por Вікторія Задорожнюк 2 anos atrás
288
Mais informações
por Алина Гудзь
por Денис Бунець
por Олег Баурчулу
por Дашка Черниш
Класифікується імунна система за походженням (спадковий та набутий імунітет), за спрямованістю дії (антитоксичний та антимікробний), за механізмом дії (гуморальний, клітинний). Існує ще локальний (місцевий) імунітет. Його дія спрямована лише на зовнішній захист організму від попадання збудника.
Антимікробний імунітет спрямовано загибель збудника. Антитоксичний – на нейтралізацію токсинів, що продукують патогенні мікроорганізми. Клітинний імунітет реалізується з допомогою імунокомпетентних клітин, а гуморальний – захищає організм від інфекцій з допомогою білків антигенів.
Придбаний (специфічний) імунітет формується на основі вродженого. Виникає він у результаті проникнення чужорідних агентів у організм. До кожного виду захворювання імунна система підбирає антигени. Клітини запам’ятовують досвід і з появою інфекції її знищують. Адаптивний імунітет ділиться на підгрупи:
Спадковий (неспецифічний, видовий) імунітет передається індивідууму при народженні. У перші місяці життя немовляти він забезпечує стійкість імунітету до збудників хвороб. Згодом передані батьками імунні компоненти зникають.
Імунітет з латинської мови (immunitas) перекладається як «визволення», «визволення». Назва вказує на механізм його дії. Сторонні агенти потрапляють у організм із повітрям чи іншими шляхами. Щойно імунна система виявить антиген, вона входить у роботу.
Одні антитіла імунітету поєднують між собою антигени, інші – розщеплюють речовини до безпечного стану, треті – ліквідують пошкоджені клітини організму. Результат цієї багатопланової роботи – збереження здоров’я.
Багатокомпонентна реакція організму на появу, впізнавання, усунення чужорідного агента називається імунною відповіддю. У процесі бере участь безліч імунокомпетентних (активізують захист) клітин та продуктів, що виділяються ними. Основна функція належить лейкоцитам та фагоцитам (макрофагам).
У міжклітинній кооперації беруть участь:
Макрофаги та лімфоцити беруть участь у становленні всіх ланок імунної відповіді. Роль імунокомпетентних клітин:
Імунітет людини складається з органів, тканин та клітин, які забезпечують захист здоров’я. Органи імунітету поділяються на 2 типи: центральні та периферичні. Функції перших – це дозрівання Т-клітин, які контролюють тривалість імунної відповіді. Завдання периферичних органів імунітету – участь у формуванні лімфоцитів, клітин плазми, створення бар’єрно-фільтраційної функції.
Ця група підрозділяється на органи контролю рідин (селезінка, лімфовузли), слизових оболонок та шкірних покривів (лімфатичні фолікули), внутрішнього середовища (мігруючі тканинні клітини). Тут зосереджено імунокомпетентні клітини, які здійснюють імунний нагляд. Тут відбувається імуногенез. Периферичні органи та їх функції:
Є червоним кістковим мозком і вилочковою залозою (тимусом). Вони здійснюється розвиток і визрівання імуноцитів. Функції центральних органів імунітету:
Хвороби діляться за типом порушення імунітетів. При надмірному імунному відповіді розвиваються алергії, за недостатнього – імунодефіцити, при атиповому переродженні клітин – аутоімунні патології. Поширені захворювання:
Для зміцнення захисних сил організму важливо дотримуватись збалансованого харчування. Раціон повинен містити всі необхідні організму вітаміни та мікроелементи. Їх краще отримувати із натуральних продуктів. Щоб мати міцний імунітет, потрібно дотримуватися наступних рекомендацій:
Імунодефіцит проявляється частими застудними захворюваннями, сприйнятливістю організму до інфекцій, вірусів, швидкою стомлюваністю. Основні ознаки слабкого імунітету:
Активність організму залежить від багатьох зовнішніх і внутрішніх факторів – емоційного стану людини, екології, маси тіла і навіть температури навколишнього повітря. Головні причини зниження імунітету:
Якщо знижується імунна активність, організм схильний до різних захворювань. У тяжких випадках імунодефіциту можливий летальний кінець. Наслідки слабкого імунного захисту:
