por юлия илясова 1 ano atrás
1514
Mais informações
Лікування алкогольного отруєння
Отруєння алкоголем
Симптоми отруєння: у важких випадках глибока кома. Температура тіла знижена. Шкіра холодна, липка. Обличчя червоне або синюшне. Кон'юнктивальний рефлекс та реакція зіниць на світло збережені, зіниці звужені. Спостерігається блювання, мимовільні сечовипускання та дефекація. Дихання неглибоке, іноді з порушенням амплітуди та ритму (так зване дихання Чейн-Стокса). Пульс прискорений, слабкий. Артеріальний тиск низький. Може розвитись набряк легенів (клекіт при диханні, піна з рота). Смерть настає через припинення дихання та кровообігу. При обстеженні важкоотруєного слід мати на увазі можливість наявності травми, особливо черепно-мозкової
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: наркологічний стаціонар
ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ:
А)Назогастральний зонд,розчин марганцівки (рожевого кольору), ,атаксил, активоване вугілля.
.-кордіамін 1 мл
- апоморфін 1% розчин-0,5мл
-1 мл кофеїну
Б)Стерильний столик,на якому підготовлено: ватні кульки(20-25ШТ.); пінцети,одноразові шприци(3-4шт.), марлеві серветки, спирт96%-50мл.
В)Потрібно спробувати заспокоїти хворого шляхом розмови з ним лагідним та спокійним тоном.Провести обробку рук медпрацівника.зрізати оброблену спиртом шийку ампули,набрати в шприц розчин апоморфіну у дозі, яку призначив лікар,випустити повітря з шприца і покласти його на стерильний лоток.На цей лоток покласти 3 ватні кульки,змочених спиртом.
ОСНОВНИЙ ЕТАП ВИКОНАННЯ
Проводять при тяжкому сп’янінні.
1.Промити шлунок 1,0-1,5л води, при необхідності через зонд. Можна викликати блювання штучно. Шляхом підшкірного введення 0,25-0,5мл 1% розчину апоморфіну.
2.Дати випити таблетки активованого вугілля (1таб. на 10 кг ваги пацієнта) або 1 пак. атаксилу розвести склянкою води.
3.Вводять 1 мл кордіаміну або 1 мл 20% розчину кофеїну.
3.Слід дати випити 5-8 крапель 10% розчину аміаку на півсклянки води. Свіже повітря. При гіперемії обличчя - високе положення голови (має бути майже вертикальним), на голову покласти лід. Показана тепла ванна із подальшим обливанням голови прохолодною водою.
4.При алкогольній комі необхідно госпіталізувати в стаціонар для проведення інтенсивної терапії (гемодіаліз, в/в крапельно реополіглюкіна, серцевих глікозидів, форсований діурез).
Задача
Хвора К. в 40-річному віці перенесла травму головного мозку, після чого погіршилася пам'ять, часто турбував головний біль. Продовжувала працювати інженером. З 65 років ще більш почала погіршуватися пам'ять. Забувала, куди поклала посуд, яку покупку треба зробити. До 66 рокам стала буркотливою, дратівливою, образливою. Звинувачувала сестру в пропажі речей. Перестала ходити в магазин, т.я. плуталася в цінах. Іноді ночами шукала "зниклі" речі. Далі стала тривожною, метушливої. Втратила орієнтування в часі, плуталася в місці перебування. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
Задача
Пацієнтка 45 років на прийомі у дільничного терапевта скаржиться на постійні головні болі, болі в животі, закрепи, серцебиття, почуття слабкості, втоми і розбитості. Проведене обстеження не виявило виражених відхилень від норми. Надалі пацієнтка повідомила лікаря, що у неї впродовж декількох тижнів порушився сон, помітно знизився апетит. На черговому прийомі, коли лікар повідомив її про добрі результати обстеження і відсутність приводу для занепокоєння, несподівано почала плакати. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
Практичний навик:
ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ З КАТАТОНІЧНИМ СТУПОРОМ.
1. Хворих у стані кататонічного ступору через схильність до імпульсивних вчинків, агресивно-руйнівних дій переводять до наглядової палати.
2. Внаслідок негативізму ступорозні хворі самі не говорять персоналу про свої больові відчуття, не пред'являють соматичних скарг. Тому медична сестра, приймаючи зміну, повинна уважно оглянути тіло таких хворих, щоб не пропустити якоїсь травми, подряпини, які можуть інфікуватися через знижену реактивність організму таких хворих.
3. В осіб, яким роблять ін'єкції, слід уважно оглядати і обмацувати місця уколів, бо інфільтрати, що виникають внаслідок ін'єкцій, успішніше виліковуються, якщо своєчасно розпочати лікування.
4. У хворих, які одержують курсове лікування нейролептиками, бажано профілактично прогрівати місця ін'єкцій.
5. Хворого у стані ступору вранці треба вмити, зачесати і почистити йому зуби. Таких хворих необхідно систематично показувати стоматологу. Неохайним хворим роблять гігієнічні ванни, міняють часто постільну і натільну білизну.
6. У разі слинотечі треба витирати хворим рот, підборіддя, шкіру, щоб не спричинити мацерацію. Купати ступорозних хворих треба частіше, ніж інших.
7. Увечері хворого роздягають, умивають і кладуть спати.
8. При запорі ставлять очисну клізму,при затримці сечі катетеризують сечовий міхур.
9. Персонал повинен піднімати хворих з ліжка, ходити з ними по палаті, виводити на прогулянки.
Задача
Студент-медик тривалий час поєднував навчання з роботою, спав 5-6 годин на добу, переніс "на ногах" легку респіраторну вірусну інфекцію, після чого одногрупники стали відмічати у нього підвищену дратівливість, коливання настрою, став неуважним на зайнятті. Продовжував поєднувати роботу і навчання, під час зайняття виникали спалахи дратівливості, коли кричав на інших студентів, надалі був слізливим, помітно знизилася успішність. Скаржився близьким друзям, що у нього "зовсім немає сил вчитися", "увесь час поганий настрій і почуття безвиході". Після канікул стан покращав.Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
Долікарська допомога при алкогольному делірії
ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ:
А)Лікарські препарати:
-суміш Попова;
-розчин тіосульфата натрія 30%-10 мл,
-аміназин 4мл 2,5% р-ну;
-седуксен 0,5%р-н-2-4 мл;
-5% р-н унітіолу.
Б)Стерильний столик, на якому підготовлено:ватні кульки(20-25ШТ.); пінцети, одноразові шприци(3-4шт.), спирт96%-50мл.
В)Потрібно спробувати заспокоїти хворого шляхом розмови з ним лагідним та спокійним тоном. Провести обробку рук медпрацівника, зрізати оброблену спиртом шийку ампули, набрати в шприц суміш препаратів у дозі, яку призначив лікар, випустити повітря з шприца і покласти його на стерильний лоток. На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочених спиртом.
ОСНОВНИЙ ЕТАП ВИКОНАННЯ
1.Дати випити хворому суміш Попова: 0,4г-фенобарбітала, 30-50мл спирту, 100мл води.
2. Провести дезинтоксикаційну терапію:в/в введення 10 мл 30% розчину Na тіосульфата і в/м 10 мл 5% р-ну унітіолу, в/в введення 5% р-ну глюкози з віт.В1 , В12, В6, С.
3.При збудженні 4 мл 2,5% р-ну аміназину, 4-6 мл 0,5% р-ну седуксену в/м. При необхідності фіксувати хворого(тільки з письмового розпорядження лікаря і не більше двох годин).
4.Необхідно госпіталізувати хворого в найближчий психіатричний або наркологічний стаціонар.
5.Під час транспортування вживають заходи безпеки, щоб хворий не вистрибнув з машини і не завдав травми особам , які його супроводжують.
Задача
Хворий 44 років, переніс великий інфаркт міокарду. До інфаркту добре переносив фізичні навантаження, вважав себе практично здоровим. Рішенням МСЭК йому визначена 2-а група інвалідності. Направлений на консультацію до психіатра у зв'язку з суїцидальними висловлюваннями. При огляді: орієнтування збережене. Фон настрою знижений. При розмові про хворобу на очах з'являються сльози. Вважає себе важкохворим, в ході бесіди швидко втомлюється, скаржиться на зниження пам'яті, труднощі в концентрації уваги, песимістично оцінює свої життєві перспективи, не вірить в одужання. Заявляє, що "соромно бути неробою в сім'ї". Моторної загальмованості не визначається, маячіння і галюцинацій немає. Суїцидальні наміри заперечує("сказав про це по дурості"). Шукає співчуття, співпереживання. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
Практичний навик:
Годування через зонд
Місце проведення:
психоневрологічний стаціонар, соматичний стаціонар, наркологічний стаціонар.
Маніпуляції проводить досвідчена медична сестра або фельдшер, який допомагає лікарю:
Оснащення робочого місця:
Основний етап виконання
Приготувати стерильний тонкий шлунковий зонд, шприц Жане або лійку, шприц на 20 мл. 600-1000 мл рідкої висококалорійної їжі (молоко, рідка манна каша, сирі яйця, вершки, масло, цукор, мед. сіль, полівітаміни, при потребі - медикаментозні препарати у вигляді розч инів або пігулок, розтертих у порошок). Їжу перемішати до гомогенності й підігріти до 37-40 °С.
1.Хворого з психомоторним збудженням піддати тимчасовій м'якій фіксації.
2.Бажано виконувати процедуру в положенні хворого сидячи, якщо це неможливо, то його годують у положенні лежачи.
3.Очистити носові ходи.
4.Облитий гліцерином, рідким вазеліном або олією зонд ввести на 45-50 см через нижній носовий хід, носоглотку і стравохід у шлунок. Голову хворого при цьому нахилити вперед, щоб зонд спрямувався у стравохід по задній стінці глотки.
5.Перевірити місцезнаходження зонда. Він повинен знаходитись у шлунку, а не в трахеї чи бронху. Критерії правильності введення зонда: а) при потраплянні зонда в трахею або бронх хворий починає кашляти і синіти; б) через зонд влити 20-40 мл підігрітої води або 0.9 % розчину натрію хлориду ,якщо зонд знаходиться в дихальних шляхах, хворий закашлюється; в) після цього ввести 50-100 мл повітря за допомогою шприца Жане, у цей час лікар стетофонендоскопом прослуховує шлунок - якщо зонд знаходиться в стравоході, можна почути характерне булькання; г) відтак дробними порціями ввести приготовлену харчову суміш; д) при ознаках виходу зонда із стравоходу і потрапляння в трахею (закаш.лювання і посиніння шкірних покривів) годування негайно припинити.
6.Через лійку або шприцом Жане ввести до 100 мл фізрозчину, щоб ше раз пересвідчитись у правильності положення зонда. Влити поживну суміш, потім знову фізрозчин або чай для змивання залишків суміші чи ліків зі стінок зонда, після чого зонд плавно і швидко видалити.
Задача
Хворий С., 45-ти років, водій, переніс ампутацію правої нижньої кінцівки(культя на рівні верхньої третини стегна) з приводу облітеруючого ендартеріїта. Через день після операції перестав приймати їжу(від їжі не відмовляється, але порція залишається на тарілці), замкнувся в собі, з іншими хворими не спілкується, газет не читає, цілими днями дивиться в стелю. Вираз обличчя скорботний, мова і моторика уповільнені. У відповідь на прохання медсестри "хоч трохи поїсти", заявив, що у нього зовсім немає апетиту, і взагалі "тепер життя втратило сенс". На питання відповідає після тривалих пауз. Фон настрію різко знижений. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
Надання допомоги при епілептичному статусі
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ:психоневрологічний стаціонар , реанімаційне відділення
ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ:
А)Стерильний столик,на якому підготовлено:ватні кульки(20-25ШТ.); пінцети,одноразові шприци(3-4шт) , марлеві серветки, спирт96%-50мл
Б) І )роторозширювач; 2) язикотримач; 3) 25 % розчин магнію сульфату в ампулах; 4) ампульовані препарати діазепаму (реланіум, седуксен, сибазон); 5) 10 %розчин кальцію хлориду в ампулах по 5 мл; 6) 40% розчин глюкози в ампулах; 7) гормони (преднізолон); 8) натрію тіопентал або гексенал.
ОСНОВНИЙ ЕТАП ВИКОНАННЯ
1.Негайно сповістити лікаря про серію нападів.
2.Покликати на допомогу молодших медсестер або санітарок.
3.Встановити в ліжку бокові бортики, щоб хворий під час чсргоового нападу не впав і не завдав собі травми.
4.Обкласти бокові бортики матрацами, товстими ковдрами або подушками.
5.Підкласти під хворого клейонку.
6.Порахувати частоту пульсу і поміряти артеріальний тиск.
7.Підключити до доступної поверхневої вени крапельницю з 0,9 % розчином натрію хлориду (перед початком краплинного вливання взяти кров для екстреного біохімічного аналізу, передусім на вміст глюкози й електролітів у крові).
8.Біля ліжка хворого розгорнути переносну підставку з необхідним обладнанням і медикаментами, які потрібно буде вводити. На столику повинні бути: І )роторозширювач; 2) язикотримач; 3) 25 %розчин магнію сульфату в ампулах; 4) ампульовані препарати діазепаму (реланіум, седуксен, сибазон); 5) 10 %розчин кальцію хлориду в ампулах по 5 мл; 6) 40% розчин глюкози в ампулах; 7) гормони (преднізолон); 8) натрію тіопентал або гексенал.
9.Хворому вводять внутрішньом’язево 10 мл 25%розчину магнію сульфату.
10.Коли епістатус супроводжується вираженим психомоторним збудженням, вводять внутрішньом’язево 2 мл 0,25%розчину аміназину.
11.При неефективності в/в повільно!!! 10 мл 10% р-ну натрія оксибутирату,в/м,в/в(крапельно)-0,2-0,4г лазиксу.
12.Якщо статус не припинився,звертаються до повільного в/в введення 4-10 мл 0,5%р-ну седуксену+20 мл 40% р-ну глюкози.
13.Якщо в лікарні є реанімаційне відділення, медична сестра повинна підготувати і забезпечити засоби екстреного транспортування хворого в це відділення.
14.Якщо попереднє лікування не допомогло, інгаляційний наркоз або люмбальна пункція(проводиться в реанімаційному відділенні).
15.Обовязково призначають серцеві (кордіамін, кофеїн, строфантин) і стимулятори дихання (лобелін,цититон).
ЗАДАЧА
Хворий Н., 26 років. Раніше у психіатра не лікувався, звернувся за допомогою до невропатолога. Відомо, що з дитинства відрізняється підвищеною пунктуальністю, надмірною акуратністю, безпричинними змінами настрію, гнівливою люттю. У підлітковому віці переніс легкий струс голoвного мозку. Погіршення стану зв'язує з психотравмою(розрив з улюбленою дівчиною). Порушився сон, посилилися головні болі, останні тижні з'явився короткочасний стан знерухомленості, коли очі ставали " скляними", нічого не виражали, на звернення не реагував. Такі стани тривали декілька секунд. Спогади про них не збереглися. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
Догляд за хворими з галюцинаціями
Можливі етіологічні фактори:
Гострі й хронічні психози.
Інтоксикація наркотичними, токсикоманічними, лікарськими та іншими речовинами.
Депривація сну.
Характерні риси і симптоми:
· Сприймання нереальних об'єктів, суб'єктів або явиш.
· Поза і міміка” прислуховування”.
· Немотивований сміх.
· Немотиваний переляк.
· Розмови із самим собою.
· Замовкання під час розмови, щоб прислухатись, придивитись, принюхатись тощо.
· Неадекватні емоції.
· Неадекватні реакції.
· Порушення орієнтування в навколишньому світі та власній особі або обставинах.
Тактика медичного працівника
1.Своєчасне втручання може попередити небезпечні дії хворого. Медпрацівник повинен спостерігати за його поведінкою. Звертати увагу на об'єктивні ознаки галюцинацій (поза прислухання, сміх або розмова із самим собою, раптове припинення розмови тощо). При розвитку психомоторного збудження вжити адекватних заходів.
2. Персонал відділення повинен переконувати хворого в безпеці, якщо він реагує страхом на оточуюче.
3.Зменшення кількості подразників покращує формування правильного сприймання людей. Зменшуйте кількість подразників в обстановці, що оточує хворого (бажані низький рівень шуму, невелика кількість людей, проста обстановка в палаті).
4.Правильне орієнтування покращує якість сприймання. Підтримка і підбадьорування хворого вселяє в нього відчуття безпеки.
5.Дотик персоналу до хворого він може сприйняти як загрозливий і відповісти на нього агресією. Не доторкайте до нього. Тримайте дистанцію між собою і хворим.
6.Позиція доброзичливого ставлення до хворого посилює довіру. Не можна сміятися над ним , приділяйте йому увагу.
7.Переключення уваги хворого зменшує інтенсивність галюцинацій. Намагайтесь відволікати його увагу від галюцинацій.
ЗАДАЧА
Хворий Л., у віці 58 років почав змінюватися характер: з'явилися примхливість, грубість, дратівливість. Пізніше став безглуздим і розгальмованим, особливо в сексуальному відношенні (грав на вулиці з дітьми і бігав за дівчатками). При госпіталізації в психіатричну лікарню був благодушним, метушливий, груб, не критичний до свого стану. Вживав одні й ті самі висловлювання, без кінця повторював одні й ті ж розповіді, супроводжуючи їх одними і тими ж жестами. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
Запобігання втечам
АЛГОРИТМ ДІЇ СЕРЕДНЬОГО МЕДПЕРСОНАЛУ:
1. Запобігання втечам треба починати з виявлення хворих, схильних до них. Це здебільшого хворі, що перебувають на примусовому лікуванні, або хворі з маячними переживаннями і некритичним ставленням до обставин, що спричинили їхню госпіталізацію.
2. Медперсонал ретельно перевіряє речі хворого на предмет колючих і ріжучих предметів. Звичайно вони намагаються увійти в довіру до персоналу, добиваються дрібних доручень, які дозволяють їм дещо вийти з під контролю. З метою втечі хворі запасаються, по можливості, нелікарняним одягом, виготовляють різні ключі, відмички.
3. За такими хворими треба встановити суворий нагляд, їх не слід без крайньої потреби і без належного супроводу виводити з відділення.
4. Треба ретельно контролювати їх ліжко, при передаванні зміни звертати увагу на стан вікон у палаті.Цих хворих не можна допускати до миття вікон, а при провітрюванні палати треба стежити за ними і не підпускати їх до вікна.
5. Про всі зміни в поведінці хворого записувати в журнал спостережень за хворими відділення і доповісти лікарю.
6. Перевіряти ротову порожнину хворого за допомогою шпателя, щоб впевнитися, що хворий проковтнув пігулки ,а не викинув в сміття для запобігання втечі.
Задача
Колеги по роботі стали помічати, що у фельдшера після розлучення з дружиною змінилася поведінка. Впродовж декількох тижнів став пригніченим, схуднув, осунувся, часто став скаржитися на стомлюваність, головні болі і болі в животі, відмічав постійний дискомфорт в епігастрії і диспептичні розлади, закрепи .Вважав себе тяжкохворим. Увечері, у кінці робочого дня, закрившись в кабінеті намагався нанести собі самопошкодження скальпелем з суїцидальною метою. Вкажіть найбільш вірогідний діагноз.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
Надання допомоги при нападі судом
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ:психоневрологічний стаціонар
ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ:
А) -седуксен 0,5%р-н 2мл
-Р-н магнезії 25%р-н 10мл
Б)Стерильний столик,на якому підготовлено:ватні кульки(20-25ШТ.); пінцети, одноразові шприци(3-4шт,) марлеві серветки ,спирт96%-50мл.
В) Провести обробку рук медпрацівника.зрізати оброблену спиртом шийку ампули, набрати в шприц розчин седуксена у дозі, яку призначив лікар, випустити повітря з шприца і покласти його на стерильний лоток. На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочених спиртом.
ОСНОВНИЙ ЕТАП ВИКОНАННЯ
1. Відновити дихання,якщо воно порушено.
2. Видалити слиз з рота та верхніх дихальних шляхів резиновим балончиком з м’яким наконечником.
3. Звільнити хворого від одежі, що його тиснить.
4. Дітей- розпеленати, розв’язати ґудзики у старших.
5. Забезпечити приток свіжого повітря.
6. Відкрити вікна, включити вентилятор.
7. Захист від механічних травм.
8. Укласти хворого на рівну, м’яку поверхню,підкласти під голову що небудь з одежі, якщо судоми почалися на вулиці, повернути голову на бік.
9. Бути біля хворого до тих пір, поки не закінчиться припадок.Якщо судоми тривають 30 хвилин та більше, треба негайно викликати швидку допомогу, тому що може розвинутися епілептичний статус.
10. Після нападу можно ввести протисудомні:седуксен, сібазон, магнезію.
Задача
В психіатричному відділенні у хворого П. з діагнозом “епілепсія” виникли невмотивовані епізоди агресії, він почав бити іншого епілептика з цієї палати, звинувачуючи його в тому, що той сів на його ліжко.Фельдшер насварився і перевів хворого П. в палату пильного нагляду і ввів в/м 2 мл 0,25%р-ну аміназина. Лише потім фельдшер повідомив лікаря про цей випадок.Чи вірна тактика фельдшера? Знайдіть помилки і виправте їх.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
Невідкладна допомога при психомоторному збудженні
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ
Психоневрологічний стаціонар.Маніпуляційна або наглядова палата.
ОСНАЩЕННЯ РОБОЧОГО МІСЦЯ:
А) Лікарські препарати:
- 2-4мл 2,5%розчину аміназину;
- 2-3мл 0,5% розчину галоперідолу;
- 2мл 0,5%розчину сібазону.
Б) Стерильний столик,на якому підготовлено:ватні кульки(20-25ШТ.); пінцети, одноразові шприци(3-4шт.), спирт96%-50мл.
В) Потрібно спробувати заспокоїти хворого шляхом розмови з ним лагідним та спокійним тоном. Провести обробку рук медпрацівника, зрізати оброблену спиртом шийку ампули, набрати в шприц суміш препаратів у дозі, яку призначив лікар, випустити повітря з шприца і покласти його на стерильний лоток. На цей лоток покласти 3 ватні кульки, змочених спиртом.
ОСНОВНИЙ ЕТАП ВИКОНАННЯ:
1.Хворого кладуть на живіт,утримаючи за руки.
2.Голову повертають на бік.
3.Внутрішньом’язево вводять набрану суміш ліків.
4.При деяких видах збудження фіксують хворого до ліжка (тільки з письмового розпорядження лікаря і не більше двох годин).
Виправи помилку в тактиці медичного працівника
1.Чоловік 25 років був збитий на вулиці машиною, отримав закриту черепномозкову травму, забій головного мозку.Був доставлений у неврологічне відділення лікарні швидкої допомоги, де у хворого несподівано розвинувся судорожний припадок з втратою свідомості, прикусом язика, мимовільним сечовипусканням. Фельдшер швидкої допомоги підклав під голову пацієнта подушку і ввів внутрішньом’язево 2 мл 0,5% р-ну седуксена, під час клонічних судом голка шприца сильно деформувалася. Чи вірна тактика фельдшера в цьому випадку? Знайдіть помилки і виправте їх.
ПРАКТИЧНИЙ НАВИК:
ДІАГНОЗ - ВИСОКИЙ РИЗИК СУЇЦИДУ ТА ГОМОЦИДУ
Особливу небезпеку для жиггя психічнохворого і людей, які його оточують становить суїцид і гомоцид. Це дії особи із психічмим захворюванням, спрямовані на самогубство, вбивство незнайомих і знайомих людей, а також своїх родичів і близьких. Основними їх причинами є:
1. Наказові (імперативні) галюцінації, коли голоси наказують хворому вбити конкретну людину.
2. Маячення впливу, переслідування, отруєння, ревнощів, спрямоване па конкретних осіб.
3. Маячні ідеї депресивного хворого про те, що його родичі й знайомі переживають такі ж нестерпні душевні муки, як він сам, призводять до впевненості, що хворий перед самогубством повинен їх умертвити, щоб близькі йому люди не мучитись.
Прояв моторного автоматизму, коли хворий мимоволі виконує дії суїцидального або гомоцидного характеру, відчуваючи, що його рухами і вчинками керує сила, якій він не може протистояти.
Затьмарення свідомості: делірій, епілептиформне збудження при запаморочливих станах, патологічний афект, патологічне сп'яніння.
Імпульсивні дії. Хворі, схильні до гомоцидних дій, психіатричною ЛКК визнаються соціально небезпечними. Після скоєння гомоцидного акту психічнохворих за рішенням суду примусово лікують у спеціалізованих психіатричних лікарнях.
Про те, що соціально небезпечного хворого виписали з лікарні, необхідно сповістити райвідділ міліції, дільничного лікаря-психіатра для встановлення належного динамічного контролю.
Дільнична медична сестра повинна мати список соціально небезпечних хворих. Вона зобов'язана особливо уважно контролювати своєчасне відвідування ними лікаря-психіатра і приймання ними протирецидивного лікування.
Практичні поради
У разі виявлення або запідозрення наявності суїцидальних та гомоцидних дій і тенденцій у поведінці хворого медична сестра ( фельдшер) повинна:
♦ Негайно повідомити про це лікаря.
♦ Хворого перевести в палату пильного догляду або встановити біля нього індивідуальний цілодобовий пост.
♦ Особисті речі такого хворого повинні бути під контролем чергового медперсоналу, щоб попередити нещасні випадки.
♦ Конкретну причину і тактику нозологічного лікування встановлює лікар-психіатр.
