by Людмила Пасєка 4 years ago
673
More like this
«Божественна комедія» – найзначніший твір Данте. Поему написано італійською мовою в останній період життя митця. Сама подорож означає шлях до спасіння. Данте є втіленням душі, Вергілій – розуму, Беатріче – найвищої божественної мудрості (вона порівнянна з Мадонною).
Сам автор назвав своє творіння «La Commedia» (Комедія). В ті часи було прийнятим називати роботи, які написані не латиною, а народною мовою — «комедіями». Перші друковані видання з сучасною назвою «Божественна комедія» були випущені у Венеції приблизно через двісті років після смерті Данте Аліг'єрі.
Данте свідомо, всупереч тогочасним традиціям, написав свою поему народною, а не латинською мовою. Завдяки такому сміливому кроку, рідний тосканський діалект, якою була написана поема, ліг в основі літературної італійської мови.
«Божественно комедія» зіграла також великий вплив на творчість інших поетів, серед яких Джон Мілтон, Вільям Блейк, Віктор Гюго та багато інших.
Вільям Блейк (1757-1827). На відміну від Боттічеллі, Блейк не лише приділяє увагу до деталей поеми, а й висловлює власну точку зору. Хоч образи, створені Вільямом, іноді натякають на критичне ставлення до поеми, вони мають і безліч ознак, що свідчать про інтелектуальну симпатії художника до Данте. Найбільш шедевральними ілюстраціями до поеми «Божественна комедія» є творіння Поля Гюстава Доре (1832-1883). Доре був відомим французьким художником і успіху досяг завдяки своїм ілюстраціям. У списку авторів, крім Гомера, Оссіана, Гете та інших, був також і Данте Аліг'єрі. Саме ілюстрації Доре найкраще передають надприродну атмосферу «Божественної комедії» і допомагають читачеві максимально зануритись в сюжет поеми.
Пекло. У Північній півкулі розташована глибока вирва Пекла, має вигляд воронки, яка утворилася внаслідок падіння Люцифера-ангела, що був вигнаний із раю Центр її — у середині Землі. У дев’яти колах Пекла страждають душі грішників. Це всеосяжна картина людських вад і пороків. Чистилище. У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом із Передчистилищем і Земним Раєм тут також дев’ять кіл. У Перед-чистилищі очищуються душі померлих, не примирених із церквою, недбайливі, такі, що померли не своєю смертю. Рай. Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони також утворюють дев’ять кіл, на яких розташований небесний рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників.
Данте з не меншою майстерністю описує небеса раю. Тут і Місяцеве небо, де автора зацікавили плями на Місяці, які народна фантазія передає, як постать Каїна з оберемком хмизу на плечах. Тут і Меркурієве небо, і Венерине небо, де перебували духи велелюбних. Четверте небо — небо Сонця, де перебувають духи вчених, філософів, богословів. На Марсовому небі Данте узрів духи військових. На сьомому, Сатурнівому, небі були духи споглядальників, які вирішують проблему призначення долі наперед. З висоти восьмого, Зоряного, неба поет побачив Землю здалеку як "нікчемну крапку із морів та гір, геть сповнену всю дикощів пихатих". На Зоряному небі Данте і Беатріче спостерігали тріумф Христа, оточеного "яскравим сяйвом дужним".
Світ Данте виключно цілісний і гармонійний. У зображенні мандрів потойбічним світом вражає об'єднання достовірності картин, перенесених із земного буття, і алегоричної, яка привносить до цих картин певну зашифрованнiсть. Читання поеми і раніше потребувало коментарів, які розшифровували звичайні для середньовічної культури алегорії.
Небесний рай у творі складається з семи сфер, що оперізують землю і відповідають семи планетам (у відповідності до розповсюдженої в часи написання твору Геоцентричної системи світу): сфери Місяця, Меркурія, Венери тощо. За сферами планет розташовані сфера непорушних зірок та кришталева сфера, а нею — Емпірей, —нескінечнна область, населена блаженними, що споглядають Бога. Ця остання сфера, дає життя всьому сущому. Бернард Клервоський проводить Данте небесними сферами і знайомить його з імператором Юстиніаном (який оповідає йому історію Римскої імперії, а потім — з учителями віри, мучениками за віру, чиї сяючі душі утворюють сяючий хрест. Підносячись все вище і вище, Данте бачить Христа, Богородицю, янголів і перед ним розкривається «Небесна Троянда» . Тут Данте долучається до Вищої Благодаті, досягаючи спілкування з Творцем.
У земному раю провідником Данте стає його кохана Беатріче. Вона сидить на колісниці, в яку запряжено грифона (алегорія тріумфуючої церкви). Беатріче спонукає Данте до покаяння, а потім підносить його, вже просвітленого на небо. Заключна, третя, частина поеми присвячена мандрам Данте небесним раєм.
Народився у Флоренції у шляхетній родині. Точна дата народження Данте невідома: за різними джерелами він народився в 1265 р. між 14 травня і 13 липня. Про освіту Данте теж мало відомостей, є припущення, що він навчався вдома. Також, відомо, що він навчався у Болонському університеті, але не закінчив його.
У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією. У 1298 він одружився з Джеммою Донаті, яка була його дружиною до самої смерті, але ця жінка завжди грала скромну роль у його долі. У них було троє дітей.
Зі своєю коханою Беатріче Данте розмовляв лише двічі в житті - в 9 і 18 років. До останніх днів життя Данте присвячував коханій вірші, обожнюючи "прекрасного з усіх ангелів". Їх наступна зустріч відбулася через дев'ять років, до цього часу Беатріче вже вийшла заміж, її чоловіком був багатий синьйор Симон де Барді. Але ні шлюб, ні наступні діти Беатріче не могли перешкодити поетові любити її все своє життя.
Всім знайомий портрет Данте Аліг'єрі, можливо, позбавлений достовірності: Боккаччо зображує його бородатим замість гладко поголеним. Хоч серія малюнків Боттічеллі залишилася незавершеною, її навіть в такому вигляді визнають вершиною мистецтва книжкової ілюстрації XV століття в Італії. У той час було заведено створювати ілюстрації до книг у форматі невеликих зображень, акцентуючи увагу на тексті, у Боттічеллі вони більш схожі на окремі картини.
У 1295-1296 рр. Данте Аліг’єрі заявив про себе і як громадський, політичний діяч, брав участь у роботі міської ради. У 1300-му його обирали членом колегії шести пріорів, яка управляла Флоренцією.
Активна політична діяльність стала причиною вигнання Данте Аліг’єрі з Флоренції. Розкол партії гвельфів, в якій він перебував, призвів до того, що так звані білі, в чиїх лавах був і поет, піддалися репресіям. Проти Данте було висунуто звинувачення в хабарництві, після чого він змушений був, залишивши дружину і дітей, покинути рідне місто і більше не повертатися. Сталося це в 1302 році.
Образність і символічність як основні риси поеми. Пісня перша в поемі Данте – це зав’язка всієї «Божественної комедії». У ній порушено проблему пошуку правильного шляху і для кожної людини особисто, і для Італії, і для людства загалом. Данте заблукав у дрімучому лісі, що є втіленням земного життя. Його душа має пройти три сфери: пекло, чистилище, рай.
Майже кожен образ має кілька значень. На шляху поета йому переходили дорогу леопард, лев і вовчиця. Леопард уособлює хтивість, облуду (політичні супротивники Данте), лев – погорду, насильство, тиранію (король Франції), вовчиця – корисливість (римська церква).
Основний сюжет твору складає подорож героя загробним світом. Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300 року) мандрує по загробному християнському світу. Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі Вергілія поет спочатку потрапляє до Пекла, потім – до Чистилища. до Раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників, вислуховує їхні пристрасні оповіді і розмовляє з ними («Пекло», «Чистилище»). В мандрівці по раю Данте змальовує блаженство праведників та красу Царства Небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла.
Назва твору. Данте назвав свою поему «комедією» за усталеними середньовічними канонами: так називали тоді твори, які починалися сумно (пекло), а закінчувалися щасливо (рай), а стиль не «високий», а «середній». Згодом перший біограф Данте Джованні Боккаччо дав назву «Божественна комедія» “Divina Commedia”. Слово «божественна» означає і високу оцінку твору, і те, що «твір про Бога та його оточення». Під такою назвою — «Божественна комедія» — твір був опублікований у 1555 р. у Венеції.
Ідея – відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя». Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу. Мета поеми — звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шлях до щастя.
Дев’ять кіл пекла. З усіх частин «Божественної комедії» найяскравіше змальоване «Пекло». Напис над брамою пекла «Залиште сподівання всі, хто сюди входить» символізує невідворотність пекла для грішників. Пекло має дев’ять кіл, у кожному з яких мучаться грішники відповідно до вчинених гріхів.
У восьмому колі страждають спокусники жінок, підлабузники, алхіміки, фальшивники і брехуни. Злодіїв кусають страшні отруйні змії. Від укусу душі розпадаються, а потім знов відроджуються для нових мук.
На шостому колі починається Нижнє Пекло – пекельне місто Діт, де у вогняних могилах горять єретики, що неправильно трактували Боже вчення і заперечували безсмертя душі.
Перше коло: душі нехрещених немовлят і доброчесні славні язичники (серед них і Вергілій). Ці грішники не страждають, але вони похмурі, бо їм немає місця в раю. Християнська церква вважає, що язичників будуть судити за законом совісті.
Через поширений прийом у літературі – мандрівку в загробному світі – зображено шлях людини до морального вдосконалення. Найважливішою художньою особливістю Дантової поеми стає те, що мандрівником є сам поет, а не його герой. На допомогу в мандрівці митцеві приходить його улюблений античний поет Вергілій, і вони разом долають кола пекла і чистилище. Насамкінець Вергілій, передавши Данте його коханій – Беатріче, дає можливість поету перенестися в рай.
Головний герой поеми поет Данте починає свою подорож із темного, страшного лісу. На його шляху з’являються перешкоди — алегорії людських вад: леопард, лев і вовчиця. Беатріче посилає йому на допомогу улюбленого поета Вергілія, автора поеми «Енеїда». Він буде поруч із Данте протягом мандрівки по Пеклу. Поет спочатку навіть злякався, але зібрав рештки рішучості, і вони вирушили до брами.
Останні декілька років життя поет прожив в Равенні, де і помер в 1321 році. Поворотною подією всього життя і творчості Данте стала його зустріч з Беатріче. Вони побачили один одного вперше на святі. Данте було тоді девять років, а Беатріче вісім, і з того часу Амор заволодів серцем поета. Але мріям не сталося здійснитися: Беатріче помирає у віці двадцяти чотирьох років, а Данте проносить любов до неї через все своє життя і оспівує її у своєму грандіозному творі — «Божественній комедії».
Данте вирішив написати "Божественну комедію" задля духовного спасіння людини й усього світу. Він писав: "Врятувати людей від ганебного стану і провести їх до щастя". Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства.
