by Ирина Дордурова 3 years ago
524
More like this
Гете — найвизначніший німецький поет, прозаїк, драматург, майстер художньої, виразної мови; філософ, натураліст і державний діяч. Його життя і діяльність нерозривно пов'язані з великим катаклізмом, котрий перетворив — під гуркіт війн і революцій — Європу феодальну, дворянсько-монархічну на Європу буржуазно-капіталістичну.
Німецький поет, філософ, учений, природознавець Йоганн Гете народився у сім'ї імперського радника. Він навчався у Лейпцігському і Страсбурзькому університетах, цікавився багатьма науками, добре орієнтувався у суспільному і політичному житті, оцінивши епохальне значення Великої французької революції. "Бути людиною означає бути борцем" — це один з відомих афоризмів Гете.
Писати вірші Гете почав рано, ще у Лейпцігському університеті. У дев'ятнадцять років майже досконало володів прийомами віршування і драматургії, написав багато поетичних творів. Більшість своїх ранніх творів Гете знищив, але й ті, що залишилися, засвідчили талант майбутнього драматурга. Афоризми Гете вражають своєю мудрістю: "І помилка буває корисною, поки ми молоді, аби тільки не тягнути її з собою до старості".
В автобіографічній книзі "Поезія і правда" ("Dichtung und Wahrheit", 1811 — 1814) він так писав про своє народження: "Двадцять восьмого серпня 1749 року, опівдні, з дванадцятим ударом дзвону, я з'явився на світ у Франкфурті-на-Май-ні. Розташування сузір'їв було сприятливим..."
Поет був переконаний, що розташування планет впливає на долю і у Всесвіті кожному відведене особливе місце, оскільки людина — суттєва частинка Космосу. Його заповнене найрізноманітнішими заняттями та пошуками життя було суворо підпорядковане внутрішній дисципліні. Він вибудовував свою біографію за ретельно обдуманим і лише йому відомим планом.
У дитинстві Ґ. вивчав мови, зокрема і староєврейську, малювання, займався їздою верхи і фехтуванням. Крім традиційного комплексу гуманітарних знань і фізичних вправ, у домашню освіту Г. входили і природничі науки — обставина, що відіграла значну роль у майбутньому розвитку його наукових зацікавлень.
Йоганн Вольфґанґ фон Ґете (1749 – 1832) був універсальним генієм. Він малював, займався природничими дослідженнями, обіймав політичні й адміністративні посади. Але передусім він був літератором, видатним поетом і прозаїком. Його «Фауст» і ціла низка інших драматургічних і поетичних творів є найвідомішими у світовій класиці.
Серед літературних «шляґерів» Ґете – безумовно і його перший сенсаційно популярний роман «Страждання юного Вертера», який був виданий 1774 року, тобто коли письменнику було всього 25. Німецький режисер і сценарист Філіпп Штетцль зняв стрічку про те, як народився цей геніальний твір Ґете. На переконання критики, передусім через дуже свіжу, невимушену гру акторів, у фільмі вдалося створити незакостенілий, близький сучасній молоді образ поета.
Філософська трагедія - головне у ній не зовнішній хід подій, а розвиток гетевської думки. За масштабом зображення дійсності, глибиною образів і силою ліризму твір можна назвати поемою. Глобальність порушених питань дозволяє назвати твір філософською поемою, а характер конфліктів дає всі підстави говорити про «Фауста» як про поему драматичну або ж як про поему у драматизованій формі.
Поезія Гете внутрішньо пронизана філософією, і не тільки там, де поет прямо переповідає про високі істини, але й там, де він розповідає, наприклад, про якесь інтимне переживання,— він є найглибшим філософом. Дослідники підрахували, що Гете написав понад 1600 віршів. Його твори народжувалися як відгук на безпосередні життєві враження і переживання. Він віддавався цілком, почуттям, пристрасть веліла йому висловити її в поетичних рядках. Разом з тим Гете завжди надзвичайно скромний і коректний у передачі ліричних переживань. Вірш "Побачення і розлука" (1771) присвячений Фрідеріці Бріон. Попри схвильованість і надлишок почуттів, ліричний герой є шляхетно-цнотливим. Зустріч закоханих відбувається тільки в мріях і спогадах.
Початок творчого шляху Гете пов'язаний з літературним рухом, представники якого виступали під девізом "Буря і натиск!" Ці поети і драматурги іменували себе "штюрмерами" — від німецької назви "Sturm und Drang".
