по Тетяна Володимирівна Вовкотруб 4 лет назад
190
Больше похоже на это
от Ілона Дуб
от Polina Boldyr
от Павлюченко Олександра
от Aroslav Zar
Легкий. Діти можуть спілкуватися, але в незвичайній обстановці легко губляться. Рухи незграбні і повільні; дитина не жестикулює, мова амімічна. Іноді таким дітям ставлять діагноз-затримка психічного розвитку.
Діти не створюють враження замкнутих в собі. Вони багато розмовляють, але при цьому ні до кого не звертаються, особливо люблять розповідати про сферу своїх інтересів, яку вивчили досконально.
У звичній обстановці дитина нормально себе веде, але при відвідуванні нових місць у неї трапляється напад паніки або самоагресії. Такий хворий плутає займенники, відповідає марними штампами.
Найважчий. Діти не реагують на звернення, не дивляться в очі, практично не розмовляють. Якщо їм комфортно, вони сидять годинами, дивлячись перед собою. Дискомфорт у таких дітей проявляється криком і плачем.
Діагностика аутизму включає обов'язкове психологічне обстеження та консультування з використанням спеціальних діагностичних тестів.
Правильно встановити діагноз допоможуть лабораторні та інструментальні методи діагностики:
•загальний аналіз крові;
•електрокардіографія;
•ехоенцефалографія
•комп'ютерна томографія;
•магнітно-резонансна томографія.
•загальний аналіз сечі;
•дитяча електроенцефалографія;
Повністю запобігти розвитку аутизму або вилікувати його неможливо. Але в руках кожного з батьків якомога раніше звернутися за допомогою до фахівця, провести раннє діагностування та корекцію.
Не останню роль в профілактиці розвитку аутизму відіграє підготовка до майбутньої вагітності та поведінка під час неї. Важливо пам'ятати, що вік жінки старше 40 років значно підвищує ризик народження дитини з розладом.
•Комплаенс-терапія;
•Психотерпія;
•Терапія спілкування;
•Аудіо-вокальне тренування;
•Холдинг-терапія;
•Метод "форсованої підтримки";
•Ігро-, трудотерапія;
•Спеціалізована лікувальна фізкультура;
•Спеціальна дієта з обмеженням прийому продуктів з високим вмістом глютену й казеїну;
•Фармакотерапія.
Частина дітей не розмовляють зовсім, інші відстають від своїх однолітків у мовному розвитку. У віці до 12 місяців не агукають, не виявляють активно радості при наближенні мами або когось із близьких; видають одні й ті ж звуки, в 2 роки у них вкрай бідний словниковий запас (близько 15 слів), до 3 років вони майже не здатні комбінувати слова. Такі діти часто повторюють почуті десь слова і фрази, придумують власні слова (неологізми) і не користуються мовою для спілкування.
В першу чергу – з батьками. Малюки не дивляться людям в очі, не тягнуться до батьків на руки, не посміхаються, часто чинять опір спробам взяти їх на руки, приголубити. Вони не відрізняють батьків від інших людей, не помічають, що до них хтось звертається.
Дитина з аутизмом відчуває сильний дискомфорт серед інших людей, а з часом – тривогу. Вони не завжди грають з однолітками, не розуміють емоцій інших людей і тому віддають перевагу усамітненню, яке захищає їх від сильних переживань з приводу складнощів спілкування.
Будь-яка невдача може викликати у дитини спалах гніву, спровокувати істерику, фізичну атаку. Агресія у дітей-аутистів може бути спрямована на інших і на самих себе, останнє зафіксовано у 30% хворих.
Наприклад, дитина не катає машинку, а годинами крутить її колесо. Інший варіант – прихильність тільки до однієї іграшки або її частини, до одних і тих же дрібних предметів.
Діти-аутисти схильні здійснювати одні й ті ж дії протягом довгого часу: повторювати одне і те ж слово, бігати по колу, розгойдуватися з боку в бік, дивитися на обертові об'єкти, вертіти щось тощо.
· не цікавиться іграми з іншими дітьми;
· сидячи на одному місці довго розгойдується;
· нав'язливо вмикає і вимикає світло;
· не цікавиться ніякими іграми;
· не простягає руки у відповідь, коли батьки намагаються взяти її з ліжечка;
· клацає, рухає вперед-назад пальцями перед очима;
· не помічає присутності та відсутності батьків;
· чинить опір обіймам, дотикам, не йде на руки;
· залишившись наодинці з собою в ліжечку, нікого не кличе, а кричить (без видимих на те причин);
· їсть неїстівні предмети (штори, одяг, наволочку та ін.);
· проявляє жорстокість.
Виділяють різні причини дитячого аутизму. Деякі вчені пов’язують дане захворювання зі спадковістю, але багато хто дотримується точки зору, що справжні причини полягають в тому, що мати перенесла під час вагітності якусь інфекційну хворобу, наприклад, кір або краснуху. Серед інших чинників виділяють гормональні порушення, погані екологічні умови і радіацію, але найчастіше – це поєднання кількох факторів.
Аутизм – це особливості психічного розвитку дитини, а в майбутньому – дорослого, які проявляються у порушенні мовлення і соціальної комунікації. Це також порушення емоційного інтелекту.
«Люди дощу» часто наражаються на стигму і дискримінацію, вони можуть бути несправедливо обділені увагою як в сфері медичного обслуговування, так і в сфері освіти, в можливостях брати участь в житті місцевих громад. Тому їм дуже потрібна наша підтримка і розуміння. Аутизм неможливо вилікувати, проте з часом можна адаптувати таку людину до соціального життя.
