av Юля Мельник 2 år siden
142
Mer som dette
Mercury, Venus, Earth and Mars belong to the circumsolar planets of the terrestrial group. They differ from giant planets in their smaller size and, accordingly, lower mass. These planets move inside the minor planet belt. Planets are similar in physical characteristics such as density, size, chemical composition, but each planet has its own characteristics.
До навколосонячних планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля й Марс. Вони відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами і, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються усередині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості.
Планети земної групи
Venus is the second planet from the Sun (108 million km) and the closest planet to Earth. The period of rotation around the Sun is 225 days. During inferior conjunctions, it can approach the Earth up to 40 million km, that is, closer than any other large planet of the Solar System. The synodic period (from one lower conjunction to another) is equal to 584 days. Venus is the brightest luminary in the sky after the Sun and the Moon.
Венера - друга від Сонця (108 млн. км) і найближча до Землі планета Сонячної системи. Період обертання навколо Сонця - 225 діб. Під час нижніх з'єднань може наближатися до Землі до 40 млн. км, тобто ближче будь-якої іншої великої планети Сонячної системи. Синодичний період (від одного нижнього з'єднання до іншого) дорівнює 584 доби. Венера - найяскравіше світило на небі після Сонця й Місяця.
Венера
Already in 1610, Galileo Galilei, using telescopic observations, studied the phase change in Venus, that is, the change in its visible form from a disk to a narrow sickle. The first information about the surface of the planet was obtained from the Earth in the 1930s. with the help of the latest invention — radio telescopes.
Вже 1610 р. Галілео Галілей за допомогою телескопічних спостережень вивчав зміну фаз у Венери, тобто зміну її видимої форми від диска до вузького серпа. Перші відомості про поверхню планети було отримано з Землі в 30-х роках XX ст. за допомогою новітнього винаходу — радіотелескопів.
Since Venus is observed in the evening after sunset or in the morning before dawn, it is called "Evening Dawn" or "Morning Dawn"
Оскільки Венера спостерігається ввечері після заходу Сонця або вранці перед світанком, її називають «Зоря вечірня» або «ранкова Зоря»
Цікаві факти про Венеру
1. In Oleksandr Belyaev's novel Leap into Nothingness, a handful of capitalists escape from the world proletarian revolution into space, land on Venus and establish themselves there. The planet in the novel is shown roughly as Earth in the Mesozoic era.
2. In Oleksandr Kazantsev's story "Storm Planet" (novel "Grandchildren of Mars"), cosmonauts-researchers meet the animal world and traces of intelligent life on Venus.
3. In the Strugatskyi brothers' novel "Land of Crimson Clouds", Venus was the second planet after Mars, which they are trying to colonize, and they send the planetoid "Hius" with a crew of scouts to the area of deposits of radioactive substances called "Uranian Golconda".
1.У романі Олександра Бєляєва «Стрибок у ніщо» жменька капіталістів тікає від світової пролетарської революції в Космос, висаджується на Венері й засновується там. Планету в романі показано приблизно як Землю в мезозойську еру.
2.У повісті Олександра Казанцева «Планета бур» (роман «Онуки Марса») космонавти-дослідники зустрічаються з тваринним світом і слідами розумного життя на Венері.
3.У романі братів Стругацьких «Країна багряних хмар» Венера була другою планетою після Марса, яку намагаються колонізувати, і надсилають планетоліт «Хіус» з екіпажем розвідників у район покладів радіоактивних речовин під назвою «Уранова Голконда».
Венера в літературі та анімації
Mercury is the closest planet to the Sun. Mercury is an endogenously passive planet and is obviously at a primitive stage of crustal development. The planet is located at a distance of 58 million km from the Sun. A complete rotation in the sky completes in 88 days, the period of rotation of Mercury around its axis is equal to 58.65 days, that is, 2/3 of its rotation around the Sun. Such rotation is dynamically stable. A solar day on Mercury lasts 176 days.
Меркурій - найближча до Сонця планета. Меркурій є ендогенне пасивною планетою і знаходиться, очевидно, на примітивній стадії корового розвитку. Планета розташована від Сонця на відстані 58 млн. км. Повний оберт на небі завершує за 88 діб, період обертання Меркурія навколо своєї осі дорівнює 58,65 Доби, тобто 2/3 його обертання навколо Сонця. Таке обертання є динамічно стійким. Сонячна доба на Меркурії триває 176 днів.
Меркурій
The first telescopic observation of Mercury was made by Galileo Galilei at the beginning of the 17th century. Although he observed the phases of Venus, his telescope was not powerful enough to observe the phases of Mercury. In 1631, Pierre Gassendi made the first telescopic observation of the passage of a planet in front of the Sun's disk.
Перше телескопічне спостереження Меркурія було зроблене Галілео Галілеєм на початку XVII ст. Хоча він спостерігав фази Венери, його телескоп був недостатньо потужним, щоб спостерігати фази Меркурія. 1631 року П'єр Гассенді здійснив перше телескопічне спостереження проходження планети перед диском Сонця.
Галілео Галілей
1. Larry Niven's first work was the story "The Coldest Place", where this place was the dark side of Mercury.
2. In Boris Lyapunov's science fiction story "Closest to the Sun" (1956), Soviet cosmonauts land on Mercury and Venus for the first time to study them.
3. In Francis Karsak's science fiction novel "Escape from the Earth", along with the main plot, a scientific station for the study of the Sun, located at the North Pole of Mercury, is described. Scientists live on a base located in the eternal shadow of deep craters, and observations are made from constantly illuminated giant towers.
1.Першим твором Ларрі Нівена було оповідання «Найхолодніше місце», де цим місцем була темна сторона Меркурія.
2.У науково-фантастичному оповіданні Бориса Ляпунова «Найближчі до Сонця» (1956) радянські космонавти вперше висаджуються на Меркурій і Венеру для їх вивчення.
3.У науково-фантастичному романі Франсіса Карсака «Втеча Землі», поряд з основним сюжетом, описується наукова станція з вивчення Сонця, розташована на Північному полюсі Меркурія. Вчені живуть на базі, розташованій у вічній тіні глибоких кратерів, а спостереження ведуться з постійно освітлених світилом гігантських веж.
Меркурій в літературі та анімації
1. On Mercury, there are no seasons in the sense that we understand this concept on Earth. This is due to the fact that the axis of rotation of the planet lies almost at right angles to the plane of the orbit. As a result, there are areas near the poles where the sun's rays never reach. Studies by the Arecibo radio telescope and the MESSENGER probe indicate that there is ice in these cold and dark areas. Its layer can reach 2 m in thickness and sometimes comes to the surface.
2. The Hubble telescope has never been used and will never be used to observe Mercury. The design of the telescope does not provide for the observation of objects close to the Sun, if you try to do this, the equipment will be damaged.
1.На Меркурії не існує пір року в тому сенсі, що ми розуміємо під цим поняттям на Землі. Це відбувається через те, що вісь обертання планети лежить майже під прямим кутом до площини орбіти. Як наслідок, поряд з полюсами є ділянки, до яких сонячні промені не доходять ніколи. Дослідження, здійснені радіотелескопом Аресібо та зондом «Мессенджер», вказують на те, що в цих холодних та темних зонах є лід. Його шар може досягати 2 м у товщину і подекуди виходить на поверхню.
2.Телескоп «Габбл» ніколи не використовувався та не буде використаний для спостереження Меркурія. Конструкція телескопа не передбачає спостереження об'єктів, близьких до Сонця, при спробі зробити це апаратура буде зіпсована.
Цікаві факти про Меркурій
Mars is the fourth planet from the Sun in the Solar System. In the starry sky, it looks like an unblinking speck of red color, which from time to time significantly surpasses the brightness of stars of the first magnitude. Mars periodically approaches Earth at a distance of up to 57 million km, much closer than any planet except Venus.
Марс за розташуванням четверта від Сонця планета Сонячної системи. На зоряному небі вона виглядає як немиготлива цятка червоного кольору, яка час від часу значно перевершує за блиском зорі першої величини. Марс періодично підходить до Землі на відстань до 57 млн. км, значно ближче, ніж будь-яка планета, крім Венери.
Марс
Mars has two small satellites - Phobos (27 km) and Deimos (15 km). The satellites rotate synchronously with the planet (in the plane of its equator) in circular orbits with a radius of 6 and 20 thousand km, respectively. With the help of space vehicles, it was established that the satellites have an irregular shape and in their orbital position always remain facing the planet on the same side.
Марс має два невеликі супутники - Фобос (27 км) і Деймос (15 км). Супутники обертаються синхронно з планетою (у площині її екватора) по кругових орбітах радіусом 6 і 20 тис. км відповідно. За допомогою космічних апаратів установлено, що супутники мають неправильну форму й у своєму орбітальному положенні залишаються поверненими до планети завжди одним і тим же боком.
Супутники Марса
Цікаві факти про Марс
The surface of Mars is very fragmented, it has large canyons, numerous high ledges and slopes. A large content of silicon and ferrum oxides was found in soil samples from Mars. The amount of sulfur (in the form of sulfates) is ten times greater than its content in the earth's crust. On the images of Mars, traces of both meteorite impact and volcanic activity were found, as well as traces of many processes of destruction and smoothing of the surface relief, movement and deposition of sediments.
Поверхня Марса дуже розчленована, на ній є великі каньйони, численні високі уступи й схили. У зразках ґрунту з Марса був виявлений великий вміст окислів силіцію й феруму. Кількість Сульфуру (у вигляді сульфатів) у десятки разів перевищує вміст його у земній корі. На знімках Марса виявлені сліди як УДарно-метеоритної, так і вулканічної активності, а також сліди багатьох процесів руйнування і згладжування рельєфу поверхні, переміщення й відкладення наносів.
Поверхня Марса
The earth is one of the planets of the solar system. its endogenous activity has been going on for 4.6 billion years. Like other planets, the Earth moves around the Sun in an elliptical orbit. The distance from the Earth to the Sun at different points of the orbit is not the same. The average distance is approximately 149.6 million km. During the movement of our planet around the Sun, the plane of the Earth's equator (inclined to the plane of the orbit at an angle of 23°26.5') moves parallel to itself in such a way that in some parts of the orbit the globe is inclined to the Sun by the northern hemisphere, and in others by the southern hemisphere .
Земля - одна з планет Сонячної системи. її ендогенна активність триває вже протягом 4,6 млрд. років. Подібно до інших планет, Земля рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті. Відстань від Землі до Сонця в різних точках орбіти неоднакова. Середня відстань складає приблизно 149,6 млн. км. У процесі руху нашої планети навколо Сонця площина земного екватора (нахилена до площини орбіти під кутом 23°26,5') переміщається паралельно до самої себе таким чином, що в одних ділянках орбіти земна куля нахилена до Сонця північною півкулею, а в інших - південною.
Земля
Природні супутники Землі
The first artificial Earth satellite was launched into orbit in the USSR on October 4, 1957. The code designation of the satellite is PS-1. The launch was carried out from the 5th research training ground of the Ministry of Defense of the USSR "Tyura-Tam" with the help of the "Satellite" launch vehicle.
Перший штучний супутник Землі запущений на орбіту в СРСР 4 жовтня 1957 року. Кодове позначення супутника — ПС-1. Запуск здійснювався з 5-го науково-дослідного полігону міністерства оборони СРСР «Тюра-Там», за допомогою ракети-носія «Супутник».
Штучні супутники Землі
The moon is the only natural satellite of the planet Earth. It is the second brightest object in the Earth's sky after the Sun and the fifth largest satellite of the planets of the Solar System. As of May 1, 2020, it is the first and only extraterrestrial body of natural origin visited by man.
Мі́сяць — єдиний природний супутник планети Земля. Другий за яскравістю об'єкт на земному небосхилі після Сонця і п'ятий за величиною супутник планет Сонячної системи. Станом на 1 травня 2020 року — перше і єдине позаземне тіло природного походження, на якому побувала людина.
Місяць
man flew into space for the first time. It was a citizen of the Soviet Union, Yuri Alekseyovich Gagarin. He was born in the village of Klushino, Gzhat district, Smolensk region, on March 9, 1934.
у космос вперше злетіла людина. Це був громадянин Радянського Союзу Юрій Олексійович Гагарін. Він народився у селі Клушино, Гжатського району Смоленської області 9 березня 1934 р.
Перша людина,яка взлетіла у космос
1. The rotation of the Earth is gradually slowing down.
2. The Earth is the third planet from the Sun in our Solar System.
2.70% of the Earth's surface is covered by water.
Only 3% of the Earth's water is fresh, the remaining 97% is salty.
4. The distance from the Earth's surface to its center is approximately 6378 km. In the thinnest place, the thickness does not exceed 66 km.
5. The temperature at the Earth's core is the same as at the surface of the Sun (5,500 °C).
1.Обертання Землі поступово сповільнюється.
2.Земля — третя від Сонця планета нашої Сонячної системи.
2.70% поверхні Землі вкрито водою.
Лише 3% води Землі прісної, решта 97% солоної.
4.Відстань від поверхні Землі до її центру становить приблизно 6378 км. У найтоншому місці товщина не перевищує 66 км.
5.На земному ядрі температура така сама, як і на поверхні Сонця (5 500 °C).
Цікаві факти про Землю
Earth formed approximately 4.54 billion years ago from a disk-like protoplanetary cloud along with the other planets of the Solar System. The formation of the Earth due to accretion lasted 10-20 million years. At first, the Earth was completely molten[11], but it gradually cooled, and a thin hard shell - the Earth's crust - formed on its surface.
Земля утворилася приблизно 4,54 млрд років тому з дископодібної протопланетарної хмари разом з іншими планетами Сонячної системи. Формування Землі завдяки акреції тривало 10—20 млн років. Спочатку Земля була повністю розплавленою[11], але поступово охолола, і на її поверхні утворилася тонка тверда оболонка — земна кора.
Історія утворення
