av Ніколь Бетева för 2 årar sedan
137
Mer av detta
Успіх застосування того чи іншого стилю залежить від багатьох обставин:
Стиль керівництва — сукупність засобів впливу керівника на підлеглих, яка обумовлена специфікою завдань, поставлених перед підприємством, взаємовідносинами керівника з підлеглими, обсягом його посадових повноважень, особовими якостями всіх членів колективу.
По «шкалі влади» стилі керівництва підрозділяються на кілька видів, наприклад, на:
У багатьох статтях можна прочитати, що стиль — це мало не вроджена якість і змінити його неможливо. Практика свідчить, що це не так. По-перше, з досвідом керівник може неусвідомлено змінити стиль управління. Зазвичай починають з авторитарного, щоб заробити авторитет, утримати дисципліну, утвердитися в позиції начальника. Потім переходять на демократичний, а згодом і зовсім «відпускають» ситуацію, створивши систему управління і привчивши співробітників до самостійності й відповідальності. По-друге, багато хто з часом приходить до висновку: не можна працювати в одному стилі. Управлінець, що працює в одному стилі, передбачуваний, а значить, керований. Адже управління — процес обопільний, і часто незрозуміло, хто ким усе-таки керує.
До того ж, працювати в різних стилях цікаво. Не вийшло чогось досягти по-хорошому, можна «натиснути». Інколи можна, навпаки, «послабити віжки». Вміти використовувати стиль як інструмент — це вже майстерність!
На цьому сайті Ви зможете знайти повну порівняльну характеристику стилів управління:
http://milkua.info/uk/post/stil-kerivnika
Крім розглянутих стилів керівництва в літературі пропонуються системи управління X, Y, Z.
Теорія Z — ця теорія розроблена на основі особливостей японського стилю управління, визначає ряд принципових положень: довгострокова, іноді довічна, система наймання на роботу, колективне прийняття рішень і колективна відповідальність, повільне просування по службі і неспеціалізованій кар'єрі (тобто ротація працівників через різні види робіт), неявний механізм контролю, усебічна турбота про персонал.
Теорія Y — робітники — творці і їх потрібно наділяти повноваженнями. Це демократичний (партисипативний) підхід, що приводить до делегування повноважень, збагаченню змісту роботи, поліпшенню взаємин, визнанню того, що мотивація людей відбувається на основі складної сукупності психологічних потреб і чекань.
Теорія X — авторитарний підхід до управління, тобто пряме регулювання і твердий контроль. Люди ледачі, мають потребу в примусі, контролі, керівництві, стимулюванні до сумлінної роботи, припускає страх покарання.
Ліберальний: повне делегування
Бос дає команді майже цілковиту свободу дій, за потреби підтримує й щось радить. Фактично такий менеджер складає з себе відповідальність. Функції керівника зводяться до формування завдань, визначення строків, згуртування команди та виконання ролі посередника.
Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.
Ліберальний стиль – це поведінка керівника, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за ними.
Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції та навіть критику підлеглих тощо.
Демократичний стиль передбачає, що група підключається до прийняття управлінських рішень, однак відповідальність несе керівник. Позиція демократичного керівника — «перший серед рівних».
Недоліки:
Демократичний стиль керівництва годі було застосовувати, коли колектив не усталений, працівники, що не мають достатньої кваліфікації і активності, а виробництво грунтується на екстремальних умовах. Також даний стиль потребує багато часу для розробки й узгодження управлінського рішення, таїть у собі небезпеку ослаблення контролю, іноді навіть призводить до безвідповідальності.
Ознаки демократичного стилю:
Авторитарний стиль, як випливає з його назви, передбачає, перш за все, що всі управлінські рішення приймаються одноосібно керівником. Для цього стилю управління характерне жорстке керівництво, коли керівник дає розпорядження та інструкції, а група повинна їх неухильно виконувати.
Недоліки авторитарного стилю виражаються у придушенні ініціативи й творчий потенціал підлеглих, слабкої мотивації, відсутності дієвих стимулів праці.
Ознаки авторитарного стилю:
Під стилем розуміється манера поведінки керівника стосовно підлеглих, що дозволяє вплинути на них і змусити робити те, що в цей час потрібно. Існують дві основні стильові шкали:
