da Панчук Віта Станіславівна manca 1 anno
165
Più simili a questo
Global warming is the ongoing rise of the average temperature of the Earth's climate system which has various negative effects.
Overpopulation creates an increased demand for energy as well as having negative effects on our environment and ecosystems.
Розкрито методи.
Охарактеризовано поняття
Overfishing is the removal of a species of fish from a body of water at a rate that the species cannot replenish, resulting in those species becoming underpopulated in that area.
This will lead to a Marine Ecosystem imbalance with time.
Розкрито сутність
Water is essential for agricultural production and food security. It is the lifeblood of ecosystems, including forests, lakes, and wetlands.
Overpopulation affects our water and this has negative outcomes.
Проаналізовано чинники
Over-cultivation is the practice of excessive farming on a piece of land to the point of degradation of the soil as well as the land itself.
Здійснено аналіз
Climate change is likely to both increase electricity demand for cooling in the summer and decrease electricity, natural gas, heating oil, and wood demand for heating in the winter.
ВПЛИВ НАРОДОЗНАВЧИХ МАТЕРІАЛІВ НА ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Віта Панчук, здобувач ступеня вищої освіти «магістр»
Науковий керівник: К. Л. Крутій, доктор педагогічних наук, професор
Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Vita Panchuk, master’s student
Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University (Ukraine)
Анотація. У статті розглянуто вплив народознавчих матеріалів на виховання національно-патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку. Проаналізовано джерела народної педагогіки.
Ключові слова: народознавство, національно-патріотичні почуття, виховання, патріотичне виховання, діти старшого дошкільного віку.
Abstract. The article examines the impact of ethnographic materials on the education of national-patriotic feelings in older preschool children. Sources of folk pedagogy are analyzed.
Key words: ethnology, national-patriotic feelings, education, patriotic education, children of older preschool age.
Патріотизм був і є найбільшою національною цінністю для українського народу. Виховання свідомого громадянина – патріота своєї держави – є основним завданням, що стоїть перед педагогами. Нині набуває особливої значущості проблема формування національної свідомості кожної дитячої особистості. Українське народознавство в закладі дошкільної освіти є основним засобом ознайомлення дітей дошкільного віку з українськими народними традиціями, звичаями, культурою, оберегами, символами та формування в молодого покоління національної свідомості. У ролі вихователя підростаючого покоління завжди виступає народ. В цьому випадку йдеться про принцип народності у виховання. Значний вплив на формування національного характеру, національної психології людини, на її моральне становлення здійснює народне виховання [19, c. 127].
Питання виховання старших дошкільників засобами народознавства є актуальним, про що свідчить ряд наукових робіт українських вчених О. Полікарпової, Н. Побірченко, С. Тесленко (вивчали досвід народознавчої науки); науковці Л. Васіна, А. Богуш, М. Грушевський – досліджували вплив виховного потенціалу української етнопедагогіки. Деякі елементи використання народної педагогіки у вихованні підростаючих поколінь висвітлено в наукових доробках: А. Богуш, К. Буяльська, Л. Грицак та ін. Вплив народної педагогіки на процес формування національної самосвідомості вивчав Л. Калуська.
Важливо відзначити низку парціальних програм дошкільного дошкільної освіти, а саме: «Україна – моя Батьківщина», «Вчимося жити разом», «Скарбниця моралі» та ін. Відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» «виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля» є одним з найважливіших педагогічних завдань.
Зважаючи на Базовий компонент дошкільної освіти [1], важливим є розвиток національної культури у дітей, що є внеском в загальнолюдські надбання гуманізму, демократичності, совісті, гідності, честі, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у них інтернаціоналізм й патріотизм.
Ряд дослідників зазначають, що для патріотичного виховання дошкільнят слід правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Науковець А. Богуш зазначає, що найбільш сприятливим для емоційно- психологічного впливу на дитину є старший дошкільний [2, с. 162]. Дослідник М. Грушевський переконує в тому, що «справжніх патріотів своєї Батьківщини найкраще виховувати з дитинства і цей процес формується з дошкільного віку вихованням любові до своєї Батьківщини» [8, c. 46].
Як пріоритет, у Базовому компоненті дошкільної освіти, передбачено реалізацію основних ідей видатних учених минулого й сучасності щодо особистісно-зорієнтованого, ціннісного і компетентнісного підходів в процесі розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку на принципах народознавства [1].
Пропонуємо розглянути поняття «народознавство». Слушною є визначення В. Мірошніченко та Г. Добровольської, котрі під народознавством розуміють «науку про народний досвід виховання та навчання підростаючих поколінь, виховну мудрість певної етнічної спільності людей». Народна педагогіка виступає предметом вивчення етнопедагогіки. Під народною педагогікою розуміємо сукупність педагогічних знань та виховного досвіду, які збереглися у народних обрядах, традиціях сімейного виховання, усній народній творчості. Акцентуємо увагу на тому, що народна педагогіка перебуває у тісному взаємозв’язку з науковою педагогікою, що виникла та базується на здобутках народної педагогіки, продовжує осмислювати й розвивати її досвід [11, c. 251].
Народознавство розвиває в дошкільників патріотичні, моральні, естетичні, творчі задатки. Науковці Н. Мозгальова, І. Барановська зауважують, що найважливішими засобами розвитку соціального індивідуума нашого майбутнього є виховна сила народної казки, пісні, іграшки [12, c. 20].
Дослідниця О. Полікарпова переконують в тому, що у духовному вихованні дітей старшого дошкільного віку значну роль віку відіграють такі народознавчі засоби, як: рідна мова, усна народна творчість, народні ігри та іграшки, пісенне мистецтво, народні традиції, народний календар, звичаї та обряди, народна символіка, народне декоративно-вжиткове мистецтво, родинно-побутова культура [14, c. 76].
Педагог Н. Васіна акцентує увагу на тому, що включення народознавства в освітній процес закладів дошкільної освіти сприяє засвоєнню дошкільниками знань про Батьківщину, свій народ, його культуру, виробленню вмінь і навичок застосовувати їх на практиці, оволодінню рідною мовою, співробітництву вихователя та дітей у виборі форм і видів діяльності, організації активно-творчої роботи [4, c. 28].
Впродовж віків традиційними народно-педагогічними засобами виховання і навчання дітей були звичаї, традиції і обряди, котрі сприяли закономірній організованості та психологічному настрою у всіх вікових змінах, соціальних станах людини. Як результат, значну роль у посиленні виховного впливу на дитину відіграють народні традиції. Тому ми вважаємо, що педагогам у вихованні дітей старшого дошкільного віку важливо використовувати виховні методи, що містять різноманітні елементи української народної творчості (вишивка, гончарство,писанкарство, різьблення по дереву та ін.) [6, c. 149].
Народознавчі методи виховання старших дошкільників забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і, на цій основі, розвиток національних рис і якостей молодого покоління. Пізнавальні та практичні методи є найбільш дієвими методами для ознайомлення дітей із народознавством. Це знайомство з предметами, обстеження його чи прослухування, використання в побуті – погляд в історію нашого народу, нашого краю. До практичних методів відносимо зображення творів мистецтва, дотримуючись їх особливостей та притаманним їм елементам зображення [9, c. 63].
Важливо, аби діти старшого дошкільного віку мали можливість ознайомитись із традиціями родини, народу, звичаями і обрядами. Педагоги переконують в тому, що важливо, аби інформація доносилась до дітей через різні засоби й методи подавання матеріалу. Народознавчий матеріал можна доносити шляхом літературної діяльності – через бесіди, читання, переказування, методом драматизації художніх творів: легенд, казок, оповідок [7, c. 137].
Також важливо використовувати атрибутику українського побуту, українське вбрання. Важливо обирати для сюжету драматизації обираємо елементи українських казок, аби діти заспівували українські народні пісні, танцювали та грали в українські народні ігри тощо.
Сьогодні інтерес до етнічних українських ремесел неабияк зростає, адже відновлення та збереження культурної пам’яті нації є однією з основних передумов існування народу. Сучасні професійні майстри вивчають традиції роботи з глиною, сукном, вишивкою, склом, лозою в закинутих селах та архівних документах. Кожен свідомий громадянин повинен знати здобутки минулого, аби зрозуміти його важливість в сучасному світі [3, c. 1].
Пропонуємо для старших дошкільників організувати «Майстер-класи», метою яких є ознайомленням із оберегами українського народу. Це допоможе старшим дошкільникам відкрити книгу в нашу історію, в нашу культуру. Щороку в м. Хмільник Вінницької області відбувається міжнародний етнофестиваль «Живий вогонь», де представляють основні прадавні українські ремесла:
1. Гутництво. Більшість українців навіть не знають, що таке гутництво. Насправді все дуже прозаїчно, оскільки гутниками колись називали склодувів. Значного розвитку це народне мистецтво набуло ще за часів Київської Русі, а згодом у XVIII столітті почали виникати склодувні мануфактури. Все ж прадавня традиція виготовлення скла збереглася й до нині, про що свідчить значний інтерес сучасників до цього народного мистецтва. До речі, вироби зі скла виготовлені вручну високо цінуються і мають величезний попит серед колекціонерів [3, c. 1].
2. Вишивка. Кожен колір та орнамент вишивки має своє особливе значення. Символіка вишивки завжди була основним елементом при виготовленні сорочки або ж рушника. Також важливою умовою створення вишитого виробу є хороші думки та молитва (заговір) на добру долю і легкий життєвий шлях. Вивчити та дізнатися всі приховані сенси орнаментів дуже важко. Тому важливим є спілкування з етнографами, істориками та дослідниками культури Поділля [3, c. 1].
3. Лозоплетіння. Є одним з найдавніших промислів на Поділлі. Народні майстри створювали вироби з лози для збереження та транспортування продуктів, обгородження території, облаштування житлових приміщень. Нині лозоплетіння використовують для виготовлення меблів, предметів інтер’єру та навіть іграшок [3, c. 1].
4. Ткацтво. Вважається одним з найстаріших здобутків української культури. На майстер-класі можна побачити як виготовляють справжнє сукно і спробувати виткати власне оригінальне полотно так, як це робили наші предки [3, c. 1].
5. Гончарство. Гончарство на Поділлі має прадавню історію, оскільки цьому сприяли природні умови та різномаїття родовищ високоякісної глини. Цим ремеслом займалися в багатьох населених пунктах Вінницької області, тому з покоління в покоління вдалося передати майстерність роботи з глиною. На початку ХХ століття в Подільській губернії налічувалося 143 поселення, де люди у вільний час займалися гончарством. В роки колективізації та Голодомору народні майстри зазнавали переслідуваннь, на них були накладені великі податки, що посприяло занепаду прадавніх ремесел. На майстер-класах кожен бажаючий зможе спробувати себе в ролі гончара [3, c. 1].
Згодні з ідеями Л. Хомич, Л. Шкребтієнко та О. Шпундри, які наполягали на тому, що виховувати національно-патріотичні почуття у дітей старшого дошкільного віку слід через народні казки, колискові, забавлянки, ігри, лічилки, пісні, загадки. У цьому випадку ми вбачаємо правильний шлях поступового залучення до національної культури українського народу, етнізації дитини як особистості.
Науковці В. Мірошніченко та Г. Добровольською доводять, що «інтеграція сучасних методів виховання з українською історією, традиціями народної педагогіки, фольклором, різними видами національного та світового мистецтва дає можливість всебічно розвивати дитину як особистість в освітньому середовищі дошкільних навчальних закладів, реалізуючи педагогічні завдання на національному ґрунті» [11, c. 251].
Найкращим матеріалом для розвитку мовлення старших дошкільників, для пошукової роботи дітей, їхньої активності, зацікавленості на занятті є ознайомлення дошкільників з народними традиціями, українською народною творчістю, малими фольклорними жанрами.
Ми згодні з думкою Л. Калуська, що організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, вихователі повинні в комплексі розв’язувати навчальні, пізнавальні, розвивальні, виховні й мовленнєві завдання [9, c. 63].
Різноманітність виховних заходів народознавчої тематики, як за змістом так і за формою, надасть можливість поповнити активний словник дітей старшого дошкільного віку, виховати в них любов до свого краю, до рідної мови, до українського народу.
Науковці К. Крутій, Н. Гавриш у статті «Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи» переконують в тому, що «національно-патріотична спрямованість не виникає сама собою. Її становлення відбувається в результаті накопичення досвіду емоційного сприйняття та осмислення певних особистісних явищ і залежить від засобів та методів виховання, від умов, у яких живе дитина. Безумовно, багатонаціональний, полікультурний характер освіти має бути обов’язково відображений у державних програмах і реалізований у практичній діяльності з метою формування у дітей національно-патріотичної самосвідомості» [10, c. 2-3].
Робимо висновок про те, що в сучасному освітньому просторі визначну роль набуває поєднання сучасних методів виховання із традиціями народної педагогіки, українською історією, фольклором, різними видами українського національного мистецтва. Народознавство повинне стати важливим чинником всебічного розвитку особистості дитини старшого дошкільного віку, реалізуючи виховні завдання на національному ґрунті.
Отже, сучасний заклад дошкільної освіти має виховувати майбутніх громадян України на основі культурно-історичного досвіду нашого українського народу та багатовікової мудрості й духовності. Від нині, метою народного виховання в освітньому середовищі дошкільного навчального закладу є піднесення загальної культури старшого дошкільника, підготовка до життя й праці, виховання справжнього патріота й громадянина своєї держави.
Список використаних джерел
1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/doshkilna/bazovij-komponent-doshkilnoyi-osviti-na-sajt-ostatochnij.pdf (дата звернення: 18.03.2023).
2. Грицик Л. Виховання дітей на народних звичаях та обрядах у дошкільному закладі. Молодь і ринок. 2019. № 3. С. 145–147.
3. Грицик Л. Виховання дітей на традиціях рідного народу. Молодь і ринок. 2011. №12. С. 137–141.
4. Крутій К. Л., Гавриш Н. Національно-патріотичне виховання у ситуації соціального неспокою: змінюємо підходи. Дошкільне виховання. 2015. № 8. С. 2–7.
5. Мірошніченко В., Добровольська Г. Народознавство як невичерпне джерело розвитку особистості. Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України, Серія педагогічні науки. 2018. № 23(4). С. 251–263.
6. Мозгальова Н. Г., Барановська І. Г. Українські народні традиції як засіб виховання дітей дошкільного віку. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Вип. 152. С. 20–24.
7. Про дошкільну освіту : Закон України № 2628-III від 01.01.2023 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14#Text (дата звернення: 18.03.2023).
8. Фролова А. Доторкнутися до витоків культури предків. Дошкільне виховання. 2017. № 5. С. 127–128.
9. Шкребтієнко Л. П. Виховання патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку засобами художньої літератури: дис. … канд. пед. 205 наук: 13.00.08 «Дошкільна педагогіка». Одеса. 2019. 298 с.
10. Шпундра О. О. Народна педагогіка про виховання дошкільників засобами природи. Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Серія: «Педагогічні науки». 2016. № 18 (2). С. 149–152.
How will climate change affect the production of clean energy?
e.g.: solar, wind, water
ОСОБЛИВОСТІ ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Панчук В. С.
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди м. Харків, Україна
На сучасному етапі виховання в підростаючого покоління любові до Батьківщини, поваги до традицій та звичаїв свого народу, відданості та бажання служити на благо Вітчизни та захищати її є актуальними проблемами нашої держави. В сучасній педагогіці одним із найбільш важливих напрямів досліджень є патріотичне виховання.
У вихованні національно-патріотичних почуттів у дітей важливу роль відіграють родина і дошкільні навчальні заклади. Першою сходинкою в здобутті дитиною освіти є дошкільний навчальний заклад , тому що ця «золота пора» є тією «дитячою колискою», біля якої народжується нація. Для формування національно-патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку не менш важливим є усвідомлення ролі педагогів [2, c. 15].
Проведений теоретичний аналіз наукової літератури засвідчив, що проблему патріотичного виховання досліджували ряд науковців-педагогів: І. Огієнко, Г. Ващенко, І. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський та інші, а також ряд сучасних вчених: О. Вишневський, А. Богуш, В. Кузь, П. Кононенко, В. Кононенко, Т. Поніманська, Ю. Руденко та інші. Науковцями розкрито методичні й теоретичні аспекти проблеми патріотичного виховання, визначено загальнолюдські та національні цінності, наголошено на значущості принципу народності в національно-патріотичному вихованні підростаючого покоління [1, c. 8]. Актуальність патріотичного виховання в тому, що воно є поштовхом для становлення народу України як єдиної нації, об’єднання українців в одне ціле, для укріплення соборності держави.
Поняття «національне виховання» науковці визначали по-різному. На даний час патріотизм визначається як любов до Батьківщини, до рідної землі, це відданість своєму народові. Патріотизм виявляється в практичній діяльності, що спрямована на всебічний розвиток країни та захист її інтересів.
У нашій країні нині підвищуються вимоги щодо виховання й навчання підростаючого покоління. Згідно Закону України «Про дошкільну освіту» «виховання у дітей любові до України, поваги до родини, шанобливого ставлення до народних традицій і звичаїв, національних цінностей українського народу, державної та рідної мови, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля» є одним з найважливіших виховних напрямів [3, c. 6-8]. У Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді визначено нову стратегію «цілеспрямованого й ефективного процесу виховання громадянина-патріота України», мету та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді, принципи та шляхи реалізації патріотичного виховання. Тому, в умовах сьогодення актуальною є проблема виховання національно-патріотичних почуттів у дітей старшого дошкільного віку, адже старший вік вважається віком становлення особистості [3, c. 6-8].
Відомий український вчений І. Бех, переконує на важливості виховання особистості з перших днів життя дитини. Науковець відзначає, що дошкільне дитинство – віковий етап, коли відбувається формування високих соціальних мотивів. Дослідниця О. Кононко теж акцентує увагу на важливості періоду дошкільного дитинства у вихованні особистості, вона визначає цю стадію як час становлення особистості, закладення її ціннісної основи та формування початкових світоглядних уявлень [2, c. 13].
Для патріотичного виховання важливо правильно визначити вік, коли активно формуються у дітей патріотичні почуття. Дошкільний вік є сприятливим для цього, тому потрібно навчати дитину любити людей, які її оточують, не лише рідних, тоді вона зможе зрозуміти як це «не дати в образу», тих кого любиш, те, що любиш.
Пропонуємо відзначити основні напрямами патріотичного виховання старших дошкільників. Такими напрямами є формування знань про історію держави, державні символи; формування уявлень про сім’ю, родину, рід і родовід; ознайомлення з явищами суспільного життя; краєзнавство; формування знань про людство; ознайомлення з традиціями і культурою свого народу [4, c. 131].
Важливо пам’ятати про те, що приклад дорослих має надважливе значення для виховання національно-патріотичних почуттів у дошкільників старшого віку, бо вони набагато раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, аніж починають засвоювати знання.
Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах [1, c. 9].
Ні в якому разі не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами. Тому підхід до патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями.
Вважаємо, що ефективними методами й формами організації патріотичного виховання дітей старшого дошкільного віку будуть різноманітні екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури. Залучення до народознавства, тобто вивчення побуту, культури, звичаїв рідного народу є важливим напрямом патріотичного виховання [1, c. 10].
Отже, ми згідні з рядом науковців, що дошкільний вік дитини є найсприятливішим періодом, коли дитина ніби «губка» вбирає у себе знання, тому важливо, як вихователям дитячого садка, так і батькам давати дітям як найбільше знань про Україну.
Вважаємо, що національно-патріотичне виховання дітей має відбуватися не тільки у дитячому садку, а й вдома, тому що саме у родині починає формуватися особистість, саме вона формує почуття, свідомість, риси характеру, що будуть керувати її вчинками й поведінкою у суспільстві в майбутньому, а також відношення до інших людей та своєї Батьківщини, прищеплення любові до рідних, домівки, природи, людей.
Підводячи підсумок, можна зробити висновок про те, що національне виховання має здійснюватися на всіх етапах навчання дітей та молоді, забезпечувати гармонійність та цілісність особистості, всебічний розвиток, розвиток здібностей та обдаровань, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності та культури. З самого раннього дитинства мають формуватися почуття любові до батьківщини, поваги до свого народу та до його історії, усвідомлення себе часткою великої та давньої нації.
Список використаних джерел
1. Каплуновська О. Орієнтири патріотичного виховання: особливості організації роботи з дошкільнятами. Дошкільне виховання. 2020. № 8. С. 8-11.
2. Козаченко Л., Клименко Ж. Формування національної свідомості дошкільників засобами музейної педагогіки. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2019. №4. С. 11-16.
3. Лаппо В. В. Формування у старших дошкільників ціннісного ставлення до рідного краю засобами етнокультури (на прикладі гуцульського етнорегіону) : автореф. дис. ... канд. пед. наук : спец. : 13.00.08. «Дошкільна педагогіка»; Інститут проблем виховання АПН 94 України. Київ, 2017. 20 с.
4. Тесленко С. Виховання національно-патріотичних почуттів старших дошкільників у процесі ознайомлення з рідним краєм. Науковий збірник «Актуальні питання гуманітарних наук: міжвузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка», 2018. Том 3, № 20. С. 131-137.
New infrastructure investments may be necessary to meet increased energy demand.
e.g.: nuclear power plants
Healthy ecosystems and rich biodiversity are fundamental to life on our planet.
Even small changes in average temperatures can have a significant effect upon ecosystems.
The inter-connected nature of ecosystems means that the loss of species can have knock-on effects upon a range of ecosystem functions.
e.g. bees go extinct
Climate change will affect mountain and lowland ecosystems, the diversity of wildlife, and the distribution of freshwater.
e.g.: forest fires
Climate change is affecting the habitats of several species, which must either adapt or migrate to areas with more favorable conditions.
e.g.: natural habitat disappearing
Climate change is supported by scientific evidence.
Write down the consequences caused by this issue and how it will affect our lives and the environment in the future.
e.g.: flooding, rainfall increase
Write down the consequences caused by the melting of the ice-caps and how it will affect our lives and the environment in the future.
e.g.: decreasing of polar bear habitat
Write down the consequences caused by this issue and how it will affect our lives and the environment in the future.
e.g.: decreasing of land surface
