av Tanya Chaban 4 år siden
349
Mer som dette
Особа - це будь-яка із зазначених нижче осіб: суб'єкт господарювання - юридична особа, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення таких інвестицій; інша юридична особа, що не є суб'єктом господарювання; фізична особа (громадянин України, іноземець та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, що належить згідно із законодавством до підприємницької (крім фізичних осіб, що знаходяться на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва відповідно до законодавства), та/або ввозить товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи. Для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Для цілей оподаткування господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Порядок податкового обліку та звітності про результати спільної діяльності встановлюється центральним органом державної податкової служби
Докладніше:
https://kodeksy.com.ua/dictionary/o/osoba.htm
ІНДИВІДУА́ЛЬНІСТЬ (від лат. individuum – неподільне) – неповторна своєрідність будь-якого явища, окремої істоти, людини. Характеризує єдність якостей, ознак, протиставляючи їх типовому, притаманному всім або знач. частині елементів певного класу. В історії філософії уявлення про І. були тісно пов’яз. з розумінням поняття «індивід». Початком їхнього формування вважають ідеї давньогрец. атомістів Демокрита і Левкіппа, які трактували атоми як якісно своєрідні елементи
, що мають певні форму і положення. Давньорим. філософ Сенека застосовував термін «І.» на позначення окремої істоти, яка має свою специфіку. У середньовіч. схоластиці поняття стосувалося тільки людини. В епоху Відродження І. окремої особи розглядали лише у зв’язку з традиц. сусп. типами, на цьому положенні ґрунтувалися різні концепції новоєвроп.
.
ІНДИВІД (лат. individuum — неподільне) — 1) людина як обособлена природна істота, представник виду Homo sapiens, продукт філогенетичного і онтогенетичного розвитку, єдності природженого і набутого, носій індивідуальних своєрідних рис (задатки, нахили і т.п.); 2) окремий представник людської спільноти; соціальна істота, яка, виходячи за рамки своєї природної (біологічної) обмеженості, використовує знаряддя, знаки і через них оволодіває власною поведінкою й психічними процесами. Обидва значення терміну І. взаємопов’язані й описують людину в аспекті її поодинокості й відокремленості. Найбільш загальні характеристики І.: цілісність психофізичної організації; стійкість у взаємодії з навколишнім світом; активність. Ознака цілісності вказує на системний характер зв’язків між різноманітними функціями і механізмами, що реалізують життєві відносини І. Стійкість визначає збереження основного ставлення І. до дійсності, припускаючи разом з тим існування моментів гнучкості, пластичності, варіативності. Активність І., забезпечуючи його здатність до самозмін, діалектично сполучає залежність від ситуації з подоланням її безпосередніх впливів.
Персона — особа, людина як окрема особистість.
У дипломатичній службі “персона грата використовують у такому значенні:
мається на увазі, що це особа, до якої ставляться прихильно;
особа, кандидатура якої на посаду дипломатичного представництва в якій-небудь державі схвалюється урядом цієї держави, але якщо “персона нон грата”, то це особа, яку висилають із цієї держави.
ноді ми використовуємо термін “персона” іронічно, або в значенні особа, що вчинила якусь дію сама особисто, або у значенні однієї людини за столом (стіл накривають на стільки-то персон).
Від поняття “персона” походять поняття:
персонаж — дійова особа в художньому творі;
персонал — особовий склад, колектив працівників якоїсь установи, підприємства тощо;
персоналія — короткий нарис життя й творчості когось;
персоніфікація — уособлення, надання предметам, явищам природи властивостей людини тощо.
Суб'єкт — це
, організована група осіб, соціальна, етнічна та політична
,
загалом, що здійснюють властиву їм
, спрямовану на практичне перетворення предметної дійсності, теоретичне й духовно-практичне освоєння об'єктивної реальності; носій означених якостей, що уможливлюють виконання ним суспільно значущих функцій[1]
. Суб'єкт це той, хто здійснює якусь дію, або від кого направлена певна діяльність. І відповідно направлена ця діяльність на об'єкт. Об'єкт — це лише та частина об'єктивної реальності, яку суб'єкт уже залучив у рамки своєї діяльності[2]
.
ОСОБИСТІСТЬ — це конкретна людина, яка є представником певного суспільства, певної соціальної групи, займається конкретним видом діяльності, усвідомлює своє ставлення до навколишнього світу і наділена певними індивідуально-психологічними відмінностями. В О. виділяється, перш за все, її суспільна сутність. Поза суспільством, поза соціальною та професійною групою людина не може стати О., тобто створює людину природа, а формує її суспільство. Сутнісна характеристика О. та її основні особливості визначаються: 1) змістом світогляду людини, її психологічною сутністю. Світогляд людини — це сформована у нього система переконань, наукових поглядів на природу, суспільство, людські стосунки, які стали його внутрішнім надбанням і відклалися у свідомості у вигляді певних життєвих цілей та інтересів, стосунків, позицій. Психологічна сутність світогляду О. проявляється у специфічному впливі її індивідуально- та соціально-психологічних якостей на поведінку, дії та вчинки; 2) ступенем цілісності світогляду і переконань, відсутністю чи наявністю в них протиріч, що відображають протилежні інтереси різних верств суспільства. Цілісність світогляду порушується, якщо О. керується чи знаходиться під впливом протилежних інтересів, носієм яких вона раптом стає через різні соціальні обставини; 3) ступенем усвідомлення людиною свого місця в суспільстві. Часто буває так, що людина занадто довго не може через різні обставини знайти своє місце в суспільстві, що не дозволяє її світогляду остаточно сформуватися і ефективно виявлятися; 4) змістом і характером потреб та інтересів, стійкістю та легкістю їх змінення, їх вузькістю та багатогранністю. Потреби та інтереси людини, що часто змінюються, за умов своєї слабкої оформленості або вузькості дуже обмежують світогляд людини; 5) специфікою співвідношення і проявлення різних особистісних якостей. Особа настільки багатогранна у своїх індивідуально-психологічних проявах, що співвідношення її різноманітних якостей може позначатися і на проявах світогляду, і на поведінці.
