Українська драматургія кінця XIX століття збагачена творами, що висміюють соціальні амбіції і зневагу до справжніх людських цінностей. Одним із таких творів є "Мартин Боруля" Івана Карпенка-Карого.
■ людської гідності, усвідомлення того, що щастя не в чині або посаді;
■ праці як духовної потреби і джерела матеріального статку;
■ батьків і дітей;
■ меншовартості;
■ кохання і сімейного щастя.
подтема
Історія написання
Сюжет комедії «Мартин Боруля» письменник побудував на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який тривалий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. На це витратив чимало часу, але марно — дворянство не було доведено, оскільки прізвище в старих документах було Тебілевич, а в нових — Тобілевич. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простої людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над іншими.
Дійові особи
Мартин Боруля, заможний хлібороб, його дружина Палажка, син Степан, донька Марися; Гервасій Гуляницький, багатий шляхтич, його син Микола; Націєвський — реєстратор з ратуші; повірений Трандалєв; Протасій Пе-ньонжка, Матвій Дульський — чиншовики; Омелько, Трохим — наймити Борулі.
Художній напрям
Реалізм
Жанр
Трагікомедія (комедія в 5-ти діях — так визначив жанр твору автор).
Рід літератури
Драма
Ідея
Утвердження думки, що гідність людини визначає не належність до привілейованого соціального стану, а чесна праця, простота і щирість у стосунках з людьми; смішна та людина, яка соромиться бути собою, захоплюється фальшивими цінностями, з усіх сил намагається пристосуватися до швидкоплинної моди.
Тема твору
Сатиричне зображення заможної верхівки села, що в гонитві за дворянськими привілеями ігнорує здорові моральні норми.
