av Мирослава Мартинюк 3 år siden
710
"Лісова пісня"
"Лісова пісня" Лесі Українки, написана в 1911 році, є однією з перших спроб фентезі в українській літературі. П'єса була вперше поставлена в 1918 році в Київському драматичному театрі.
av Мирослава Мартинюк 3 år siden
710
Mer som dette
«Лісова пісня» — віршована п'єса в трьох діях Лесі Українки. П'єса написана в 1911 році у місті Кутаїсі, вперше була поставлена 22 листопада 1918 року в Київському драматичному театрі. Твір є одним з перших прообразів фентезі в українській літературі.
Тео́рія літерату́ри — це галузь літературознавства, яка науково осмислює, узагальнює закономірності та особливості розвитку художньої творчості, розробляє та систематизує літературні поняття.
Феєрія (фр. feerie, від fee — фея, чарівниця) — театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами і трюками.
Драматична поема —невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу Д.п. закладається внутрішній динамічний сюжет — власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними.
Драма-феєрія — один із жанрових різновидів драми. Для цього виду властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків. Драми-феєрії виникли в Італії у 17 столітті.
«Лісова пісня» аналіз твору допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби, сюжет та композиція, проблематика.
Провідний мотив: Утвердження думки про високе покликання людини, її гармонійність, цілісність і безсмертя людської душі.
Ідея “Лісова пісня”: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання.
Тема “Лісова пісня”: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах.
Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалізується творчий задум автора.
У драмі виступають два світи: світ природи та її міфологічних істот і світ реальний, з постатями звичайних людей.
У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає, його татом, татусем. А звертаючись до Русалки, Водяник говорить: «Ну, розчеши, я сам люблю порядок… Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт». Якщо потрібно, він може присоромити.
Перелесник «…гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйно розвіяним, як вітер, волоссям, з чорними бровами, з блискучими очима». Це надзвичайно енергійний, жвавий, веселий лісовий хлопець, закоханий у Мавку, він допомагає їй у скрутні хвилини, намагається врятувати її життя.
Лісовик – володар лісу – мудрий, благородний, добрий, шанує волю. “… малий, бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барви кори, у волохатій шапці з куниці…”
Важливу роль відіграє природа, що виступає в драмі як найвища краса й гармонія. Грубе втручання в неї означає нищення краси та порушення гармонії, що породжує зло.
Однак у драмі-феєрії є дещо таке, що сьогодні звучить особливо гостро, — це трагічна тема відносин людини з природою.
Образ Килини у творі Лісова пісня втілює людську бездуховність, егоїзм та лукавість. Він контрастує з образом Мавки і є близьким до образу матері Лукаша. Хоч спочатку ми спостерігаємо Килину працьовитою господаркою, але у третій частині показано її конфлікт з мамою Лукаша за її неробство.
Цей образ уособлює кращі риси волинського селянина-трудівника — чесність, споконвічну народну мудрість, практичний досвід, розуміння природи й турботу про її збереження. Цей мудрий поліський дід із благородним серцем стоїть осторонь дрібничкових, міщанських сварок, власницького користолюбства.
Мати Лукаша - доросла жінка з досвідом. Дуже любила сина, але завжди казала, щоб Лукаш працював. Бо він весь час грав на сопілці. Хоч вона і любила його, але все ж таки одружила на заможній вдові Килині. А в кінці зненавиділа улюблену Килину. Мати не любила Мавку.
Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом.
«Лісова пісня» – найвідоміший твір Лесі Українки, у цьому творі авторка піднімає багато важливих проблем.
Леся Українка розглядає природу як більш згармонізований світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до ідеалу, способом самовдосконалення, одухотворення.
Також у творі зображена проблема боротьби за щасливе та духовно багате життя. Слова Мавки показують, що Лукаш цю боротьбу не довів до кінця. Адже закохавшись у дівчину зі світу казкових істот, він не захотів також стати частиною цього світу. Він обрав життя на кордоні реального та фантастичного. Але далеко не кожна людина здатна так існувати. Лукаш не став винятком, тому не створив для себе щасливого, духовно багатого життя.
Кохання Мавки й Лукаша - найсвітліше в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, власне, тоді починають жити. Тільки коли картина гармонії світу в першій дії (весняний пейзаж) увінчується коханням двох людей, вона набуває завершеності й довершеності. Тобто лише любов є основою світу, саме вона дає сенс існуванню, є надметою всього. Проте, зіставляючи два різко протилежні образи Мавки й Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати.
Можна сказати, що неоромантика — це романтика, збагачена досвідом реалізму, у першу чергу психологічним досвідом. І головна риса романтизму — ідея про роздвоєння світу — тепер поширюється і на людську душу. Також на неоромантизмові позначилися риси модернізму — підвищена емоційність, нахил до естетизму. Це найяскравіше виявляється у мові персонажів та побудові сцен, особливо тих, що відбуваються у лісі.
Визначальною рисою неоромантизму, на противагу романтизму з його концептуальним розривом між ідеалом та дійсністю, виявилася конструктивна спроба подолати протиставлення цих конфліктно непереборних опозицій, завдяки могутній силі волі зробити сподіване, можливе дійсним, не опускаючи цього можливого до рівня інертного животіння.
Неоромантики зосереджувалися на дослідженні внутрішнього світу людини, через нього старалися прозирнути у світ духовний, трансцендентний.
А світ природи, лісу — це світ, у якому діють прості первинні закони співіснування, свободи й справедливості: будь із тим, з ким хочеш бути, вільно собі літай попід хмарами, слухай розмови дерев та пісні весняного вітру. Коли тебе скривдили, мстись, якщо хочеш, а за добро маєш гідно нагородити. Дядькові Леву, наприклад, лісові істоти подарували свою довіру.
Композиція — це побудова художнього твору, яка обумовлена його змістом, призначенням і характером.
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий спосіб авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання)
Провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт.
