснених зонах основної флори Азовського моря і планктонних рослин. До них відносяться синьо-зелені водорості. Море багате мінеральними речовинами, які потрапляють в нього з інших річок. Це і обумовлює масовий розвиток флори Азовського моря великими темпами.У своїй масі водорості розвиваються в основному навесні в березні і квітні і осінню в жовтні і листопаді. Влітку флора Азовського моря представлена в основному перидиневими водоростями, які на відміну від діатомових водоростей, не дають таку велику біомасу.
Площа водного дзеркала 39 тисяч км², об'єм 320 км3, середня глибина 8 м, максимальна 13,5 м, середня солоність 13,8‰, найбільша у затоці Сиваш — до 25 ‰, середня температура води +11 °C; рибальство: хамса, лящ, оселедець, кілька судаків,бички, осетрові. Азовське море — наймілкіше у світі. Береги Азовського моря низовинні. Берегова лінія хоч і має плавні вигини, але порізана численними затоками.
Розбалансування хімічного складу морської води, навіть у незначній мірі, викликає екологічні зміни. Перед усім зменшується біомаса високоорганізованих організмів. Наприклад, зменшилася біомаса квіткових морських водоростей (зостера, занікелія), молюсків, які є складовою частиною в єдиному трофічному ланцюзі.
При існуючій ситуації зберігається тенденція до негативних змін в біоценозах моря і подальшому розбалансуванні біологічної та гідрологічної систем. Стан Азовського моря критичний, і за висновками спеціалістів при серії маловодних, посушливих років, коли прісноводний стік впаде до 20 куб. км, його екосистема може трансформуватися безповоротно.
Азовське море являє собою внутрішнє море Атлантичного океану: Керченською протокою сполучається з Чорним морем. Береги Азовського моря переважно низькі, прямолінійні. Найнижчим є південно-східний берег, частину якого становить низовинна дельта р. Кубані. Південний берег горбистий. Характерною особливістю північних берегів є наявність довгих вузьких піщано-черепашникових кіс. Вони утворилися з намитого морем піску та черепашок. На цих косах є багато невеликих прісних озер. Найбільші за протяжністю лик. Федотова (її продовженням є коса Бірючий острів), Обиточна, Бердянська, Білосарайська, Крива.
У Чорному морі водяться три види дельфінів - афаліна, білобочка і морська свиня (азовський дельфін).
У Чорному морі живуть східноєвропейський тюлені або тюлені-монахи. У минулому колонії цих тварин були на острові Зміїний (Одеська область) і на південному березі Криму. Зараз невелика кількість живе в Болгарії. Також зустрічаються морські свині.
Чорне море хоч і важко назвати небезпечним для людини, але все ж від деяких його мешканців під час відпочинку або риболовлі слід триматися осторонь. Варто пам'ятати про заходи безпеки і уникати зустрічей з такими представниками підводної фауни Чорного моря.
Всього в Чорному морі мешкає дві з половиною тисячі видів живих істот.
Це одне з найдивніших морів у світі. У Чорному морі ми маємо близько 277 видів водоростей, головна частина яких розташована в прибережній зоні. Це викликано тим, що вода в морі не є дуже прозорою, а днозаймає шар сірководню. В Чорному морі немає великих бурих водоростей, але відмінно прижилися Багряники. Широке розповсюдження також отримала Цистозейра бородата, яка покриває поверхню скал та валунів. Цистозейра є цінною сировиною для промисловості: з неї добувають альгінат натрію, який широко використовують в медицині для виведення з організму радіоактивного стронцію.
Всього в Чорному морі зустрічається більше сотні видів макроводоростей, тобто багатоклітинних. Звичайно, все перераховувати, мабуть, не варто, але визначитися з деякими найвідомішими спробуємо. Всі макроводорості представлені трьома типами: зеленими, бурими і червоними (багрянки).
Площа 422 тис. км², найбільша глибина до 2 245 м (на південь від Ялти), солоність 17—18 ‰. Нижче глибини 150 м органічне життя відсутнє (сірководень). Розвинене рибальство (ставрида, скумбрія, тюлька, кефаль, бички, шпрот, осетрові, камбала, хамса, судак, креветки). Чорне море — важливий район транспортних перевезень: зерно, залізна руда, металопрокат, боксити, непродовольчі товари особистого вжитку. Один з найбільших курортних регіонів Євразії.
Найбільш поширеними і небезпечними забруднювачами морського середовища є нафтопродукти, особливо в межах акваторій портів. В Одеському, Іллічівському та Керченському портах вміст нафтопродуктів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 1,5-2 рази, а синтетичними поверхнево-активними речовинами - в 2-3 рази.
Чорне море є внутрішньоконтинентальним морем Атлантичного океану. Омиває береги України, Росії (Краснодарський край), Грузії, Румунії, Болгарії, Туреччини.
На північному сході Керченською протокою сполучається з Азовським морем, на південному заході протокою Босфор - з Мармуровим морем;
Береги Чорного моря в межах України (від гирла Дунаю на заході до Керченської протоки на сході) низовинні. Гористі лише береги південної частини Кримського півострова. Берегова лінія розчленована затоками (Каркінітська, Джарилгацька, Тендрівська, Ягорлицька, Каломітська, Феодосійська тощо) та лиманами (Дніпровським, Дністровським, Еерезанським, Тилігульським, Куяльницьким, Хаджибейським, Будацьким).
