av Ann Klmv 4 år siden
389
Mer som dette
Передбачає включення в систему знань досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу, до власної діяльності;
Передбачає вивчення шкільних предметів комплексно на основі виокремлення важливих пізнавальних проблем, що потребують використання знань з різних галузей. Ця теорія в багатьох аспектах подібна до відомого в історії педагогіки "методу проектів".
Основна її мета полягає в ретельному аналізі знань, що становлять зміст навчального предмета, а також зв'язків, що існують між ними. Передбачає відмову від принципів систематичності та послідовності в старших класах.
Вона ґрунтується на пріоритеті індивідуальної і суспільної діяльності учня і має на меті забезпечення концентрації уваги на заняттях конструктивного характеру. У побудові навчальних програм відповідно до утилітарної концепції керуються принципами формування практичних умінь, проблемного підходу до формування змісту освіти, який передбачає його подання у вигляді міждисциплінарних систем знань; активізації самостійної діяльності учнів; залучення школярів до життя їхнього соціального оточення.
Трактує навчання як засіб розвитку здібностей і пізнавальних інтересів учнів, їхньої уваги, пам'яті. Недоліком дидактичного формалізму є недооцінка значення гуманітарних наук для формування всебічно розвиненої особистості.
Основна її мета полягає в тому, щоб передати учням якомога більший обсяг знань із різних галузей науки, забезпечити енциклопедичність знань учнів.
Автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння). Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі — правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).
Здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань. Передбачають використання набутих знань. Формування їх складним процесом аналітично-синтетичної діяльності, яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, реалізація.
Факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини. Дидактика виділяє такі види знань:— основні терміни і поняття;— факти щоденної дійсності й наукові факти;теорії;— знання про способи діяльності;— оцінні знання.
Організація та управління вчителем пізнавальної діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і виховання школярів.
Полягає у формулюванні перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, управлінні їх засвоєнням, закріпленням та використанням, у перевірці якості знань, умінь, навичок.
Власна навчальна діяльність учня. Учіння є процесом пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій вони засвоюють системні знання, здобувають індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно ними оперувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями в класному і загальношкільному колективах.
Процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та результат цього процесу — досягнення певного рівня освіченості. Залежно від мети, особливостей підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту. Загальна освіта є сукупністю основ науки про природу, суспільство, мистецтво.Політехнічна освіта — сукупність знань про головні галузі виробництва й набуття загальнотехнічних умінь, необхідних для участі в продуктивній праці.Професійна освіта є сукупністю знань, практичних умінь і навичок, необхідних для певної галузі трудової діяльності
Процес взаємодії вчителя та учня, в результаті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок. Учитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Метою навчання є свідоме засвоєння учнями знань з основ наук, набуття певних навичок і вмінь, всебічний розвиток на цій основі їх пізнавальних сил і здібностей.
На основі освітньої програми заклад освіти складає та затверджує робочий навчальний план, за допомогою якого здійснюється організація освітнього процесу. У Робочому навчальному плані конкретизується варіативний складник Базового навчального плану, що є складовою частиною Державного стандарту загальної середньої освіти відповідного рівня та навчального плану з типової освітньої програми.
Освітню програму з рідномовної освіти створено на основі Державного стандарту початкової освіти.
Метою рідномовної освіти для загальної середньої освіти є розвиток здатності спілкуватися українською мовою для духовного, культурного й національного самовияву, послуговуватися нею в особистому і суспільному житті, у міжкультурному діалозі, бачити її передумовою життєвого успіху; плекання здатності спілкуватися рідною мовою (якщо вона не українська); формування шанобливого ставлення до культурної спадщини; збагачення емоційно-чуттєвого досвіду.
Відповідно до окресленої мети, головними завданнями рідномовної освіти у початковій школі є:
• виховання стійкої мотивації до читання та прагнення вдосконалювати своє мовлення;
• сприяння індивідуальному самовияву учнів та взаємодії між ними через розвиток комунікативних умінь, зокрема діалогічного мовлення, театралізацію;
• розвиток уміння вдумливого читання і базових правописних умінь;
• збагачення духовного світу учнів через естетичне сприймання творів художньої літератури та медіапродуктів;
• розвиток уяви та творчого мислення учнів за допомогою творів літератури та мистецтва, медіатекстів, театралізації, гри;
• формування умінь опрацьовувати тексти різних видів (художні, науково-популярні, навчальні, медіатексти);
• розвиток здатності спостерігати за мовними явищами, експериментувати зі звуками, словами, фразами, зокрема і в мовних іграх, для опанування початкових лінгвістичних знань і норм української мови;
• створення сприятливого мовного середовища у школі, зокрема й через пізнання сучасної дитячої літератури різної тематики та жанрів.
Відповідно до окреслених завдань, у початковому курсі рідномовної освіти виокремлено такі змістові лінії: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово», «Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовлення», «Театралізуємо».
Комунікативна компетентність, зокрема вільне володіння українською мовою та спілкування рідною мовою (якщо вона не українська), виявляється в безпосередньому та опосередкованому спілкуванні.
Для формування комунікативної компетентності в умовах безпосереднього спілкування програма пропонує розгортати навчальну діяльність у межах змістової лінії «Взаємодіємо усно» (мовець / слухач – слухач / мовець). Ця змістова лінія передбачає залучення учнів до дій зі сприймання, перетворення, виокремлення, аналізу й інтерпретації, оцінювання та використання усної інформації в реальній мовленнєвій практиці (бесіда, дискусія у класі, мікродискусія в групі, обговорення в парі тощо).
Для становлення комунікативної компетентності в умовах опосередкованого спілкування (на відстані у просторі та часі) запропоновано змістові лінії «Читаємо» (читач – автор), «Взаємодіємо письмово» (автор – читач), «Досліджуємо медіа» (читач / глядач / слухач – автор). Ці змістові лінії забезпечують здобуття досвіду опосередкованого спілкування, опанування кола знань (понять, уявлень) та вмінь, що дають змогу учням удосконалювати комунікативну компетентність.
Змістова лінія «Читаємо» спрямована на розвиток мотивації дітей до читання, залучення їх до читацької діяльності, яка ґрунтується на учнівській ініціативності та самостійності у доборі текстів для читання та інтерпретації прочитаного. Під час читання учні розвивають уміння сприймати та аналізувати текст, оцінювати прочитане та перетворювати інформацію, уявляти, мислити творчо.
Змістова лінія «Взаємодіємо письмово» передбачає залучення учнів до реальної писемної практики, зокрема за допомогою цифрових пристроїв та в режимі онлайн. Результатом такої роботи є базові вміння створювати писемні висловлювання у реальному та віртуальному просторі та редагувати їх.
Змістова лінія «Досліджуємо медіа» передбачає ознайомлення школярів з основами медіаграмотності. Діти формують уявлення про межу між реальним світом і світом мас-медіа. Вони вчаться інтерпретувати, аналізувати, оцінювати медіатексти (фільм, мультфільм, реклама, фотографія тощо) та створювати прості медіапродукти. Змістова лінія «Досліджуємо медіа» пропонує інструмент для активного критичного освоєння комунікативного медіасередовища.
Змістова лінія «Досліджуємо мовлення» забезпечує дослідження мовних закономірностей і формування на цій основі свідомих мовленнєвих умінь (орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних, стилістичних, словотвірних). Також у межах цієї змістової лінії учні опановують виражальні засоби художніх текстів, що в цілому сприяє творенню індивідуального стилю мовлення.
Змістова лінія «Театралізуємо» слугує розвитку комунікативних умінь учнів, зокрема вміння моделювати різні ситуації спілкування, обирати відповідні комунікативні стратегії, досліджувати несловесні засоби спілкування. Увага до несловесних засобів приділятиметься і в змістових лініях «Взаємодіємо усно» та «Досліджуємо медіа», а сам прийом театралізації може використовуватися й у змістовій лінії «Читаємо».
Специфіка змістової лінії «Театралізуємо» пов’язана з формуванням уявлення про театр як місце, де учні здобувають досвід співчуття та співпереживання. Тому в межах змістової лінії «Театралізуємо» учні досліджують чужу (глядач) та власну (актор) експресію. Ця змістова лінія передбачає залучення учнів до сценічної творчості, в умовах якої школярі набувають акторського досвіду, зокрема імпровізації, що забезпечує розвиток у дитини емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й самоефективності, уміння мобілізувати інших, ініціативності, уміння долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю, невизначеністю та ризиками, співпрацювати з іншими особами.
Початкова освіта –
це перший рівень повної загальної середньої освіти, який відповідає першому
рівню Національної рамки кваліфікацій.
Метою початкової освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та
наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних
особливостей і потреб, формування цінностей та розвиток самостійності,
творчості, допитливості, що забезпечують її готовність до життя в
демократичному й інформаційному суспільстві, продовження навчання в основній
школі.
Початкова
освіта передбачає поділ на два цикли – 1–2 класи і 3–4 класи, що враховують
вікові особливості розвитку та потреб дітей і дають можливість забезпечити
подолання розбіжностей у їхніх досягненнях, зумовлених готовністю до здобуття
освіти.
Типову
освітню програму для 1-2 класів закладів загальної середньої освіти розроблено
відповідно до Закону України «Про освіту», Державного стандарту початкової
освіти. У програмі визначено вимоги до конкретних очікуваних результатів
навчання; коротко вказано відповідний зміст кожного навчального предмета чи
інтегрованого курсу.
Програму
побудовано із врахуванням таких принципів:
- дитиноцентрованості і
природовідповідності;
- узгодження цілей, змісту і очікуваних
результатів навчання;
- науковості, доступності і практичної
спрямованості змісту;
- наступності і перспективності навчання;
- взаємозв’язаного формування ключових і
предметних компетентностей;
- логічної послідовності і достатності
засвоєння учнями предметних компетентностей;
- можливостей реалізації змісту освіти
через предмети або інтегровані курси;
- творчого використання вчителем програми залежно
від умов навчання;
- адаптації до індивідуальних особливостей,
інтелектуальних і фізичних можливостей, потреб та інтересів дітей.
Зміст
програми має потенціал для формування у здобувачів таких ключових компетентностей:
1)
вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово
висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а
також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для
ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати
українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях;
2)
здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними
мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних
ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади,
можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у
відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування;
3)
математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних
залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із
застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі
математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини;
4)
компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають
формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно
чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки
на основі проведених дослідів, пізнавати себе і навколишній світ шляхом
спостереження та дослідження;
5)
інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у
близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь,
ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу
здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе
частиною спільноти і брати участь у справах громади;
6)
екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного
природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного
використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для
сталого розвитку суспільства;
7)
інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основою цифрової грамотності для
розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів
інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях;
8)
навчання впродовж життя, що передбачає опанування уміннями і навичками,
необхідними для подальшого навчання, організацію власного навчального
середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання
навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх
досягнення, навчання працювати самостійно і в групі;
9)
громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії,
справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя,
усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими
особами для досягнення спільної мети, активність в житті класу і школи, повагу
до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов’язаних з різними
проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та
ідентифікацію себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного
здоров’я і збереження здоров’я інших людей, дотримання здорового способу життя;
10)
культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької
творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і
розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості;
11)
підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати
відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для
досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці,
готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.
Спільними
для всіх ключових компетентностей є такі вміння:
читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово,
критичне та системне мислення, творчість, ініціативність, здатність логічно
обґрунтовувати позицію, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати
ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, співпрацювати з іншими особами.
Враховуючи
інтегрований характер компетентності, у процесі реалізації Типової освітньої
програми або Освітніх програм рекомендується використовувати внутрішньопредметні і міжпредметні зв’язки, які сприяють
цілісності результатів початкової освіти та переносу умінь у нові ситуації.
Вимоги
до дітей, які розпочинають навчання у початковій школі, мають враховувати
досягнення попереднього етапу їхнього розвитку.
Період
життя дитини від п’яти до шести (семи) років (старший дошкільний вік) визначається
цілісною зміною її особистості, готовністю до нової соціальної ситуації
розвитку. Пріоритетом цього процесу є формування і розвиток базових
особистісних якостей дітей: спостережливості, допитливості, довільності
поведінки, міжособистісної позитивної комунікації, відповідальності,
діяльнісного і різнобічного освоєння навколишньої дійсності та ін. Потенційно
це виявляється у певному рівні готовності дитини до систематичного навчання – фізичної, соціальної, емоційно-ціннісної,
пізнавальної, мовленнєвої, творчої.
Зберігаючи
наступність із дошкільним періодом дитинства, початкова школа забезпечує
подальше становлення особистості дитини, її фізичний, інтелектуальний,
соціальний розвиток; формує здатність до творчого самовираження, критичного
мислення, виховує ціннісне ставлення до держави, рідного краю, української
культури, пошанування своєї гідності та інших людей, збереження здоров’я.
Згідно
із Законом України «Про освіту», на основі Державного стандарту й Типової
освітньої програми заклади освіти, наукові установи та інші суб’єкти освітньої
діяльності можуть розробляти освітні програми – єдиний комплекс освітніх компонентів
(предметів, індивідуальних проектів, контрольних заходів тощо), спланованих і
організованих для досягнення визначених результатів навчання. Освітні програми
можуть відрізнятися від Типової освітньої програми послідовністю викладання
навчального матеріалу, обсягом його вивчення, наявністю додаткових компонентів
змісту або використанням оригінальних форм, методів і засобів навчання.
Розподіл
навчальних годин за темами, розділами, вибір форм і методів навчання вчитель
визначає самостійно, враховуючи конкретні умови роботи, забезпечуючи водночас
досягнення конкретних очікуваних результатів, зазначених у програмі.
Освітні
програми можуть мати корекційно-розвивальний складник для осіб з особливими
освітніми потребами. Для дітей з особливими потребами тривалість здобуття
початкової освіти може бути подовжена.
Програми
інваріантного складника Базового навчального плану є обов’язковими для
використання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм
власності.
Контроль і оцінювання навчальних досягнень здобувачів здійснюються на суб’єкт-суб’єктних засадах, що
передбачає систематичне відстеження їхнього індивідуального розвитку у процесі
навчання. За цих умов контрольно-оцінювальна діяльність набуває для здобувачів
формувального характеру. Контроль спрямований на пошук ефективних шляхів поступу
кожного здобувача у навчанні, а визначення особистих результатів здобувачів не
передбачає порівняння із досягненнями інших і не підлягає статистичному обліку
з боку адміністративних органів.
Упродовж навчання в
початковій школі здобувачі освіти опановують способи самоконтролю,
саморефлексії і самооцінювання, що сприяє вихованню відповідальності, розвитку
інтересу, своєчасному виявленню прогалин у знаннях, уміннях, навичках та їх
корекції.
Навчальні досягнення здобувачів
у 1-2 класах підлягають вербальному, формувальному оцінюванню, у 3-4 –
формувальному та підсумковому (бальному) оцінюванню.
Формувальне оцінювання має на меті: підтримати навчальний розвиток дітей; вибудовувати
індивідуальну траєкторію їхнього розвитку; діагностувати досягнення на кожному
з етапів процесу навчання; вчасно виявляти проблеми й запобігати їх
нашаруванню; аналізувати хід реалізації навчальної програми й ухвалювати
рішення щодо корегування програми і методів навчання відповідно до
індивідуальних потреб дитини; мотивувати прагнення здобути максимально можливі
результати; виховувати ціннісні якості особистості, бажання навчатися, не
боятися помилок, переконання у власних можливостях і здібностях.
Підсумкове оцінювання передбачає зіставлення навчальних досягнень здобувачів з конкретними
очікуваними результатами навчання, визначеними освітньою програмою.
Здобувачі початкової
освіти проходять державну підсумкову атестацію, яка здійснюється лише з метою
моніторингу якості освітньої діяльності закладів освіти та (або) якості освіти.
З метою неперервного
відстеження результатів початкової освіти, їх прогнозування та коригування
можуть проводитися моніторингові дослідження навчальних досягнень на
національному, обласному, районному, шкільному рівнях, а також на рівні окремих
класів. Аналіз результатів моніторингу дає можливість відстежувати стан
реалізації цілей початкової освіти та вчасно приймати необхідні педагогічні
рішення.
Практичний компонент навчального матеріалу є важливим засобом підготовки учнів до життя, розвитку їх творчих здібностей, формування рис характеру, поглядів і переконань, інтересу до знань тощо. Він охоплює інформацію щодо організації засвоєння навчального матеріалу (запитання, пізнавальні завдання, проблемні ситуації, зразки розв'язання завдань, таблиці, пояснення до тексту та ілюстративного матеріалу), а також інформацію про способи діяльності або творчості (опис творчої діяльності, проблемно-пошукові, теоретичні і прикладні завдання, правила, рекомендації, послідовність малюнків, які ілюструють окремі прийоми трудової діяльності та ін.), тобто інформаційний навчальний текст.
Навчальний матеріал підручника структурно складається з емпіричного, теоретичного і практичного компонентів процесу засвоєння знань.
Емпіричні знання містять інформацію про чуттєвий досвід, відображають поверхові зв'язки і відношення. Цей компонент навчального матеріалу використовують для того, щоб учні навчилися упорядковувати спостережувані факти і явища, розуміти різноманітні класифікації, робити їх і користуватися ними. Утворені емпіричним шляхом абстракції (відображення окремих сторін предметів) є обов'язковим "матеріалом", на основі якого здійснюється перехід від чуттєво-конкретного до конкретного (до сутності).
Документ визначає мету, шляхи та етапи реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти на період до 2029 року.
Автори Концепції зазначають, що реалізація документа створить умови для реформування середньої освіти з урахуванням досвіду провідних країн світу.
Зокрема, будуть розроблені нові стандарти змісту загальної середньої освіти, що ґрунтуватимуться на компетентнісному та особистісно-орієнтованому підході до навчання.
Також передбачено перехід до 12-річної середньої школи із трирічною профільною школою, що матиме академічне або професійне спрямування.
Планується реформувати систему управління середньою освітою, зокрема, школа має отримати право розробляти і впроваджувати власні освітні програми.
Концепція “Нова українська школа” передбачає також стимулювання особистого і професійного зростання педагога, надання йому академічної свободи, матеріального стимулювання, зокрема шляхом підвищення розрядів у Єдиній тарифній сітці.
Метою Концепції є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти.
Відповідно до частини першої статті 31 Закону України “Про загальну середню освіту” Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Державний стандарт початкової освіти, що додається.
Установити, що Державний стандарт застосовується з 1 вересня 2018 р. для учнів, які навчаються за програмами дванадцятирічної повної загальної середньої освіти.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти” (Офіційний вісник України, 2011 р., № 33, ст. 1378).
3. Міністерству освіти і науки вжити заходів для своєчасного розроблення та затвердження типових освітніх програм для учнів закладів загальної середньої освіти з метою забезпечення впровадження Державного стандарту, затвердженого цією постановою.
4. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування, крім пункту 2, який набирає чинності з 1 вересня 2021 року.
