av Косач Катерина 7 måneder siden
93
Mer som dette
Спортивна журналістика — один із тематичних видів журналістики, що передбачає збір, обробку та поширення актуальної спортивної інформації через канали масової комунікації (преса, радіо, телебачення, інтернет), що ґрунтується на спеціальному предметі розгляду та аудиторії. Крім того, це і сукупність всіх продуктів діяльності спортивного журналіста, предмет дослідження і викладання.
Олімпі́йські і́гри (грец. οἱ Ὀλυμπιακοί Ἀγῶνες) — міжнародні спортивні змагання, які проводяться кожні чотири роки. Переможці змагань отримують довічне звання олімпійського чемпіона.
Кіберспорт – змагання з відеоігор – це вид спортивної активності, в якій гравці розвивають і тренують як розумові, так і фізичні навички. Молоді гравці формують команди та змагаються за призові фонди, що можуть досягати величезних сум. Річний дохід гравців при цьому може складати сотні тисяч доларів, враховуючи спонсорство та призові виграші, і тим паче призові фонди зі змагань.
Згідно із дослідженнями, дедалі більше людей надають перевагу перегляду змагань з кіберспорту, ніж традиційного, а самих кіберспортсменів деякі науковці прирівнюють до «справжніх атлетів».
Найпопулярнішими серед сучасних кіберспортивних ігор вважаються:
Журналі́ст або новина́р — людина, яка збирає, створює, редагує, підготовляє та оформлює інформацію для редакції зареєстрованого засобу масової інформації, що пов'язаний з нею трудовими чи іншими договірними відносинами, — або робить це за власною ініціативою.
Перше спортивне товариство в Україні створено у Львові. Перший спортивний клуб – також. Перші змагання з основних видів спорту, які нині представлені в Олімпійських іграх (скажімо, футбол, хокей, баскетбол тощо) проведені у цьому місті. Перші професійні стадіони та спортивні архітектурні об’єкти певного призначення теж виникли тут. Перші широкомасштабні спортивні змагання за участю регіональних представництв проводили у місті Лева.
Тобто Львів із кінця ХІХ до 20-х років ХХ століття відігравав вирішальну роль у спортивному розвитку сучасної України. Тепер важко сказати, яке місце посідав львівський спорт у Європі. Бо річ у тому, що вже тоді існувало суддівство в лапках. Скажімо, за певними показниками у легкій атлетиці львівські спортсмени випереджували провідних австрійських легкоатлетів – ці показники зафіксовано в численних місцевих газетах. Але Відень не хотів визнавати їх, користуючись примітивними відмовками на кшталт “на ваших змаганнях не було представника з Відня, тому результати недійсні”. Хоча водночас окремі львівські спортсмени брали участь від Австрії у всеєвропейських чемпіонатах”.
Для людей спорт цього періоду був дійсно явищем атракційним. Жодна з газет не оминала увагою навіть малозначущі спортивні події, ілюструючи їх на своїх сторінках численними фотографіями.
Відлік українського спортивного руху, як правило, починають із 1894 року, коли утворився “Руський сокіл”. Однак окремі дослідник відшукали дані, що перше спортивне товариство – львівський “Сокіл”, в якому українці були рівноправними членами, – утворили 1867 року.
Підтвердженням цього було те, що під фундамент першого спорткомплексу цього “Сокола” закладено два пергаменти, написані українською та польською мовами, а в спеціальній відправі взяли участь і польські, й українські священики[джерело?].
Іншою цікавинкою є факти про популярність у Львові хокею. Початки зацікавлення ним у Європі, зокрема в Україні, зараховують до 20-30 років ХХ століття. Однак у нашому місті вже 1909-го на ковзанці Львівського Товариства Лижвярського відбувся хокейний матч за всіма правилами хокейної асоціації Канади[джерело?]. А згодом клуб “Чарні” взявся організовувати хокейні команди, які змагалися між собою у Стрийському парку.
У 1900 та 1911 рр. у Львові відбувався чемпіонат Австро-Угорщини з фігурного катання.
У 1930-х роках у Львові відбулися й чотири міжнародні автоперегони, участь у яких брали гонщики з Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Італії, інших країн. Однак цю трасу закрили через те, що вона була чи не найскладнішою в Європі.
Скажімо, перший спортивний клуб євреїв утворили саме у Львові 1907 року – це знаменита “Гасмонея”, яка впродовж трьох наступних десятиліть успішно розвивала спорт у різних його видах.
Окрім того, у Львові існували австрійські спортивні товариства, англійські, чеські, польські та, звісно, українські. Розвиток національних видів спорту призвів до того, що український національний спорт набув надзвичайно цікавого звучання. Скажімо, на всеспортивних іграх у Кракові був такий вид спорту, як кидання гуцульського топірця в мішень.
Хоке́й — спільна назва для командних спортивних ігор із ключкою, мета яких закинути м'яч або шайбу в ворота протилежної команди.
Хокей в сучасному виді спортивної гри з шайбою виник в Канаді. Тутешній клімат і природа, а саме велика кількість водойм, які замерзають взимку, і довгі зими, створили прекрасні умови для даної гри. Спочатку в хокей грали важким м’ячем, а не шайбою, а чисельність команди з кожної сторони могла бути 50 гравців і навіть більше.
З 1870-тих років гра з шайбою була в Канаді обов’язковою для всіх свят на спортивну тему. Вперше правила хокею сформували студенти з монреальського університету Мак-Гілла. У той час класичні ворота хокею були ще винайдені. Роль воріт виконували 2 звичайні стійки. Вони означали простір, куди гравці повинні були потрапити шайбою під час удару по воротах.
Баскетбо́л (англ. basketball від basket — «кошик» і ball — «м'яч»; заст., діал. кошикі́вка або коші́вка) — спортивна командна гра з м'ячем, який закидають руками в кільце із сіткою (кошик), закріпленою на щиті на висоті 3 метри 5 сантиметрів (10 футів) над майданчиком. Баскетбол є олімпійським видом спорту.
Футбол — найпопулярніший вид спорту в Україні. Головним керівним органом українського футболу є Українська асоціація футболу (ВКАЕАДЖА або раніше "УАФ"), що набула статусу національної 3 грудня 1991 року як ФФУ.
33 найкращі футболісти України за підсумками 2023 року
Воротарі
Праві захисники
Центральні захисники
Центральні захисники
Ліві захисники
Опорні півзахисники
Центральні півзахисники
Центральні півзахисники
Праві вінгери
Ліві вінгери
Центрфорварди
Золоти́й м'яч — нагорода найкращому футболістові Європи, з 2007 року — найкращому футболістові світу. Від 1956 року її щороку присуджує французький журнал «France Football».
Футбол — найпопулярніший вид спорту в Україні. Головним керівним органом українського футболу є Українська асоціація футболу (ВКАЕАДЖА або раніше "УАФ"), що набула статусу національної 3 грудня 1991 року як ФФУ.
Найбільшими досягненнями українського футболу за роки незалежності є, насамперед, перемога збірної України U-20 на чемпіонаті світу 2019 року серед молодіжних команд, вихід київського «Динамо» до півфіналу Ліги чемпіонів УЄФА у сезоні 1998/99, друге місце збірної U21 на чемпіонаті Європи 2006 серед молодіжних команд, перемога команди U19 на Євро 2009 U19, що проводилось в Донецьку та Маріуполі, участь національної збірної України у чемпіонаті світу 2006, де українці дійшли до 1/4 фіналу, здобуття разом з Польщею право на проведення Євро-2012, Кубок УЄФА 2009, який завоював донецький «Шахтар», вихід «Дніпра» у фінал Ліги Європи 2015, а також вихід збірної України до 1/4 фіналу на Євро-2020.
До заслуг українського футболу до 1991 року, у часи існування УРСР, можна включити два Кубка володарів Кубків УЄФА і Суперкубок Європи, здобуті київським «Динамо» в 1975 та 1986 роках, перемога збірної УРСР на Спартакіаді народів СРСР 1986 року. Крім того, до 1991 року багато українських футболістів виступали у складі збірної СРСР. Наприклад, у складі збірної СРСР, яка у 1988 році стала срібним призером чемпіонату Європи, серед 20 гравців фінальної стадії турніру було 12 представників українського футболу.
