によって Ніколь Бетева 3年前.
153
Стилі керівництва в управлінні
Різні стилі керівництва можуть значно впливати на ефективність роботи колективу та досягнення цілей організації. Авторитарний стиль, наприклад, часто використовується на початку кар'
によって Ніколь Бетева 3年前.
153
もっと見る
Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:
Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.
По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:
У багатьох статтях можна прочитати, що стиль — це мало не вроджена якість і змінити його неможливо. Практика свідчить, що це не так. По-перше, з досвідом керівник може неусвідомлено змінити стиль управління. Зазвичай починають з авторитарного, щоб заробити авторитет, утримати дисципліну, утвердитися в позиції начальника. Потім переходять на демократичний, а згодом і зовсім «відпускають» ситуацію, створивши систему управління і привчивши співробітників до самостійності й відповідальності. По-друге, багато хто з часом приходить до висновку: не можна працювати в одному стилі. Управлінець, що працює в одному стилі, передбачуваний, а значить, керований. Адже управління — процес обопільний, і часто незрозуміло, хто ким усе-таки керує.
До того ж, працювати в різних стилях цікаво. Не вийшло чогось досягти по-хорошому, можна «натиснути». Інколи можна, навпаки, «послабити віжки». Вміти використовувати стиль як інструмент — це вже майстерність!
На цьому сайті Ви зможете знайти повну порівняльну характеристику стилів управління:
http://milkua.info/uk/post/stil-kerivnika
Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z.
Теорія Z — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.
Теорія Y — робітники — творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань.
Теорія X — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання.
Ліберальний: повне делегування
Бос дає команді майже цілковиту свободу дій, за потреби підтримує й щось радить. Фактично такий менеджер складає з себе відповідальність. Функції керівника зводяться до формування завдань, визначення строків, згуртування команди та виконання ролі посередника.
Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.
Ліберальний стиль – це поведінка керівника, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за ними.
Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції та навіть критику підлеглих тощо.
Демократичний стиль передбачає, що група підключається до прийняття управлінських рішень, однак відповідальність несе керівник. Позиція демократичного керівника — «перший серед рівних».
Недоліки:
Демократичний стиль керівництва годі було застосовувати, коли колектив не усталений, працівники, що не мають достатньої кваліфікації і активності, а виробництво грунтується на екстремальних умовах. Також даний стиль потребує багато часу для розробки й узгодження управлінського рішення, таїть у собі небезпеку ослаблення контролю, іноді навіть призводить до безвідповідальності.
Ознаки демократичного стилю:
Авторитарний стиль, як випливає з його назви, передбачає, перш за все, що всі управлінські рішення приймаються одноосібно керівником. Для цього стилю управління характерне жорстке керівництво, коли керівник дає розпорядження та інструкції, а група повинна їх неухильно виконувати.
Недоліки авторитарного стилю виражаються у придушенні ініціативи й творчий потенціал підлеглих, слабкої мотивації, відсутності дієвих стимулів праці.
Ознаки авторитарного стилю:
Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали:
