теорія

More like this

Успішність педагогічної діяльності визначається наявністю у майстра в/н педагогічних здібностей та вмінь

by Оксана Якимівна Масинець

За період панування якого князя Киїська Русь набула найбільшої потужності?

by Іра Рукомеда

Педагогічні ідеї Жан-Жака Руссо

by Ткач Ирина

Військовий конфлікт з КНР

by Маргарита Савіна

Математичні

Соціологічні

Соціально-психологічні опитування

Метод опитування

Вивчення документів

Соціометрія

Спостереження

Імітаційні моделі

Теоретичні моделі

Моделі цілеспрямованої поведінки

Марківські ланцюги

Статистичні дослідження залежностей

Імовірнісні розподіли

Карл Маркс

Дж. Тернер

Герберт Спенсер

Георг Зиммель

Позитівізм

Т. Парсонс

Р. Парк

Р. Дарендорфа

Льюіс Козер

Найбільш повно охоплює фактори, агентів і елементи, що становлять внутрішню структуру цієї форми соціальної взаємодії: причини конфлікту, гостроту конфлікту, тривалість конфлікту й функції конфлікту. Козер вважає, що стабільність не може вичерпувати стан суспільства, він вважає, що крім стабільності суспільству для розвитку необхідний і конфлікт. Оскільки соціальна система припускає нерівний розподіл влади, багатства, статусу, то під конфліктом Козер пропонує розуміти боротьбу за владу, за певний соціальний статус, за недостатні для всіх матеріальні й духовні блага.

Конфлікт є результатом опору й елементом у системі панування й підпорядкування.

Конфлікт як асиміляція в суспільстві

Конфлікт як патологія суспільства

Позитивізм вважав конфлікт соціальною хворобою. Суспільство — це ціле, що складається з функціонально взаємодіючих частин. Даний напрямок у соціальних науках стверджує, що стабільність, стійкість, гармонія й порядок є фундаментальною основою людського суспільства. Конфлікт може виникнути лише тоді, коли порушується цілісність. Чим сильніше конфлікт, тим глибше соціальна патологія.

Вважав, що конфлікт у суспільстві неминучий і невідворотній. Він представляв соціальну структуру суспільства у вигляді нерозривно взаємозалежних процесів соціації і дисоціації — об'єднання (взаємодії) і роз'єднання. Відмінності між людьми — цілком природнє явище. І в конфлікті немає нічого страшного для суспільства, тому що завдяки конфлікту люди оголюють відмінність інтересів, потреб і бажань, зустрічаються, вступають у протиборство й в остаточному підсумку прагнуть подолати свої розбіжності. Таким чином, конфлікт несе в собі конструктивний початок.

Конфлікт (слово вживалося як взаємозамінне зі словом «війна») стає звичайною формою життєдіяльності суспільства. Вплив конфлікту позначається не тільки зовні, але й усередині конфліктуючих суспільств.

• конфлікти найчастіше всього відбуваються через недостатність ресурсів і особливо влади; •конфлікт — головне джерело змін соціальних систем; • чим більш нерівномірно розподілені в системі дефіцитні ресурси, тим глибше конфлікт інтересів між пануючими й підлеглими сегментами (соціальними групами) системи; •чим глибше підлеглі групи усвідомлюють свої інтереси, тим більше ймовірно, що вони будуть сумніватися в законності й справедливості існуючої форми розподілу дефіцитних ресурсів; •чим більше підлеглі групи усередині системи сумніваються в законності розподілу дефіцитних ресурсів, тим більше імовірно, що вони спільно вступлять у відкритий конфлікт із домінуючими групами системи; •чим сильніше поляризація пануючих і підлеглих, тим більше насильницьким буде конфлікт: •чим більш насильницьким є конфлікт, тим більше структурні зміни системи й перерозподіл відсутніх ресурсів.

Динаміка соціального розвитку, за Марксом, обумовлена постійно виникаючим протиріччям, конфліктом між продуктивними силами, що розбудовуються, з однієї сторони й виробничими відносинами — з іншої.

Теорії та методи дослідження конфліктів

Методи дослідження

Теоретичні методи дослідження

Узагальнення

Порівняльний

Логічний

Історичний

Дедуктивний метод

Синтез

Аналіз

Теорії конфліктів

Аристотель

М. Вебер. Г. Зиммель. В. Парето і Є. Дюркгейм

Мир перестав розглядатися як кінцева мета суспільних відносин. Конфлікт став невід'ємним елементом життя суспільств, як «згода» або «компроміс».

I) недолік природи людини полягає в тому, що її ніколи не можна до кінця задовольнити; 2) немає межі людським бажанням і більшість людей витрачає своє життя на те, щоб задовольнити їх.