av Мария Нанарова 6 år siden
616
Mer som dette
Епітети, порівняння, метафора, персоніфікація, гіпербола, діалектизми, архаїзми
Сила народу — в його єдності, підтримці, повазі одне до одного
Возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами;
засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших
Розповідь про те, як волелюбний народ Руської землі боронив свою батьківщину від монголо-татарської навали
Звернення Максима до сонця, яке не було милосердним до нього і його товаришів
Захоплення Максима у полон;
смерть усіх прибічників молодого Беркута.
Боротьба русичів на чолі з Максимом проти монголів під керівництвом боярина і Бурунди
Виконання Максимом громади;
побратимство з лучниками та охоронцями будинка Т.Вовка
Боярин, якому князь Данило пожалував землі Тухольщини.
Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки.
Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки.
Брав участь у битві на річці Калка, яка закінчилася цілковитою перемогою монголів. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.
Хоча боярина можна зрозуміти: перед обличчям смерті він змушений був перейти на бік монголів. Але коли потім він отримав цілковиту волю, то все одно здійснював свої чорні справи.
Наймолодший син Захара, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами.
Закоханий у боярську дочку - Мирославу.
Максим Беркут дуже схожий на свого батька. Він успадкував всі його риси. Певною мірою також зразковий чоловік серед громади.
Коли Максим опинився в полоні монголо-татар, ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. Проте полонений відмовився, бо розумів, що через цей вчинок постраждає багато інших людей. Він вважав, що його життя не гідне життя інших людей, яких він обіцяв захищати.
Тухольський старійшина, знахар. Все життя віддав служінню громаді.
Замолоду три роки вчився лікарської справи у монаха Акинтія та подорожував по Русі.
Обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору.
Двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища, але Захар приймав рішення з позиції не власної користі, а з позиції вірності обов’язкам.
Якщо він пообіцяв допомогти в обороні Тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення.
Дочка Тугара Вовка.
Не поділяє батькових упереджень і відповідає Максиму взаємністю.
Невдало відмовляє батька від зради, і сама переходить на бік тухольців. Вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька, якого перестала поважати його за зраду вітчизни.
Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком.
Монгольський командир, що вирізняється силою та жорстокістю, а не воєнною мудрістю. Веде десятитисячне військо на тухольський перевал.
Бурунда — також сильний ворог, від якого годі чекати пощади. Головне для нього — кров і руїни. Навіть перед смертю він прагне спершу вбити Максима, який не скорився дикій силі завойовників.
Це село існує насправді.
Воно розташоване в мальовничій, порослій лісами місцевості недалеко від м. Стрия на Львівщині. Збереглися народні перекази про походження назви села.
Але події, описані в повісті, відбулися не там, де тепер розташоване село, а, як стверджує сам автор, «…у стін могутнього Зелеменя» (гора на північному сході від сучасної Тухлі)
Була написана після другого арешту
на конкурс, що проводила газета «Зоря»
Перифрази:
Великий Каменяр
Український Мойсей
Велетень філософської думки
Титан праці
Геній галицької землі
