作者：Foggy Day 12 天以前
52
更多类似内容
Фрактали
геометрична форма, яка при розділенні представляє собою зменшену копію цілого
Хаос є конструктивним механізмом самоорганізації складних систем
це сукупність єлементів, з яких під дією зовнішніх сил може виникнути структура, здатна до самоорганізації.
міждисциплінарна наука, що займається вивченням процесів самоорганізації і виникнення, підтримки стійкості і розпаду структур (систем) різної природи на основі методів математичної фізики («формальних технологій»)
Засновником синергетики вважається Герман Хакен, який ввів це поняття в своїй книзі «Синергетика»
Синергетика — теорія самоорганізації в системах різноманітної природи. Вона має справу з явищами та процесами, в результаті яких в системі — в цілому — можуть з'явитися властивості, якими не володіє жодна з частин.
Ентропія
Дослідники
Термін «хаос» увів в обіг американський математик Джеймс Йорк в 1975 році.
Едвард Лоренц
Ефект метелика
Незначний вплив на систему може мати великі і непередбачувані ефекти де-небудь в іншому місці і в інший час.
Дивний атрактор Лоренца 1963 р
атрактор, що демонструє хаотичну поведінку
Першовідкривачем хаосу вважають Анрі Пуанкаре
Анрі Пуанкаре
Під час дослідження задачі трьох тіл він встановив існування траєкторій, які не є періодичними, не зростають безмежно і не прямують до якоїсь фіксованої точки.
хаотична поведінка детерміністичної системи, яка проявляється через надзвичайно високу чутливість до початкових умов.
Явище детермінованого хаосу неодноразово спостерігалося як в лабораторних умовах (в плазмі, електричних колах, лазерах, хімічних реакціях, рідинах, в низці механічних пристроїв) так і в природі (динаміка зростання популяцій та метеорологічні явища).
Точка біфуркації
Властивості точки біфуркації
2.Точка біфуркації має короткочасний характер і розділяє більш тривалі стійкі режими системи.
1.Непередбачуваність. Зазвичай точка біфуркації має кілька гілочок атрактора (стійких режимів роботи), по одному з яких піде система. Однак заздалегідь неможливо передбачити, який новий атрактор займе система.
Точка біфуркації — критичний стан системи, при якому система стає нестійкою щодо флуктуацій і виникає невизначеність: чи стане стан системи хаотичним або вона перейде на новий, більш диференційований і високий рівень впорядкованості. Термін із теорії самоорганізації.
Точка біфуркації — зміна усталеного режиму роботи системи. Термін із нерівноважної термодинаміки і синергетики.
якісна зміна поведінки динамічної системи за малої зміни її параметрів.
Рівновага термодинамічної системи
Якщо в термодинамічній системі, що не має теплоізоляційних й абсолютно жорстких перегородок, тіла або їх частини перебувають не в однаковому стані, то за відсутності нових зовнішніх впливів через певний час у системі настане термодинамічна рівновага.
Такий стан є тоді, коли тиск, температура і хімічний склад системи в усіх її частинах є однаковими.
стан, при якому термодинамічні параметри усіх тіл, що входять у термодинамічну систему тривалий час не змінюються.
Нелінейні системи
Дисипативна система
Атрактори
Атрактор (англ. attract — притягати) — множина точок у фазовому просторі, до якої збігаються фазові траєкторії дисипативної системи.
З появою складної впорядкованої структури в системі зростає ентропія, яка компенсується негативним потоком ентропії зовні.
Така система є нерівноважною завдяки розсіянню енергії, одержуваної ззовні. Внаслідок самоорганізації у таких системах можуть виникати стійкі структури, які існують за умови постійної дисипації, тобто втрати системою енергії.
відкрита нелінійна система, яка є далекою від стану термодинамічної рівноваги.
Лінейні системи
Прикладом можуть служити механічні системи (рухомі групи тіл) або фізичні процеси.
Самоорганізація.
Порядок.
Розвиток — характеризує зміну стану системи у часі. Це поняття допомагає пояснити складні термодинамічні й інформаційні процеси у природі та суспільстві.
Спадковість.
Еквіфінальность — здатність системи досягати станів, що не залежать від вихідних умов і визначаються тільки параметрами системи.
Інтегративність — наявність системоутворювальних, системозберігальних факторів.
Інтерактивність.
Надійність — функціонування системи при виході з ладу однієї з її компонент, збереженість проектних значень параметрів системи протягом запланованого періоду.
Адаптивність — прагнення до стану стійкої рівноваги, яке передбачає адаптацію параметрів системи до мінливих параметрів зовнішнього середовища (проте «нестійкість» не у всіх випадках є дисфункціональною для системи, вона може виступати і як умови динамічного розвитку).
Взаємодія і взаємозалежність системи і зовнішнього середовища.
Комунікативність — існування складної системи комунікацій із середовищем у вигляді ієрархії.
Ієрархічність — кожен компонент системи може розглядатися як система (підсистема) ширшої глобальної системи.
Структурність — можлива декомпозицію системи на компоненти, встановлення зв'язків між ними.
Неадитивність — принципова незводність властивостей системи до суми властивостей складових її компонентів.
Цілісність — первинність цілого по відношенню до частин: появи у системи нової функції, нової якості, органічно випливають зі складових її елементів, але не властивих жодному з них, взятому ізольовано.
Робастність — здатність системи зберігати часткову працездатність (ефективність) при відмові її окремих елементів чи підсистем.
Альтернативність шляхів функціонування та розвитку.
Цілеспрямованість — діяльність системи підпорядкована певній цілі.
Мультиплікативність — і позитивні, і негативні ефекти функціонування компонентів в системі мають властивість множення, а не додавання.
Емерджентність — цілі (функції) компонентів системи не завжди збігаються з цілями (функціями) системи.
Пріоритет інтересів системи ширшого (глобального) рівня перед інтересами її компонентів (ієрархічність).
Ефект синергії — односпрямованість (або цілеспрямованість) дій компонентів посилює ефективність функціонування системи.
Дуже складні системи
системи, які неможливо детально і точно описати, тому що для опису потрібно більше часу ніж той, який витрачається системою між змінами її стану, або рівень знань може бути недостатнім для розкриття суті зв'язків системи.
Складні
характеризуються розгалуженою структурою і великою кількістю взаємопов'язаних елементів. Такі системи можуть мати декілька різних структур, опис їх стану можливий;
Прості
мають невелику кількість взаємопов'язаних елементів і нерозгалужену структуру, виконують найпростіші функції, стан і динамізм цих систем легко описувати і аналізувати;
Закрита система
система, в яких застосовується лише інформація, яка характеризує внутрішні зміни системи і блок управління є складовою частиною тієї системи, якою він управляє.
Відкрита система
система, яка постійно обмінюється речовиною і енергією з зовнішнім середовищем. (Л. фон Берталанфі);
Випадкові
рух і розвиток системи є випадковим і розглядається як імовірний процес, неможливо точно передбачити, як вона буде поводити себе в будь-яких заданих умовах.
Детерміновані
рух і розвиток системи повністю зумовлений і не піддається випадковості, а складові частини взаємодіють точно;
Матеріальні системи
2.
дінамічні
випадкові
детерміновані
статичні
1.
відкриті
закриті
Абстрактні системи
є продуктом людського мислення
теорії
гіпотези
категорії
поняття
фізична система, що складається з макротіл.
матеріальна система з мікрочастинок (атомів, нуклонів);
Система
Приклад
Подсистема
шассі літака
Система
Літак
Авіакомпанія
надсистема
Система авіаперевозок України
Надсистема
Сукупність усіх виходів може бути зведена до узагальненого виходу (вектора виходу).
це зовнішнє відношення системи до навколишнього середовища, тобто «система – навколишнє середовище».
Сукупність усіх входів становить узагальнений вхід як вектор окремих дій, зв'язків (відносин) та (або) параметрів стану (операндів).
це зовнішнє відношення навколишнього середовища до системи, тобто «навколишнє середовище - система».
системи теоретично включає все, що не входить в цю систему, реальне довкілля, до якого входять:
геосфера, атмосфера, біосфера (з людьми), техносфера, астросфера.
З іншого боку, функціонування не визначає структуру однозначно, тому що одна і та ж функція може бути реалізована різними структурами.
задається її структурою, яка повністю визначає спосіб функціонування. Відносно замкнута система з конкретною структурою функціонує однозначно.
Ці процеси можуть супроводжуватися зміною структури та характеристик системи.
процеси пристосування системи до зовнішнього середовища, унаслідок яких підвищується ефективність її функціонування.
Види розвитку системи
стрибкоподібний (революційний)
спостерігаються різкі стрибкоподібні зміни окремих параметрів системи, можуть змінюватися її будова й характер зв'язків між компонентами.
еволюційний
характеристики з часом змінюються повільно, структура системи залишається незмінною
Поняття розвитку, як і поняття рівноваги та стійкості, характеризує зміну стану системи в часі. Воно допомагає пояснити складні термодинамічні й інформаційні процеси у природі та суспільстві.
розуміють ситуацію, коли малим змінам зовнішніх впливів відповідають малі зміни вихідних параметрів системи чи її властивостей.
— це здатність системи за відсутності зовнішніх впливів, що збурюють (чи при постійних впливах), зберігати свою поведінку як завгодно довго.
Якщо система здатна переходити з одного стану до іншого, то говорять, що вона має певну поведінку. Цим поняттям користуються, коли не відомі закономірності (правила) переходу з одного стану до іншого. Тоді зазначають, що система має якусь поведінку, та з'ясовують її характер, механізми, алгоритми тощо.
— це сукупність значень її параметрів (властивостей) у певний момент часу. Його визначають або через вхідні впливи й вихідні сигнали (результати), або через макропараметри, макровластивості системи (тиск, швидкість, температура, уставний фонд тощо).
називають сукупність необхідних і достатніх для досягнення цілей відношень (зв'язків) між її компонентами
Структура системи характеризує внутрішню організацію, порядок і побудову системи, тобто структура – це сукупність елементів і співвідношення (зв'язків) між ними.
Структурні зв'язки є відносно незалежними від елементів і можуть виступати як інваріант при переході від однієї системи до іншої, переносячи закономірності, виявлені й відбиті у структурі однієї з них, на інші.
Структура характеризує організованість системи, стійку упорядкованість її елементів і зв'язків.
При цьому в складних системах структура відображає не всі елементи та зв'язки між ними, а лише найістотніші, що мало змінюються при поточному функціонуванні системи й забезпечують існування системи та її основних властивостей.
залежно від стадії пізнання об'єкта, етапу системного аналізу, в цей термін вкладають різний зміст
конкретні цілі- результати
цілі мають бути досяжними в межах певного інтервалу часу і формулюються іноді навіть у термінах кінцевого продукту діяльності
Об'єктивні цілі
це майбутній реальний стан системи, тобто стан, до якого буде переходити система при заданих зовнішніх умовах і кері-вних впливах.
Суб'єктивні цілі
це суб'єктивний погляд дослідника (керівника, власника) на бажаний майбутній стан системи.
ідеальні устремління
формулюються цілі, досягнення яких є неможливим, але до яких можна безупинно наближатися
називають її бажаний майбутній стан.
Зв'язки діляться
за спрямованістю процесі у системі в цілому чи в підсистемах окремих
зворотні
прямі
за містом розташування
зовнішні
внутрішні
за характером (видом)
управління
рівноправні (байдужі)
породження (генетичні)
причина - наслідок
зв'язки підпорядкування
частина - ціле
рід - вид
за силою
слабкі
сильні
шкала сили зв'язків під конкретну задачу
за напрямом
неспрямовані
спрямовані
називають співвідношення між компонентами системи, засновані на взаємозалежності і взаємообумовленості. Поняття «зв'язок» характеризує чинники виникнення й збереження цілісності та властивостей системи.
З формального погляду зв'язок визначають як обмеження кількості ступенів вільності компонент системи.
Поділ системи на окремі елементи й підсистеми є неоднозначним та залежить від мети й конкретних завдань дослідження.
це сукупность елементів й підсистем
називають складову частину системи, яка сама є системою.
Наприклад при розгляді літака, як системи, немає потреби враховувати атомну будову його елементів.
називають найпростішу складову частину системи, яку умовно розглядають як неподільну. Поняття неподільності є умовним та визначається залежно від конкретних завдань.
це технічний об'єкт, що входить до складу системи або підсистеми, і який при вирішенні конкретної сукупності задач недоцільно далі розбивати на частини.
це сукупність спостережуваних або мисленних об'єктів – елементів множини. За кількістю елементів розрізняють скінченні та нескінчені множини.
мають мету
взаємодіють із середовищем та між собою
що утворюють єдине ціле
множина взаємопов'язаних елементів,
непритаманна кожному елементу окремо
3. нова системна властивість
у результаті якого з'являється
2.пов'язаних між собою певним чином
1. сукупність елементів
Таким чином, космос у філософії стоїків - це не просто фізична реальність, а й фундаментальний принцип, що визначає як будову світу, так і моральні цінності людини.
Етичний аспект:
Космос як основа етики:
Космополітизм:
Усвідомлення себе частиною єдиного космосу приводило стоїків до ідеї космополітизму - всі люди є громадянами світу і повинні жити в мирі та злагоді один з одним.
Прийняття долі:
Оскільки всі події визначені наперед, стоїки вчили приймати свою долю з мужністю і спокоєм.
Слідування природі:
Жити в злагоді з природою для стоїків означає жити в злагоді з розумним порядком космосу.
Розуміння космосу як упорядкованої та розумної системи має важливе значення для етики стоїків. Людина, як частина космосу, має жити в згоді з його законами, прагнути доброчесності та мудрості.
Детермінізм:
Усі події в космосі зумовлені Логосом. Це не заперечує свободу волі людини, але означає, що наші дії є частиною загального космічного порядку.
Одушевленість
Стоїки розглядали космос як живий організм, пронизаний божественною пневмою - життєвою силою. Ця пневма пов'язує всі частини космосу і забезпечує його динамічну єдність.
Розумність:
Логос, що пронизує космос, - це не просто абстрактний закон, а й розумний, творчий принцип. Він забезпечує доцільність і гармонію світобудови.
Порядок і структура:
Космос - це не хаотичне скупчення матерії, а гармонійна система, де всі елементи взаємопов'язані і підпорядковані єдиному закону. Цей порядок пронизує всі рівні буття, від найдрібніших частинок до небесних тіл.
У філософії стоїків космос має глибоке і багатогранне значення, що виходить за рамки просто фізичного Всесвіту. Він являє собою впорядковану, взаємопов'язану і розумну систему, керовану божественним принципом - Логосом.
Отже, Логос у філософії стоїцизму – це фундаментальне поняття, що пояснює природу світу та визначає шлях до мудрості, свободи і щастя для людини.
Значення Логосу для людини:
Єдність з космосом:
Логос об'єднує людину з усім космосом, роблячи її частиною єдиного цілого. Це дає підстави для космополітизму – ідеї світового громадянства та братерства всіх людей.
Свобода і щастя:
Це веде до внутрішнього спокою та щастя, незалежно від зовнішніх обставин.
Хоча стоїки визнавали детермінізм, вони вважали, що людина може досягти свободи через розуміння Логосу та добровільне слідування йому.
Досягнення мудрості:
Слідування Логосу веде до мудрості, яка полягає у розумінні свого місця у світі та житті у згоді з ним.
Пізнання світу:
Розуміння Логосу дозволяє людині пізнати справжню природу речей та їх взаємозв'язок.
Моральний закон:
Логос є не лише принципом космосу, але й моральним законом для людини.
Внутрішня суть речей
Логос не тільки зовнішня сила, але й внутрішній принцип, що надає речам їх специфічну форму та сутність.
Закон природи:
Логос визначає природний порядок речей, якому підпорядковані всі процеси у космосі, включаючи людське життя.
Божественний розум:
Логос ототожнюється зі світовим розумом, божественною силою, що пронизує все суще.
Він є джерелом всіх речей та керує їх розвитком.
Космічний принцип:
Логос - це не просто абстрактна ідея, а дієва сила, що організовує і упорядковує весь космос.
Він проявляється у законах природи, русі небесних тіл, зміні пір року, життєвих циклах рослин і тварин.
У філософії стоїцизму Логос займає центральне місце, будучи ключовим поняттям для розуміння як природи космосу, так і людського існування.
Він є основоположним принципом, що пронизує все суще, надає йому форми, забезпечує його єдність та цілеспрямованість.
У сучасному контексті:
Прийняття хаосу як неминучої частини життя і фокус на самоконтролі - цінні уроки, що можуть допомогти нам жити більш спокійним і осмисленим життям.
Філософія стоїцизму залишається актуальною і в наші дні, допомагаючи людям справлятися з невизначеністю і стресом.
Вплив хаосу на стоїчну етику:
Свобода:
Прийняття хаосу та зосередження на внутрішньому світі допомагає досягти істинної свободи - незалежності від зовнішніх обставин.
Доброчесність:
Справжня чеснота, на думку стоїків, проявляється у здатності зберігати спокій і розум навіть у хаотичних обставинах.
Amor Fati:
Стоїки закликали любити свою долю, якою б вона не була, приймаючи як порядок, так і хаос як невід'ємні частини життя.
Фокус на контрольованому:
Замість того, щоб перейматися хаосом і речами, які нам непідвладні, стоїки радили зосередитися на тому, що ми можемо контролювати - наших думках, емоціях і вчинках.
Апатія:
Стоїки вчили приймати неминучість хаосу, не піддаватися страху і тривозі перед непередбачуваністю світу. Вони вважали, що спокійне прийняття хаосу - ключ до душевного спокою.
Логос:
У хаосі присутній Логос - божественний розум, який впорядковує і спрямовує світ. Логос пронизує все суще, включно з хаосом, перетворюючи його на космос.
Хаос як джерело:
Стоїки бачили в хаосі не просто руйнування, а й джерело творіння. Вони вірили, що космос циклічно народжується з хаосу і повертається в нього, щоб потім знову відродитися.
Хаос - частина Космосу, його потенціальна складова
У стоїцизмі хаос не розглядається як щось винятково негативне. Радше, його сприймають як природну частину космосу, первозданну силу, з якої виникає порядок.
Тіло
Матер. всесвіт - це живе, органічне ціле, найкращій можливий образ живої справжньої Реальності
Душа
Вона походить від Розума-Нуса і повертається до нього, і формується ним у спогляданні, як Розум походить від Єдиного і повертається до нього
Душа - це великий посередник між Розумом - Нусом і світом чуттєвим, матеріальним
Розум (НУС)
З точки зору нашої власної людської природи і досвіду, розум-нус, є рівнем інтуїтивного мислення, який безпосередньо схоплює свій об'єкт і завжди досконало з ним поєднанний, і йому не потрібно шукати його поза собою шляхом дискурсивних міркувань
Розум означає діяльність прямого "розумового бачення" або безпосереднього схоплення, а не як висновок процесу дискурсивного міркування (ratio або dianoia)
Ця єдність у різномананітності є найдосконалішим з можливих образів абсолютної єдності Того, Кого розум у своєму звичайному споглядання не може осягнути таким, яким Він є у Своїй Абсолютній Простоті
Відношення цілого та частини в цьому духовному світі зовсім інше, ніж у матер. світі, і не передбачає жодного відокремлення чи виключення
Світ Ідей - це органічна жива сукупність взаємопроникних ідей
Розум - це Світ Ідей, сукупність Реального Буття - він є і "думкою", і об'єктом своєї думки.
Єдине
Єдине мислиться не як просте заперечення, абсолютна порожнеча, досягаючи якої людьска особистість розпадається на несвідоме ніщо, а як позитивна реальність нескінченної сили, змісту і досконалості.
Єдине або Добро знаходиться поза межами досяжності людської думки чи мови. Мова може лише вказувати розумовий шлях до Блага, але не описувати, не охоплювати і не представляти його
Він безмежний і тому, що саме як Єдиний Він є принципом будь якої форми, числа, міри, порядку і межі
Абсолютно Єдине і Нескінченне і є джерелом усіх визначених і обмежених реальностей
Мислення
Єдиний не мислить, бо думка для нього завжди передбачає певну двоїстість мислення та його об'єкта
Існування
Єдність Блага настільки абсолютна, що до Нього не можно застосувати жодного предикату, навіть предикату існування, і що будучи джерелом буття для всіх речей, Він сам не є річчю
за зразком чого зростає, те що народжується
Тотожне
незмінне
вічне
всередені чого народжується
Інше
необхідність
простір
те, що народжується
Космос
у релігіях Бог створює світ із небуття (хаосу).
Без нього Хаос залишається безформним, а Космос неможливий
із хаотичного стану (війни, революції) може виникнути впорядкована система (держава, культура).
сприймається як первинний матеріал, з якого створюється Космос завдяки втручанню Теоса.
Піфагор назвав Всесвіт - "Космосом"
грецька філософ - природній світ, пластично впорядковане гармонійне ціле.
порядок, законний порядок, уряд, орнамент, прикраса
космотеїзм:
світ є єдність, яка сама себе упорядковує без вольового акту Бога-творця.
теократизм:
глава держави є релігійним лідером та/або вважається одним з богів;
панентеїзм:
світ перебуває у Богові, але Бог є більшим від світу;
пандеїзм:
віра в Бога-творця, але не в його подальшу діяльність, оскільки Бог став природою (комбінація пантеїзму та деїзму);
пантеїзм:
природа та Бог є єдиним цілим, світ виникає з Бога;
деїзм: ;
віра в Бога-творця світу, але невіра в його подальшу діяльність (тобто, він лише створює світ і не втручається його подальший розвиток)
агностицизм:
принципова неможливість відповіді на питання щодо існування або неіснування Бога/богів;
атеїзм:;
заперечення існування Бога або богів
Гностицизм
В основі гностичного міфу лежало уявлення, що світ наповнений злом і це зло жодним чином не могло бути створене Богом. Звідси випливало, що світ створений або обмеженою у своїй могутності силою, або наперед визначено злою, яку гностики іменують Деміургом.
Теософія
сукупність різних релігійно-філософських містичних та окультичних вчень та практик; так звана «божественна» та «релігійна мудрість», джерелом якого вважається містична інтуїція[1].
Теология
вчення, предметом пізнання якого є Бог і все, що з ним пов'язано.
напрями теїзму
генотеїзм й монолатрія:
багатобожжя, віра в багатьох взаємозамінних богів або в те що, різні боги є іпостасями єдиного Бога.
політеїзм:
багатобожжя, віра в багатьох богів, які керують кожен окремим аспектом буття і які здебільшого усвідомлюються як внутрішньосвітові сили;
монотеїзм:
єдинобожжя, віра в одного Бога;
є релігійним або філософським переконанням існування надприродної сили чи істоти, яка створила світ, підтримує його та керує його розвитком.
Деміург
У деїзмі XVII—XVIII століть, що намагався поєднати релігію з наукою,
Деміург (Бог) створив світ і дав йому першозакони, але після цього в мирські справи не втручається.
У пізнішому гностицизмі
недосконалий дух-творець світу, «злий» початок, на відміну від Бога, «доброго» початку.
В ідеалістичній філософії Платона та у вченнях неоплатоніків
ідеальний першопочаток, творець всесвіту; одне з визначень божественної сили.
У багатьох міфологічних системах народів світу
часто деміург — помічник верховного божества у процесі творення всього сущого.
деміург зливається з образом небесного бога-творця
поєма "Теогонія" Гесіода - Походження богів (700 р. до н.є)
Хаос породжує
Ніч (Нікс)
Ерида (Розбрат)
Герас (Старість)
Філотес (Дружба, прихильність)
Апате (Обман)
Немезиду (Людська доля)
Гесперид, Мойри (Доля)
Оїзіс (Нещастя, тривога)
Мома (Глузування)
Онероїв (Сни)
Гіпнос (Сон)
Танатос (Смерть)
Керів (Руйнування, смерть)
Морос (Загибель)
Гемера (День)
Ефір (Повітря)
Морок (Еребус)
Ерос (Кохання)
Тартар (під землею)
Гея (Земля)
Хронос (орфікі) - (абстрактний час, початку і кінця) породжує Хаос
