Отруєння алкоголем і сурогатами алкоголю.
- Высокая цена качественного алкоголя может привести к увеличению потребления некачественного алкоголя и суррогатов, особенно в условиях экономического кризиса.
- Не всегда возможно быстро идентифицировать и установить источник некачественного алкоголя или суррогатов, что затрудняет борьбу с этой проблемой и наказание виновных.
Отруєння етиленгліколем.
6. Симптоматична терапія
3. Нефротоксичний (2–5 діб) – нефропатія та гепатопатія з розвит- ком ГНН та ГПН.
2. Нейротоксичний – гіпертермія, втрата свідомості, ригідність поти- личних м'язів, клоніко-тонічні судоми, часте гучне дихання, набряк легенів.
1. Початковий (до 12 год) – переважають ознаки порушення функ- ції ЦНС, характерні для алкогольного сп’яніння.
Летальна доза при одноразовому пероральному вживанні становить 100—300 мл етиленгліколю (1,5-5мл на 1 кг маси тіла).
Етиленгліколь – рідина з характерним солодким смаком, що входить до складу антифризу та гальмівної рідини. Він швидко всмоктується в шлунку та кишках. Близько 60% його окислюється в печінці алкогольдегідразою до гліколевого альдегіду, гліоксалю та щавлевої кислоти.
Отруєння метаноловим спиртом
Невідкладна допомога
5. Уведення 10–20 мл 10% розчину кальцію хлориду або глюконату (з метою компенсації втрат кальцію внаслідок внутрішньоклітинного утворення оксалатів під впливам метанолу).
4. Супраорбітальне введення атропіну сульфату та гідрокортизону при порушенні зору.
3. Корекція метаболічного ацидозу.
2. Уведення антидоту – 30% розчину етанолу перорально по 50 мл кожні 3 год або із розрахунку 1–2 г/кг/доб внутрішньовенно у вигляді 5% розчину протягом 3–4 діб.
1. Промивання шлунка, форсований діурез зі злуженням плазми крові, ранній гемо- або перитонеальний діаліз.
4
Клінічні прояви.
При отруєнні метиловим спиртом ознаки сп’яніння слабко виражені, найчастіше виникає нудота. Через 1–2 доби наростають ознаки інтоксикації. Свідомість сплутана, супроводжується періодами психомоторного збудження. Біль у черевній порожнині, литкових м’язах та головний біль супроводжується блюванням, диплопією (подвоєння в очах), нечіткістю зору, появою „плям” перед очима. Розвивається сліпота внаслідок ураження сітківки ока та зорового нерва. Зіниці розширені, слабко реагують на світло. Прогресивно знижується рівень АТ, тахікардія змінюється брадикардією та аритмією. На цьому тлі з’являються гіпертонус м'язів, ригідність м'язів потилиці, судоми, кома, пригнічення дихання центрального характеру.
Летальна доза
метанолу при вживанні всередину становить 100 мл, токсична концентрація в крові – 300 мг/л, смертельна – понад 800 мг/кг.
Частіше має побутовий, випадковий характер. Метанол, як і етанол, метаболізується в печінці під дією алкогольдегідрогенази (90%) і 10% його виводиться нирками та легенями в незміненому вигляді. Власне метанол є малотоксичною речовиною, але продукти його розпаду – формальдегід та мурашина кислота – високотоксичні.
Алкогольні отруєння (етанол)
Характеристика отруйної речовини
Цей вид отруєнь посідає провідне місце за показниками летальності. Близько 98% летальних випадків настає на догоспітальному етапі, найчастіше – через гострі порушення дихання.. Більша частина вжитого етанолу швидко всмоктується в кишках і через 1,5 год у крові визначається його максимальна концентрація. Наявність харчових мас у шлунку вповільнює всмоктування алкоголю. Водночас у разі повторного вживання етанолу натще або при захворюваннях шлунка – швидкість всмоктування зростає.
Невідкладна допомога та інтенсивна терапія.
4. Порушення гемодинаміки тяжкого ступеня коригують внутріш- ньовенними інфузіями колоїдних та кристалоїдних розчинів. У разі стійкої гіпотонії показано введення глюкокортикоїдних та кардіотонічних засобів.
3. Елімінацію етанолу з плазми крові виконують за допомогою фор- сованого діурезу. Проводять корекцію кислотно-основного стану, та з метою прискорення окислення алкоголю внутрішньовенно вводять 500 мл 20% розчину глюкози з 20 ОД інсуліну і 3–5 мл вітамінів групи В.
2. Після того, як забезпечена адекватна вентиляція, проводять зонду- вання та промивання шлунка тільки за відсутності глибокої коми (див. вище).
1. Забезпечення адекватної легеневої вентиляції (туалет ротової по- рожнини), дренажне положення хворого (вкласти на бік з опущеною го- ловою), за необхідності вводять повітровід. У разі глибокої коми – інту- бація трахеї з аспірацією її вмісту та застосовання перкусії грудної клітки. Введення аналгетичних засобів протипоказане через небезпеку розвитку судом та порушення дихання обтураційного генезу.
Клінічні прояви.
• Алкогольна кома (поверхнева, глибока). При поверхневій комі свідомість відсутня, знижені м’язовий тонус та сухожильні рефлекси (або уповільнені), визначаються плавальні рухи очних яблук, тризм та міофібриляції. При больовому подразненні – розширюються зіниці, спостеріга- ються захисні рухи. Глибока кома характеризується повною відсутністю больової чутливості, атонією м’язів, зниженням температури тіла, різким пригніченням корнеальних, зіничних та сухожильних рефлексів.
• Серцево-судинні порушення – тахікардія, зниження артеріального тиску, порушення реологічних властивостей крові та мікроциркуляційні зміни внаслідок гіповолемії, гіперкоагуляції.
• Порушення зовнішнього дихання внаслідок западання язика, гі- персалівації та бронхореї, ларинго- та бронхоспазму, аспірації блювотних мас. Дихання гучне, стридорозне, яке супроводжується акроціанозом, на- буханням шийних вен. Під час глибокої коми спостерігається центральна депресія дихання.
Летальна доза
Летальна доза абсолютного алкоголю становить 4–12 г/кг, а смертельна концентрація в крові – 5– 6 г/л.
