por Анна Лебедева 6 anos atrás
528
Mais informações
Парадокс (грец. раrаdохоs — несподіваний, дивовижний, той, що суперечить здоровому глуздові) — 1) засіб художньої виразності; 2) вислів, судження, ситуація, вчинок та ін., які суперечать здоровому глуздові, не відповідають усталеним нормам, традиційним уявленням. Парадокс, що завжди містить у собі елемент несподіваності, незвичайності будується на запереченні традиційного, усталеного, правильного. Через свою незвичайність парадокс висвітлює образи і явища у несподіваному ракурсі. Який нерідко допомагає виявити їхню приховану сутність.
Сарказм (грец. sаrkasmos — терзання, від sаrkаzо — рву м’ясо) — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті та гнівного презирства.
Сарказм не має подвійного, часто прихованого дна, виражається завжди прямо.
Об’єктом сарказму є зазвичай явища небезпечні, різко негативні й аморальні.
Засоби творення комічного — це художні засоби, які сприяють творенню комічного ефекту зображуваних явищ, подій, образів. Функції засобів комічного досить широкі: від створення сміхової атмосфери твору до гнівного викриття негативних фактів, рис характеру, закономірностей дійсності в цілому. Серед засобів комічного вирізняють: гумор, іронію, сатиру, сарказм, пародію, парадокс та ін. На використанні різноманітних засобів комічного розвинулися такі жанри, як комедія, фарс, памфлет, епіграма, буфонада, бурлеск, травестія, сатиричне оповідання (повість, роман) та ін.
Пародія (від грец. раrоdіа — пісня навиворіт, переробка на смішний лад) — 1) засіб художньої виразності, побудований на імітації манери поведінки, манери мовлення, творчої манери тощо з метою викриття того чи іншого явища, рис характеру; 2) один із жанрів фольклору та художньої літератури. Пародія завжди передбачає об’єкт висміювання, його впізнавання. На цьому будується комічний ефект пародії. Пародія може бути окремим художнім прийомом у певних епізодах, ситуаціях, а також засобом художньої типізації, створення образів, і пронизувати всі рівні тексту. Пародія завжди передбачає творче освоєння «чужого» через авторське, що надає цьому «чужому» непередбачуваного, окарикатуреного вигляду. Пародія розвінчує пародійований об’єкт і містить у собі елементи карнавалу.
Сатира (від лат. sаtіrа, від sаturа — суміш, усяка всячина) — 1) особливий спосіб художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного; 2) твір викривального характеру. Сатира спрямована проти соціально шкідливих явищ, які гальмують розвиток суспільства; на відміну від гумору, вона має гострий непримиренний характер. Часто об’єктом сатири є антиподи загальнолюдської моралі, пристосуванці, лицеміри, зрадники та ін., а також явища, які не відповідають етичному та естетичному ідеалу.
Гумор (від лат. humоr — волога, рідина) — різновид комічного, відображення смішного у життєвих явищах і людських характерах.
Гумор не заперечує об’єкт висміювання, а лише піддає осміянню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини.
Іронія (від грец. еіrоnеіа — лукавство, глузування, удавання) — художній троп, який виражає глузливо-критичне ставлення митця до предмета зображення. Це насмішка, замаскована зовнішньою благопристойною формою.
Роальд Даль народився 13-го вересня 1916-го року в Лландаффі, Кардіфф, Уельс (in Llandaff, Cardiff, Wales), в сім'ї норвезьких батьків, Харальда Даля (Harald Dahl) і Софії Магдалини Хессельберг (Sofie Magdalene Hesselberg). Своє ім'я майбутній письменник одержав у честь полярного дослідователя Роальда Амундсена (Roald Amundsen), національного героя Норвегії (Norway) того часу.
Трирічний Роальд в 1920-му позбувся своєї 7-річної сестри Астрі (Astri), яка померла від апендициту, а через кілька тижнів помер від пневмонії його 57-річний батько. Спочатку Даль навчався в школі при соборі у Лландаффі (The Cathedral School, Llandaff), після чого перейшов в школу-інтернат в Англії " (England). З 1929-го він був учнем школи Рептоне в графстві Дербішир (Repton School, Derbyshire), але надалі вирішив відмовитися від університету.
Даль був надзвичайно високого зростання – 1.98 м; він став капітаном футбольної команди, а також грав у ‘п'ятірки' і сквош. Коли юнак навчався в Рептоне, шоколадна компанія ‘Cadbury', як зазвичай, відправила в школу кілька коробок з новими цукерками в школу, щоб їх могли оцінити учні. Мабуть, Даль використовував свою мрію – вразити ‘Cadbury' винаходом нового виду шоколаду для компанії – в якості натхнення для народження його третьої дитячої книжки ‘Чарлі і шоколадна фабрика' 1963-го. Втім, ‘шоколадні мотиви' зустрічаються і в інших його книгах для дітей.
Нині казки народжуються в сучасному світі телебачення, Ііггернету, реактивних літаків і швидкісних автомобілів. Події в новітніх казкових творах відбуваються не в царських палатах і дрімучих лісах, а в нашому часі й близькому для нас просторі. У них діють не принци і принцеси, а звичайні герої з притаманними їм рисами нашого покоління. Але казка все одно залишається казкою, бо в ній, як і раніше, панує атмосфера чарівності й триває боротьба між багатством і бідністю, добром і злом, любов'ю і ненавистю. Як і в класичних казкових творах, сучасні герої випробовуються на духовну стійкість, з ними відбуваються всілякі перетворення, але тільки той, хто гідно витримав випробування, залишився собою й виявив людські чесноти, перемагає й винагороджується. Чарівний світ сучасної казки допомагає нам краще пізнати світ, у якому ми живемо, і самих себе, людей XXI ст. Отже, яка ж вона, казка нашої епохи? Які риси класичної казки вона ввібрала в себе і які нові ознаки в ній з’явилися з часом? Дати відповідь на ці запитання нам допоможе сучасний письменник Роальд Дал.
