av Ilaria Gray 5 år siden
982
Mer som dette
Симфонія - від (грец. - "співзвуччя") - жанр оркестрової музики, великий твір для симфонічного оркестру.
Симфонію соль мінор було написано на початку XIX ст. За даними, які має у своєму розпорядженні наша музикознавча наука, вперше її було виконано кріпацьким симфонічним оркестром поміщика М. Овсянико-Куликовського у 1809 році на урочистостях з нагоди відкриття Одеського оперного театру. Нотний матеріал цього твору півтора століття вважався загубленим. І тільки наприкінці 40-х років XX ст. були віднайдені оркестрові партії симфонії і в 1950 році опубліковано партитуру твору, а також випущено грамплатівку. Авторство деякий час приписувалось М. Овсянико-Куликовському, проте ім'я справжнього автора цієї симфонії поки що встановити не вдалося.
Найвидатніші досягнення українського симфонізму у ХХ столітті пов'язані з іменами Льва Ревуцького, Бориса Лятошинського і Станіслава Людкевича. Плідно працювали в жанрі симфонії Гліб Таранов, Роман Сімович, Дмитро Клебанов, Андрій Штогаренко, Георгій Майборода, Микола Дремлюга, Володимир Золотухін та інші.
Серед сучасних українських авторів симфоній — Віталій Кирейко, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Борис Буєвський, Юрій Іщенко, Ігор Поклад, та інші.
КАЛАЧЕВСЬКИЙ Михайло Миколайович (26.09.1851 – помер між 1910 та 1912) – композитор, юрист. Н. в с. Попівка (нині село Онуфріївського р-ну Кіровогр. обл.). Закінчив Лейпцизьку консерваторію (1876). Працював юристом у м.
Кременчук. У творчому доробку композитора – фортепіанні п'єси ("Романс", "Ноктюрн", "Баркаролла", "Вальс-каприс"), романси на тексти рос. поетів ("Вона співає", "Зови надію сновидінням", "Спускалась ніч на землю") та ін. Найвизначнішим тв. є "Українська симфонія" (дипломна робота, виконана 1876 в Лейпцигу, Німеччина), вона не звучала на сценах підрос. України до поч. 20 ст., вперше ввів її до свого репертуару
Д.Ахшарумов Оригінальний рукопис симфонії був знайдений
М.Грінченком у 1930-х рр. З цього часу твір постійно виконується симфонічними оркестрами.
РЕВУЦЬКИЙ Лев Миколайович (20(08).02.1889–30.03.1977) – композитор, піаніст, педагог, музично-громадський діяч. Професор (1935). Д-р мистецтвознавства (1941). Академік АН УРСР (1957). Герой Соц. Праці (1969). Засл. діяч мист-в УРСР (1941). Нар. арт. СРСР (1944). Член орг. бюро Спілки рад. композиторів України (1932–39; голова – 1932–36), орг. к-ту Спілки композиторів СРСР (1939–48), голова правління Спілки композиторів України (1944–48), член секретаріату правління Спілки композиторів України (до 1977). Брат
Д.Ревуцького. Н. в с. Іржавець (нині село Ічнянського р-ну Черніг. обл.) в родині, генеалогічно пов'язаній із родами козац. старшини 17 ст. Навч. в київській муз. школі М.Тутковського по класу фортепіано
М.В.Лисенка (1903), із 1904 – у Музич- но-драм. школі М.Лисенка, із 1908 – у муз. уч-щі, із 1913 – у консерваторії по класу фортепіано С.Короткевича й Г.Ходоровського. 1916 закінчив Київ. консерваторію по класу композиції
Р.Гліерата юрид. ф-т Київ. ун-ту. 1916–18 перебував у армії на фронтах Першої світової війни. 1919–24 працював із Прилуцькою хоровою капелою (хормейстер – О.Фарба), 1921 – один з очільників Прилуцької філії
Музичного товариства імені М.Леонтовича. Від 1924 – викладач Музично-драм. ін-ту ім. М.Лисенка в Києві
(із 1934 – Київ. консерваторії), професор (1935). 1941–44 – зав. кафедри композиції, теорії та історії музики Ташкентської консерваторії, 1944–60 – Київ. консерваторії. Серед учнів: композитори – В.Гомоляка, Л.Грабовський, М.Дремлюга, С.Жданов, Г.Жуковський, В.Кирейко, А.Коломієць, Г.Майборода, П.Майборода, І.Паїн, В.Свєчніков, К.Шипович та ін.; музикознавці – Ф.Аерова, М.Бялик, Н.Герасимова-Персидська, В.Клин, Є.Столова, Б.Фільц.
4 частина — фінал. Повернення у фіналі характеру музики першої частини у більш узагальненому народно-жанровому аспекті. Радісна рухливість, створення ілюзії масової дії. Форми фіналу — рондо, сонатна, рондо-сонатна, варіації.
3 частина — менует або скерцо — показ образів зовнішнього світу, побуту, стихії танцю. Ігрова основа скерцо, пружний рух, несподівані переключення, дотепні контрасти. Форма менуету і скерцо — складна тричастинна з тріо.
2 частина — повільна — ліричний центр, осереддя наспівного мелодизму. Жанрові основи другої частини (пісня, арія,хорал). Найтиповіші форми другої частини (сонатна форма без розробки, варіаційна).
1 частина сонатно-симфонічного циклу — сонатне allegro, її образно-художній центр. Характер музики — життєрадісний, жартівливий, драматичний, героїчний тощо. Активний, дієвий характер першої частини.
Засновником Класичної моделі симфонії вважається Й. Гайдн. У класичній симфонії тільки перша і остання частини мають однакову тональність, а середні пишуться в тональності, споріднених з головною, за якою і визначається тональність всієї симфонії. Найвидатніші представники класичної симфонії — В. А. Моцарт та Л. ван Бетховен.
Людвіг ван Бетховен(Beethoven) (1770-1827) - німецький композитор, піаніст і диригент. Жив у Відні з 1792. У його творчості знайшли відображення ідеї Великої французької революції. Представник віденської класичної школи. Створив героїко-драматичний тип симфонізму (3-я «Героїчна», 1804, 5-я, 1808, 9-а, 1823, симфонії; опера «Фіделіо», остаточна редакція 1 814; увертюри «Коріолан», 1807, «Егмонт», 1810; ряд інструментальних ансамблів, сонат, концертів). Повна глухота, яка спіткала Бетховена в середині творчого шляху, не зламала його волі. Пізні твори відрізняються філософським характером. 9 симфоній, 5 концертів для фортепіано з оркестром; 16 струнних квартетів і інші ансамблі; інструментальні сонати, в т. ч. 32 для фортепіано, (серед них т. н. «Патетична», 1798, «Місячна», 1801, «Аппассионата», 1805), 10 для скрипки з фортепіано; «Урочиста меса» (1823).
БЕТХОВЕН (Beethoven) Людвіг ван (хрещений 17 грудня 1770 Бонн - 26 березень 1827 Відень), німецький композитор, представник Віденської класичної школи.
Творчість геніального австрійського композитора Моцарта вражає своєю багатогранністю. Проживши неповних 36 років, він створив безліч творів у всіх існуючих в його епоху жанрах і формах. Але, на відміну від Гайдна, основне значення якого полягало в області інструментально-симфонічної та камерної музики, Моцарт залишив у всіх жанрах, в яких він писав, твори неминущого значення. Його симфонії, опери, твори для хору з оркестром, квартети, тріо, сонати, концерти однаково значні і досі вважаються найвищим рівнем музичної думки. Як музикант він синтезував усі досягнення минулого, довівши до досконалості всі музичні жанри і перевершивши майже всіх своїх попередників.
Один з найбільших композиторів усіх часів є Франц Йозеф Гайдн. Геніальний музикант австрійського походження. Людина, який створив основи класичної музичної школи, а також оркестрово-інструментальний стандарт, який ми спостерігаємо і в наш час. Крім цих заслуг Франц Йозеф представляв Віденську класичну школу. Серед музикознавців побутує думка, що музичні жанри симфонія і квартет - вперше були складені саме Йозефом Гайдном. Дуже цікаву і насичену подіями життя прожив талановитий композитор.
Прототипом симфонії може вважатися італійська увертюра, що склалася при Доменіко Скарлатті в кінці XVII століття. Ця форма вже тоді називалася симфонією і складалася з allegro, andante і allegro, що зливалися в одне ціле. З іншого боку попередницею симфонії була оркестрова сюїта, що складалася з декількох частин в простих формах і переважно в одній і тій же тональності.
Симфонічна музика — музика, призначена для виконання симфонічним оркестром, найбільш значуща і багата галузь інструментальної музики. Великі багаточастинні твори, насичені складним ідейно-емоційним змістом, і дрібні музичні п’єси. Основні жанри симфонічної музики. Оркестрова танцювальна сюїта та її різновиди (дивертисмент, серенада, ноктюрн, касація), ансамблево-оркестровий концерт (Concerto grosso), пізніше —сольний концерт, увертюра (симфонія) оперного зразка (як вступ до опери, балету, пізніше — самостійна), симфонія, симфонічна програмна музика: концертна увертюра, симфонія, симфонічна поема і споріднені з нею жанри (симфонічна картина, симфонічна фантазія та ін.), сюїта програмного типу (з оперної, балетної музики та ін.), симфонієта, симфонічні варіації, фантазія на народні теми, рапсодія, легенда, капричіо, скерцо, попурі, марш, різні танці, мініатюри та інше.
