av Тамара Мельник 9 år siden
386
Mer som dette
Найвищими цінностями держави об’явлено людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека (ст.3). В Україні здійснюється розподіл влади на три незалежних гілки: законодавчу, виконавчу і судову (ст.6). Наголошено на тому, що в Україні державною мовою слід вважати українську, але гарантується також вільний розвиток, використання і захист мов представників інших національностей (ст.10). Земля, її надра і всі інші природні ресурси є об’єктами права власності українського народу (ст.13,14). Екологічна безпека громадян України та збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави (ст.16). Держава ж повинна забезпечувати і правовий захист населення (ст.3,19). Встановлюється і державна символіка України: державний прапор, герб і гімн, а також визначено столицею місто Київ (ст.20).
Місцеві суди найчисельніші, вони розглядають найбільшу кількість справ: цивільні, адміністративні і більшість кримінальних (за які передбачається до 8 років ув’язнення). Апеляційні суди перевіряють правильність вирішення справи місцевими судами, а також розглядають кримінальні справи про тяжкі злочини, за які передбачене довічне ув’язнення. Вищі спеціалізовані суди виконують в основному наглядову функцію всіх нижчих судів.
Місцеві спеціалізовані суди
Міжрайонні ( окружні) суди
Міжрайонні (окружні) суди
Районні( міські) суди
До складу Верховної Ради входять два органи, які мають особливий, самостійний статус: Рахункова палата та Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Перший контролює використання коштів Державного бюджету, а другий - дотримання прав і свобод людини і громадянина.
В Конституції України виписані загальні положення про склад, вибори і діяльність Верховної Ради. Вона працює сесійно, на постійній основі і складається з 450 депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування на пропорційній основі на строк п’ять років. Віковим цензом для народного обранця є 21 рік (ст.75-84).
Повноваження Верховної Ради викладені у статі 85 Конституції у 37 пунктах. Одними з головних завдань її діяльності є внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження бюджету, визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики держави, затвердження загальнодержавних програм тощо. Умови щодо припинення повноважень Верховної Ради викладені у статі 90.
Окремо в Конституції України розглянуті загальні повноваження депутатів Верховної Ради (ст.80,81,86). Детальніше вони виписані у спеціальному законі “Про статус народного депутата України”.
Конституція визначає, що потрібно вважати законами держави, і що саме встановлюється виключно ними (ст.92). Окремо в ній виписаний порядок прийняття бюджету, проект якого щорічно подає Кабінет Міністрів, а контролює його виконання Рахункова палата парламенту.
У Верховній Раді за результатами виборів формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість народних депутатів. Коаліція вносить пропозиції щодо кандидатури Прем’єр міністра України, а також кандидатур до складу кабінету Міністрів України (ст.83).
Порядок і умови обрання Президента виписані в Конституції (ст.103). Ним може стати громадянин України не молодше 35 років, який на момент виборів проживає в державі не менше 10 років і вільно володіє державною мовою. Його обирають громадяни України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.
Президент має досить багато повноважень. Вони перераховані у статті 106, причому з 31 пункту 27 він здійснює самостійно і лише для чотирьох (пункт 5,18,21,23) повинні бути скріпленими підписом прем’єр міністра і міністра відповідального за акт та його виконання. Це акти, про призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; про очолення Президентом Ради національної безпеки і оборони України; про прийняття рішення щодо введення надзвичайного стану в Україні чи в її окремих місцевостях; про утворення судів. Усі укази і розпорядження Президента є обов’язковими до виконання на території України.
Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто відповідної заяви на засіданні Верховної Ради або у разі неможливості виконання ним своїх повноважень за станом здоров’я (ст.110). Президент також може бути усунений з посади в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину (ст.111). У випадках дострокового припинення повноважень Президента його обов’язки покладаються на Голову Верховної Ради України, який одначе на час до обрання нового Президента не має права звертатися з посланнями до народу, призначати всеукраїнський референдум, позачергові вибори, припиняти повноваження Верховної Ради, вносити до Верховної Ради подання на призначення Міністра оборони, призначати або звільняти з посад генерального прокурора, половину складу Ради Національного банку та Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, третину складу Конституційного Суду України, присвоювати вищі військові звання та дипломатичні ранги, нагороджувати державними нагородами, здійснювати помилування та створювати для здійснення своїх повноважень консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб (пункти 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 статті 106).
Конституція України передбачає народна волевиявлення, яке здійснюється через вибори і референдуми. Вибори – це передбачена Конституцією та законами форма народовладдя, яка є волевиявленням народу щодо формування складу представницьких органів державної влади і місцевого самоврядування. Вибори в Україні є вільними, загальними, рівними, прямими і здійснюються шляхом таємного голосування. Це основні принципи виборчої системи.
Принцип вільності означає що виборці приймають участь у виборах без будь-яких примусів з боку будь-кого.
Принцип загальності означає те, що право голосу мають усі дієздатні громадяни України, які досягли повноліття, тобто 18 років.
Принцип рівності означає, що всі виборці приймають участь у виборах на рівних засадах, тобто вони мають однакову кількість голосів і тому можуть однаково впливати на результати виборів.
Принцип прямого виборчого праваозначає, що виборці безпосередньо обирають Президента України, народних депутатів усіх рівнів, сільських, селищних та міських голів, а не уповноважують це робити будь-кого.
Принцип таємності голосування вимагає недопущення будь-якого втручання в процес волевиявлення громадян.
Референдум може призначатися Верховною Радою, Президентом або за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. Не допускається проведення референдумів щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії (ст.69-74).
Конкретні правила обрання депутатів усіх рівнів і здійснення референдумів зазначені у спеціальних конституційних законах.
До їх складу рад входять депутати, які обираються членами громад на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Так само територіальні громади обирають і голів виконкомів сільських, селищних та міських рад, але строком на чотири роки. Голови районних та обласних рад обираються відповідними радами (ст.140,141).
Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори, забезпечують проведення референдумів; реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю (ст.143).
Місцеве самоврядування – різновид політичної, але не державної влади. Тому ради депутатів місцевого самоврядування різного рівня в частині повноважень делегованих ними місцевим державним адміністраціям мають право контролю їх діяльності, який полягає у можливості вираження недовіри головам відповідних місцевих державних адміністрацій. Якщо таку недовіру підтримують дві третини складу відповідної ради, то Президент забов’язаний ухвалити рішення про відставку цієї особи.
Очолює кабінет Міністрів Прем’єр-міністр, кандидатуру якого пропонує коаліція більшості депутатських фракцій у Верховній раді, подає Президент, а призначає Верховна Рада. Прем’єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, до складу якого входять: Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри. Склад кабінету Міністрів призначається Верховною Радою за поданням Прем’єр-міністра України, лише кандидатури Міністра оборони і Міністра закордонних справ подає Президент (ст.114).
Кабінет Міністрів забов’язаний забезпечувати державний суверенітет, економічну самостійність України, права і свободи людини і громадянина, проводити фінансову, цінову, інвестиційну та податкову політику, політику у сферах праці, соціального захисту, освіти, науки, культури, охорони природи, екологічної безпеки населення.
Для здійснення цих завдань Кабінет міністрів уповноважений: розробляти і здійснювати загальнодержавні програми всебічного розвитку України; забезпечувати рівні умови розвитку всіх форм власності; складати проект закону про бюджет; забезпечувати обороноздатність країни, громадський порядок; здійснювати зовнішньоекономічну діяльність; спрямовувати і координувати роботу усіх органів виконавчої влади (ст.116).
Нормативно-правові акти, що видаються Кабінетом Міністрів, - це постанови і розпорядження, які є обов’язковими для виконання для усіх суб’єктів виконавчої влади.
Повноваження Прем’єр-міністра та членів його кабінету можуть бути припинені у разі подання особистої заяви про відставку або у разі резолюції недовіри кабінету Міністрів, прийнятою Верховною Радою (ст.115).
В областях і районах України виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації. Їх склад формують голови адміністрацій, яких призначає і звільняє з посади Президент за поданням Кабінету Міністрів. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм ними, а також органам виконавчої влади вищого рівня (ст.118). Функції місцевих державних адміністрацій полягають у забезпеченні виконання всіх законів, указів і розпоряджень вищих інстанцій, державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, дотримання правопорядку в межах її адміністративної території. Крім того, державні адміністрації забезпечують взаємодію з органами місцевого самоврядування і реалізують повноваження, делеговані їм відповідними радами (ст.119).
До повноважень прокуратури входять: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконання судових рішень у кримінальних справах, а також інших примусових заходів, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян; 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами (ст.121).
Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначається окремим законом.
