Віктор Гюго

Più simili a questo

Антуан де сент екзюпері

da Владислава Скотаренко

Literature

da jesus dick

Поль Валері

da Анжелика Лившиц

Методичний коментар Мороз Г. (9 клас українська література П.Гулак-Артемовський)

da Анна Мороз

Віктор Гюго

Українські переклади

Видання творів Віктора Гюґо – лідера течії романтизму у французькій літературі, письменника, драматурга, поета, публіциста, громадського діяча, члена Французької академії – теж започаткувало у 1920-х рр. видавництво «Чайка», оприлюднивши 1923 р. трагедію «Лукреція Борджіа», яку переклала Валерія О'Коннор-Вілінська. 1926 р. в Харкові «Книгоспілка» видала трагедію «Король бавиться» в перекладі Максима Рильського, що її перевидано там само 1931 р. Повість «Бюґ-жарґаль», видану харківським «ДВУ» 1928 р., переклала Христя Алчевська. Того-таки року в київському «Сяйві» вийшов роман «Дев'яносто третій рік», який переклали Ольга Косач-Кривинюк і Любов Комарова. Наступного року цей роман з'явився в харківському «ДВУ» в перекладі Христі Алчевської. Опублікований «Сяйвом» переклад Ольги Косач-Кривинюк та Любові Комарової вийшов також у харківському «ЛіМі» 1932 р. Третій варіант перекладу роману «Дев'яносто третій рік» у виконанні Івана Ханенка з'явився у харківсько-одеському «Дитвидаві» 1937 р. Скорочений переклад роману «Безталанні», який вийшов у харківсько-київській філії «Книгоспілки» 1930 р., зробив Антон Харченко.

Скорочений переклад цього роману під назвою «Знедолені» у виконанні Є. Збарської опублікувала харківсько-одеська філія «Молодого більшовика» 1934 р. А в київській філії «Молодого більшовика» протягом 1938-40 рр. вийшов повний переклад цього роману у двох томах з тією самою назвою (Т. 1 – 1938 р.; Т. 2 – 1940 р.). Здійснив переклад Микола Іванов. Переклад роману «Людина, що сміється», виданого «Книгоспілкою» 1930 року, зробив Микола Сагарда. Збірку оповідань Гюґо під назвою «Останній день засудженого» було видано в харківському «ЛіМі» 1931 р. в перекладі Володимира Свідзинського. Тоді саме харківсько-київська філія «ЛіМу» видрукувала одним виданням трагедії «Король бавиться» та «Ернані» в перекладі Максима Рильського. Скорочений переклад роману «Трудівники моря», виданого того-таки року харківсько-київським «Молодим більшовиком», виконала Христя Алчевська. 1935 р. в харківському «ЛіМі» вийшов роман «Собор Паризької богоматері» у перекладі з французької за редакцією Зінаїди Йоффе. Драматичну поему Віктора Гюґо «Mazeppa» (1828) переклав Михайло Рудницький.

Творчість

"Собор Паризької Богоматері"

"Людина, яка сміється"

"Козетта"

"Відторгнуті"

"Останній день засудженого до смерті"

"Гаврош"

Біографія

Народився - 26 лютого 1802 Безансон, Французька республіка

Помер - 22 травня 1885 (83 роки) Париж, Французька республіка

Народився Гюго 26 лютого 1802 у французькому місті Безансон в сім’ї генерала. Перші роки провів в Марселі, а також різних містах Італії, через військову карєру батька. Освіту почав здобувати в ліцеї Людовика Великого. Перші твори Гюго написав у 14 років. Інтерес читачів привернув завдяки сатирі «Телеграф». З перших же років заняття поезією і прозою отримує визнання на літературних конкурсах.

У 1822 році він одружився на Адель Фуше, в шлюбі народилося п’ятеро дітей. Перший роман Гюго був виданий в 1823 році – «Ган ісландець», підштовхнув автора до створення літературного гуртка, який також видавав журнал. Вже в 1824 вийшло зібрання віршів «Нові оди». У 1825 році Гюго отримав орден Почесного легіону, увійшов до складу гуртка романтиків.

1842 року письменник видав книгу подорожніх нотаток «Рейн» (1842), в якій виклав свою програму інтернаціональної політики, закликаючи до співпраці між Францією та Німеччиною. У 1843 році поет пережив страшну трагедію: його дочка Леопольдіна та її потонули під час корабельної аварії на Сені. Віддалившись на час від суспільства, Гюго став обдумувати план великого соціального роману під умовною назвою «Негаразди». Робота над книгою була перервана революцією 1848 року: Гюго вступив в сферу активної політики і був обраний до Національної Асамблеї.

У віці 75 років Віктор Гюґо видав не тільки другу частину «Легенди століть», але і збірник «Мистецтво бути дідом», на створення якого його надихнули онуки Жорж і Анна. Заключна частина «Легенди століть» вийшла 1883 року. У тому ж році Жульєтта Друе померла від раку, і ця втрата підкосила сили Гюґо.

Гюго помер 22 травня 1885 у віці 83 років від пневмонії. Його останки були поміщені в Пантеон — поруч з Вольтером і Руссо.