jonka Книш Анастасія Вікторівна 6 vuotta sitten
424
Lisää tämän kaltaisia
Планета Нептун – це восьма, найвіддаленіша від Сонця, планета в нашій системі. Вона близька за складом до свого сусіда Урану, її атмосфера містить водень і гелій, а також трохи метану. Саме завдяки метану Нептун такого синього кольору. Температура в атмосфері досягає – 220 ° C. Нептун вважається «крижаним гігантом», в цю групу він входить разом з сусідом Ураном. Хоча Нептун називається найменшим з чотирьох «гігантів» Сонячної системи. Названо планету іменем римського бога морів, який аналогічний грецькому богу Посейдону. Відстань від Нептуна до Сонця 4,55 млрд. км. Радіус планети близько 25000 км, це четвертий в Сонячній системі розмір екватора. У неї є своє магнітне поле. На Нептуні дуже сильний вітер. Це єдина планета в нашій системі, де дмуть вітри з середньою швидкістю близько 2000 км / год. Навколо планети є шість кілець, які складаються з крижаних часток. Вчені вважають їх досить новими. На Землі відомо про чотирнадцять супутників Нептуна. Можливо є й інші, але про них нічого не відомо, тому що з Землі досить складно вивчати Нептун в подробицях. Перший виявлений супутник назвали Тритон. Імена інших: Нереїда, Лариса, Протей, Деспіна, Галатея, Таласса, Наяда, Сао, галімеда, лаомедея, Несо, Псамафа, S / 2004 N 1. Нептун відкрили в 1846 році. Це перша планета, яку відкрили грунтуючись на математичних розрахунках. До цього моменту люди і не думали, що така планета може існувати. Хоча знали про неї дуже мало аж до 1989 року. Саме тоді до Нептуна прилетів апарат Вояджер-2. Цей космічний апарат діє до сих пір, його основна мета полягає у вивченні далеких планет. Саме він досяг спочатку Урана, а потім вже і Нептуна. Під час своєї місії він зробив велику кількість знімків. Багато відомої сьогодні інформації отримали саме тоді. Сьогодні Нептун залишається досить таємничою для людини планетою. Після експедиції Вояджер-2 учені не отримували про планету нової інформації. В основному вся інформація формується на розрахунках учених і носить досить теоретичний характер. Вивчення цієї планети ускладнюється великою відстанню між нами і Нептуном. Можливо, коли-небудь ми почуємо про нові відкриття, пов’язані з синім гігантом на околиці Сонячної системи.
Уран – сьома планета Сонячної системи, яку в ясну ніч можна побачити неозброєним оком. Названа на честь давньогрецького бога неба. Як і Землю, Уран називають блакитною планетою – він по-справжньому блакитний. Атмосфера на Урані складається в основному з водню і гелію, з невеликою домішкою метану. Верхні шари атмосфери відображають блакитні промені, що надає планеті такий насичений колір. Уран обертається навколо Сонця за 84 земних роки і знаходиться в 20 разів далі від Сонця, ніж Земля. Тому Уран – найхолодніша планета Сонячної системи, температура на поверхні – -218 градусів. Так само, як і інші планети-гіганти, Уран має супутники і кільця. Це четверта за масою планета Сонячної системи. Повідомлення про планету Уран Уран – сама блакитна планета сонячної системи. Але планета Уран мало вивчена. Уран, перша планета, виявлена в новій історії, була відкрита випадково Вільямом Гершелем, коли він розглядав небо в свій телескоп 13 березня 1781 року. Планета складається з різних газів і льодів. А температура на Урані близько -220 градусів. Промінь сонця зі швидкістю світла добирається до цієї планети тільки за 2-3 години. Повний оберт навколо своєї осі він робить за 84 земних роки. Уран – крижана планета-гігант. Він більший за Землю в 4 рази і важче в 14. В центрі планети знаходиться відносно невелика кам’яне ядро. А більшу частину становить крижана оболонка – мантія. Однак, лід там зовсім не такий, як ми з вами звикли бачити. Він схожий на щільну в’язку рідину. На Урані не можна визначити де закінчуються хмари, і починається поверхня. Навколо своєї осі Уран обертається за 17 годин. Однак, як і на інших планетах-гігантах, тут дмуть сильні вітри, що досягають швидкості 240 метрів в секунду. Тому деякі частини атмосфери обганяють планету і роблять оборот навколо планети всього за 14 годин. Зима на Урані триває майже 42 роки і весь цей час Сонце не піднімається над горизонтом. Тобто панує повна темрява. Так відбувається через те, що Уран обертається зовсім не так як інші планети. Його вісь так сильно нахилена, що він «лежить» на боці. Якщо інші планети можна порівняти з дзигами, то Уран більше схожий на кулю, що котиться. В Урана налічують 27 супутників.
Сатурн – шоста планета Сонячної системи, яку ще називають «володар кілець». Планета отримала свою назву від імені давньоримського бога родючості. Розміром Сатурн лише трохи поступаються Юпітеру. Планета відома з давніх часів, адже Сатурн – один з найяскравіших об’єктів на нашому зоряному небі. Це друга за величиною планета-гігант. Найбільш примітним явищем Сатурна вважаються кільця, що оперізують планету. Вони були відкриті ще Галілеєм в 1610 році. Сьогодні астрономам відомо про наявність 7 головних кілець. Кільця Сатурна дуже тонкі. При діаметрі близько 250 000 км їх товщина не досягає і кілометра Кільця Сатурна, що складаються з тисяч твердих уламків каміння і льоду, обертаються навколо планети зі швидкістю 10 км / с. Навколо планети обертається 62 відомих на даний момент супутника. Титан – найбільший з них, а також другий за розмірами супутник в Сонячній системі (після супутника Юпітера, Ганімеда), який перевершує за своїми розмірами Меркурій і володіє єдиною серед супутників Сонячної системи щільною атмосферою. Супутник Феба, на відміну від всіх інших, обертається в зворотному напрямку. Середній діаметр Сатурна становить 58000 км. Незважаючи великий розмір, доба на Сатурні триває всього 10 години 14 хвилин. Один оборот навколо Сонця відбувається майже за 30 земних років. Планета складається з газів, водню в ньому 94%, а решта – в основному гелій. Завдяки цьому, швидкості вітрів на Сатурні вище, ніж на Юпітері, – 1700 км / год. Температура поверхні Сатурна -188 градусів за Цельсієм: це результат сонячної активності і власного джерела тепла. У центрі планети розташовується залізнокремнієве ядро, з домішкою льодів з метану, аміаку і води. Унікальний Сатурн ще й тому, що його щільність менше, ніж щільність земної води. На цій планеті постійно спостерігаються грандіозні шторми, видимі навіть із Землі, супроводжувані блискавками!
Юпі́тер — п'ята та найбільша планета
. Відстань Юпітера від
змінюється в межах від 4,95 до 5,45
(740—814 млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778 млн км). Разом із
,
і
Юпітер класифікують як
.
Юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за
. Однак маса Юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до Сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. Тим не менш у надрах Юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017Вт
, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від Сонця. Вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.
Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в
і релігійних віруваннях різних культур:
,
, грецької та інших. Сучасна назва Юпітера походить від імені давньоримського
.
Низка атмосферних явищ на Юпітері — такі як
,
,
, — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. Примітним утворенням в атмосфері є
— велетенський шторм, відомий ще з
.
Юпітер має 79 супутників, найбільші з яких —
,
,
і
— було відкрито
року. Останні 12 місяців було відкрито лише у 2018 році[3]
. Дослідження Юпітера здійснюють за допомогою наземних і орбітальних телескопів, з
років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів
:
,
,
та ін. У 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію
(англ. Juno, також Jupiter Polar Orbiter, розроблена
і
), яка розпочала детальні дослідження Юпітера 4-го липня 2016 року.
Юпітер – найбільша планета Сонячної системи. Один Юпітер важить в два з половиною рази більше, ніж всі інші планети разом. Щоб долетіти до Юпітера потрібно приблизно 2 роки. Назва планети походить від імені верховного бога-громовержця Стародавнього Риму. А ще тут є Велика Червона Пляма. Люди стежать за цією плямою вже більше 300 років. За цей час вона не раз змінювала свої розміри і яскравість, часом ненадовго зникала. Вчені вважають, що це гігантський атмосферний вихор. В атмосфері Юпітера розташовані довгі шари хмар, через які Юпітер виглядає смугастим. Кільце цієї планети, на відміну від кільця Сатурна, вузьке, і не таке вже помітне. Ця планета відноситься до газових гігантів, тобто щільним в ній може бути тільки внутрішнє ядро. Континентів там немає, тому що немає як такої поверхні, за доповідями вчених вона газова і являє собою киплячий океан рідкого водню. На Юпітері настільки високий тиск, що водень там стає рідким. А оскільки на цій планеті ще й дуже висока температура, така ж, як на поверхні Сонця: +6000 градусів Цельсія (а ядро ще гаряче), то життя там бути не може. У складі атмосфери виявлено в основному водень і гелій, інші гази: азот, сірководень, аміак є в невеликих кількостях. Дивно, але в хмарах атмосфери температура негативна – -130 градусів за Цельсієм. Діаметр Юпітера близько 140 тис. км. Маса Юпітера перевищує в 317,8 разу – масу Землі. Рік на Юпітері триває 12 земних років. Саме стільки часу потрібно, щоб Юпітер зробив повний оборот навколо Сонця. Зате навколо своєї осі він обертається менш ніж за 10 годин. Середня відстань Юпітера від сонця складає 778 млн. км. У Юпітера 69 супутників. Всі вони обертаються в протилежному напрямку від обертання самої планети. Можливо, що число супутників більше, але поки вони не відомі для вчених. Серед супутників Юпітера найбільші: Каллісто, Іо, Європа і Ганімед. Один з них – Ганімед – найбільший супутник в Сонячній системі. Планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в міфології і релігійних віруваннях різних культур: месопотамської, вавилонської, грецької та інших.
Астероїдами називають небесні тіла які рухаються по орбіті навколо Сонця. До 2006 року, астероїди були віднесені до малих планетам. У 2006 році більшістт астероїдів були віднесені до малих тіл Сонячної системи. Астероїди не мають атмосфери. У деяких астероїдів є супутники. Слово «астероїд» з давньогрецької перекладається як «подібний зірці». У телескопі астероїди виглядають як зірки, а планети як диски. Астероїди мають неправильну форму, за масою і розміром поступаються планетам. Тіла з діаметром більше 30 м вважаються астероїдами, менше – метеорити. У Сонячній системі виявлено більш 670 000 астероїдів. Більшість астероїдів знаходяться в поясі астероїдів (цей пояс розташований між орбітами Марса і Юпітера). Церера вважалася найбільшим астероїдом в Сонячній системі, але з 24 серпня 2006 року вона вважається вже карликовою планетою. Паллада – є найбільшим астероїдом в Сонячній системі. Астероїд Веста – єдиний астероїд з поясу астероїдів, який можна спостерігати неозброєним оком. Першовідкривачем астероїдів є – Еліа Мілошевич. Зіткнення астероїда (з розміром більше 3 км) із Землею, здатне знищити цивілізацію.
Хіба може бути щось прекрасніше і загадковіше зоряного неба? Ми мріємо про зірок , даруємо їх , прагнемо до них і довіряємо найзаповітніші бажання . Падаюча зірка є гарантом втілення мрії. Але якщо хоч на секундочку уявити , що впаде справжня зірочка , наприклад , така як Сонце , тоді що залишиться від Землі ? Значить , падає щось інше. Але що ? Вдивляючись в нічне небо , ми не бачимо ніякої різниці між його сяючими елементами . Насправді ж , існує величезна різноманітність небесних тіл . Метеор – це явище в атмосфері Землі , що виникає при вторгненні в неї метеорного тіла , частинок колишньої комети , з космічною швидкістю. Ці частинки малі настільки , що руйнуються під впливом тертя , не досягаючи поверхні Землі. Ми ж це можемо спостерігати як короткочасно світиться смужку світла на тлі зоряного неба. Саме метеори називають « падаючими зірками». Метеорит – це залишки метеорного тіла , що потрапили на поверхню планети. Розрізняють три види метеоритів в залежності від їх складу: залізні , кам’яні і залізо – кам’яні . Розглянемо відмінності метеора від метеорита . Маса: метеор та метеорит Метеори , втручаючись в атмосферу Землі , повністю втрачають свою масу . Маса метеорного тіла до згоряння його коливається в межах +0,0000000001 г – 10 р. Якщо навіть підсумувати масу всіх частинок , влітають в атмосферу Землі , то це число все одно буде неспівмірно мало відносно маси планети. Тіла більшої маси можуть випадати на Землю в якості метеоритів. Найбільший метеорит був виявлений в 1920 році в Намібії. Його вага становить 60 тонн. Не витримуючи тиску величезних швидкостей , метеорити , як правило , ще в повітрі дробляться на більш дрібні частинки , що утворюються при падінні метеоритний дощ. Частота падіння метеорів і метеоритів За добу в атмосфері Землі спалахують близько сотні мільйонів метеорів. Але в нічному зоряному небі при гарній погоді можна побачити за годину не більше 5-10 «падаючих зірок». Бувають такі дні , коли метеори спалахують набагато частіше. Здається , що десятки тисяч метеорів виникають з однієї точки . Насправді , таке відчуття виникає тому , що орбіти цих небесних тіл паралельні один одному. Це явище зазвичай називають «зоряний дощ». Метеорити на Землю також падають досить часто , але більша частина все ж згоряє по дорозі. За день об поверхню планети вдаряється кілька метеоритів. Але так як вони приземляються в північних районах , на дно морів і океанів , в пустелю , то залишаються знайденими . У полі зір потрапляють лише мала кількість – 4-5 метеоритів на рік. Вченим вдалося знайти лише 1600 одиниць , більша частина з яких була виявлена практично відразу після падіння . Небезпека метеорів і метеоритів Дрібні частинки , складові метеорні тіло , завдають великої шкоди , істачівая поверхню космічних апаратів. Частинки трохи більше можуть при ударі об супутник можуть вивести з ладу його електричні системи . Небезпека , яку несуть в собі метеорити важко недооцінити. Безліч « ран і рубців » залишають на поверхні планети метеорити різних розмірів. Особливо великі тіла можуть вплинути і на зміну клімату , так як їх удар викликає зсув осі Землі . Щоб добре розуміти глобальність проблеми , досить згадати відомий Тунгуський метеорит , який , впавши в тайзі , завдав руйнування на площі в тисячу кілометрів квадратних . А якщо б його падіння було на густонаселеній території? Різниця між метеором і метеоритом полягає в наступному: Метеор – це світлове явище , метеорит – тверде тіло космічного походження . Метеорит долітає до Землі , метеор складається з найдрібніших частинок , які згорають при попаданні в атмосферу. Метеори спостерігаються набагато частіше , ніж падіння метеоритів. Для населення Землі падіння метеоритів значно небезпечніше , ніж метеори , які завдають шкоди техніці в космосі.
Цікаві факти про метеорити 1. Метеорити бувають від кілька грамів до тонни. 2. Вважають, що за добу на Землю падає 5-6 тонн метеоритів, або 2 000 тонн на рік. За добу на земну поверхню падає від 300 до 20 000 тонн метеоритного пилу. 3. Метеорити можна назвати і метеоритними дощами, але якщо мова йде вже про більші метеорити то вже їх називають – астероїдами. 4. Яскраві метеори називаються – болідами. Якщо вони занадто яскраві то їх називають вже – суперболідами . 5. На місці обвалення метеоритів утворюються кратери. Арізонський кратер є один з найвідоміших кратерів у світі. 6. Найбільшим кратером на землі вважається – Кратер Землі Вілкса, який знаходиться під льодами Антарктиди (діаметр кратера – 500 км). 7. Кратери існують не тільки на нашій Землі але й на інших планетах нашої галактики. 8. Метеорит рухається зі швидкістю до 72 км/год. При входженні метеорита в атмосферу він починає згоряти, і може згоріти без залишку (але іноді великі метеорити все ж долають атмосферу і вдаряються об землю залишаючи за собою кратери. 9. Під час руху метеорит може розділитися на частини, утворюючи метеоритні дощі. 10. Метеорити бувають 3 видів: кам’яні, залізні, залізо – кам’яні. Дуже часто падають на землю саме кам’яні метеорити. Решта видів падають рідко. 11. Найбільшим метеоритом є – метеорит Гоба (вагою 66 тонн, по виду є залізним метеоритом).
Комети – це небесні тіла невеликого розміру. Вони складаються з льоду з домішками каменю або пилу. Розмір комет в діаметрі не перевищує декількох кілометрів. Часто на небі можна спостерігати комету у вигляді крапки з довгим хвостом, що світиться. У разі, коли небесне тіло знаходиться на великій відстані від Сонця, то на небі комету видно як темну точку. При наближенні до світила, у комети з’являється вогненний довгий шлейф, званий хвостом. Це головна особливість комет. Будова комети Усередині небесного тіла є тверде ядро, яке є найважчою частиною комети. Ядро складається з пилу, уламків астероїдів, суміші замерзлих газів. Коли комета рухається у напрямку до Сонця, то в ядрі починає танути лід, він нагрівається і випаровується. Навколо небесного тіла з’являється газова туманна оболонка. Вона називається кома. Наближаючись ще ближче до сонця, у комет починається видування частинок пилу. Так у комети утворюється хвіст. Хвіст висвітлюється сонцем, і тому ми його можемо бачити в небі неозброєним оком. Цікаві факти про комети: Найвідоміша і найперша зареєстрована комета – це комета Галлея. Її вже спостерігали в небі в 446 році до н.е. Її назвали на честь Едмунда Галлея, чоловіка, який був першим, хто передбачив повернення комети, і розрахував термін цієї події. Найдовший хвіст комети становив 570 млн км. Це хвіст комети Хайекутейк. Дану інформацію отримали 13 вересня 1999 року в Імператорському коледжі. Найбільша відома сьогодні комета – Хірон. Її діаметр більше 180 км. Комети хоч і мають маленький розмір, але можуть спровокувати серйозні катаклізми. Найсильніший удар, зареєстрований в нашій системі, стався внаслідок зіткнення планети Юпітер з кометою Шумахер-Леві-9. Чим далі комета від Сонця, тим більше вона схожа на кам’яну брилу. Її газовий хвіст видно тільки під впливом сонячної радіації. У міру віддалення від світила комета охолоджується і від неї залишається крижане ядро. Вчені впевнені, що воду на нашу планету занесли комети, як і деякі органічні речовини, які були засобом зародження життя. Ми можемо спостерігати в небі комету раз в десятиліття. А ось хвіст небесного тіла можна спостерігати тижнями.
Марс – четверта планета від Сонця. Названий на честь бога війни за криваво-червоний колір. Поверхня планети містить велику кількість заліза, яке, окислюючись, дає червоний колір. У зв’язку з тим що Марс знаходиться недалеко від Землі, вчені припустили, що на цій планеті теж може бути життя. Адже на Марсі також, як і на Землі, є зміна пір року. Марсіанський рік в 2 рази більше земного – 687 діб, а доба лише трохи довше земних – 24 години 37 хвилин. Після досліджень за допомогою міжпланетної станції припущення про життя на Марсі були спростовані. За розміром Марс менше Землі майже в 2 рази. Клімат Марса – це клімат холодної обезводненої високогірної пустелі з горами, кратерами і вулканами. У Марса є два супутники – Фобос і Деймос, що в перекладі з латині означає «Страх» і «Жах». Деймос – найменший супутник планети в Сонячній системі. Повідомлення про планету Марс Марс – п’ята планета від Сонця, яку називають «червоною планетою». Планету назвали на честь давньоримського бога війни – його червона поверхня асоціювалася у людей з кровопролитними боями. Такий колір створюється через відображення сонячного світла від поверхні планети, яка покрита металевим пилом кремнію, заліза і магнію. Залізо на Марсі окислюється (іржавіє) і набуває червонуватого відтінку. Марс майже вдвічі менше за Землю за розмірами – його екваторіальний радіус дорівнює 3 396,9 кілометрів (53,2% земного). Площа поверхні Марса приблизно дорівнює площі суші на Землі. На Марсі, як і на Землі, відбувається зміна пір року. Температури на Марсі найбільш сприятливі з усіх планет Сонячної системи, виключаючи Землю. Вдень вони досягають в середньому 30ºС, а вночі опускаються до – 80ºС. На полюсах Марса температура нижча, тому вони, як і полюси Землі, покриті льодом і снігом. Але на Марсі немає повітря. Атмосфера Марса складається в основному з вуглекислого газу (95%), а необхідного для життя кисню там міститься всього лише близько 0,1%. Вода на Марсі зосереджена в основному на полюсах у вигляді снігу і льоду. Якщо розтопити всі ці льоди поверхню Марса покриє світовий океан, схожий на земний, глибина якого складе кілька сотень метрів. Деякі вчені навіть висувають версії про те, що на Марсі можна штучним шляхом створити сприятливі умови для життя людей. Для цього потрібно збільшити температуру на поверхні «червоної планети» і висадити там рослини, які будуть перетворювати вуглекислий газ в кисень. Однак всі ці ідеї поки далекі від реальності. Марс має два природних супутника: Деймос і Фобос.
Місяць зовні нагадує планету – він круглий і великий. Однак місяць не планета, а всього лише супутник планети Землі. Цілодобово він крутиться навколо Землі ось уже мільйони років. Ще багато століть тому люди намагалися зрозуміти, що за загадкове небесне тіло можна спостерігати в небі з приходом ночі. Після винаходу телескопа вчені змогли розглянути Місяць в подробицях. А понад півстоліття тому до Місяця зміг підлетіти радянський безпілотний космічний корабель, який відправив на Землю фотографії місячної поверхні, зроблені з близької відстані. У наступні роки на супутник відправлялися місяцеходи, які досліджували грунт і проводили інші наукові дослідження, а потім на Місяць висадилися люди. Дослідження Місяця дозволило дізнатися багато цікавого. Може скластися враження, що Місяць може світитися, адже вночі кожен бачить, як Місяць сяє серед зоряного неба. Але сам Місяць не випромінює світло. Світіння, яке бачить людина – це віддзеркалення світла сонця: сонце освітлює Місяць як дуже потужний ліхтарик і здається, що він горить посеред нічного неба. Крім того, навіть без телескопа помітно, що Місяць щодня різний: може приймати форму блюдця або серпа. Секрет таких змін у тому, що Земля загороджує собою сонце від Місяця і світло потрапляє не на весь Місяць, а висвітлює тільки його бік. Місяць не завжди показується в нічний час. Іноді Місяць можна побачити в небі вдень. Це відбувається тому, що Місяць обертається навколо Землі і час його появи не завжди збігається з ніччю. Вдень Місяць на небі виглядає як велика біла пляма. Поверхня Місяця зовсім не схожа на земну. Там немає не тільки лісів, річок і морів, немає навіть грунту. Весь місяць вистилає товстий шар щільно утрамбованого пилу. Цей пил завжди залишається сухим, адже води на Місяці немає. На поверхні Місяця немає атмосфери. Якщо людина висадиться на Місяць без скафандра, то помре від відсутності повітря. Температура на Місяці також не підходить для людини, адже вона коливається від -160 ° C до +120 ° C. Ніякий одяг не врятує від таких перепадів від спеки до холоду. У ясну ніч, коли хмари не закривають небо, на диску місяця можна неозброєним оком побачити темні плями – це гори і кратери, утворені падаючими на Місяць метеоритами. Дивно те, що, незважаючи на обертання навколо своєї осі, Місяць завжди повернений до Землі однією і тією ж стороною. З поверхні Землі ніяк не помітити, що ж відбувається на зворотному боці супутника. Карта зворотного боку Місяця складена тільки завдяки фотографіям з дослідних літальних апаратів. Як і у Землі, у Місяця є тяжіння. Тяжіння Місяця настільки сильне, що здатне впливати на воду земних морів і океанів. Саме Місяць викликає на Землі припливи і відливи, притягаючи до себе воду. Незважаючи на доступні людині технології, Місяць, навіть сьогодні, залишається для нас загадкою.
В міфології її грецька назва Гея. Земля була матір’ю гір, долин, струмків і всіх інших наземних утворень. Вона була одружена з Ураном.
Так ось, Земля в міжнародному позначенні її як планети так зовсім не називається. Її офіційна назва – Терра (Terra). А ось ми самі називаємо нашу планету Землею. Чому так? Справа в тому, що колись люди не знали нічого про планети і щиро вважали, що наша Земля – пласка. Згадайте картинки з книжок з історії, географії, астрономії. Одні вважали, що Земля – це диск, який утримують три слона. Інші – що це плоске тіло, розташоване на панцирі морської черепахи, що стоїть у воді. Або навіть що її переносить по океану з місця на місце величезний кит. Люди представляли нашу планету як своєрідний величезний “земельний млинець”, то відповідно, саме так її і назвали “Земля”.
До речі, англійці пішли від нас недалеко в цьому. Англійською Земля – це Earth. А тепер дивимося значення слова erda, від якого утворилася назва. Це саме – “грунт”.
Земля не є суцільною. Земна поверхня розділена на частини (тектонічні плити), які плавають на мантії – шар між поверхнею землі, її корою, і її гарячим рідким ядром. Всередині Землі постійно активні землетруси, виверження вулканів і горотворення, що відбувається уздовж кордонів тектонічних плит.
Місяць завширшки 3474 км (приблизно чверть земного діаметра). Наша планета має всього один супутник, хоча у Венери і Меркурія їх взагалі немає, а у деяких є два і більше. Місяць сформувався після того, як в Землю врізався гігантський об’єкт. Відірвані уламки і стали складовим матеріалом Місяця. Вчені вважають, що об’єкт був приблизно розміром з Марс.
До речі, вчені використовують Землю для вивчення всіх інших планет. Оскільки жодна людина ніколи не відвідувала іншу планету, ми маємо використовувати те, що ми знаємо про Землю, і спробувати вгадати, що інші планети повинні бути подібні. Це називається порівняльна планетологія.
Венера – друга планета від Сонця. Носить ім’я давньоримської богині любові. Завдяки своєму яскравому сяйву її добре видно навіть неозброєним оком. У давнину планету називали «ранкова» і «вечірня зірка». Це сусідка нашої планети, за розмірами і зовнішнім виглядом ці планети теж схожі. Венера оточена досить щільною атмосферою, що складається з вуглекислого газу. На поверхні є гори і рівнини, часто відбуваються виверження вулканів. Температура на поверхні Венери сягає позначки вище 400 градусів тепла, тому що планета закрита щільними шарами хмар, які утримують тепло. Проте з тіньової сторони на Венері температура близько 20 градусів нижче нуля, адже сонячні промені не потрапляють сюди протягом дуже довгого часу. Венера не має супутників. Повідомлення про Венеру для дітей Венера – друга планета Сонячної системи. Названа ім’ям Венери, богині любові з римського пантеону. Це єдина з восьми основних планет Сонячної системи, що отримала назву на честь жіночого божества. Іноді Венеру називають «сестрою Землі», тому що обидві планети схожі розмірами, силою тяжіння і складом. Однак умови на двох планетах дуже різняться. В атмосфері Венери 96% вуглекислого газу, інше – азот з невеликою кількістю інших сполук. За структурою її атмосфера щільна, глибока і дуже хмарна. Але поверхню планети побачити важко через своєрідний «парниковий ефект». Тиск там в 85 разів більше нашого. Склад поверхні по своїй щільності нагадує базальти Землі, але сама вона надзвичайно суха через відсутність рідини і високу температуру. Температура на планеті піднімається до 462 ° C. Кора має 50-кілометрову товщину і складається з силікатних порід. Дослідження вчених показали, що на Венері є гранітні поклади разом з ураном, торієм і калієм, а також базальтові гірські породи. Верхній шар грунту близький до земного, а поверхня посипана тисячами вулканів. На один осьовий обіг (сидеричний день) йде 243 днів, а орбітальний шлях охоплює 225 днів. Сонячний день триває 117 днів. Це найдовша тривалість доби на всіх планетах Сонячної системи. Ще одна цікава особливість – Венера, на відміну від інших планет системи, обертається в зворотному напрямку – зі сходу на захід. Також відрізняється відсутністю супутників.
Розміри Меркурія Перша особливість цієї планети – її розміри. Меркурій – найменша планета нашої Сонячної Системи. Розміри планети лише трохи більше нашого Місяця. Діаметр Меркурія складає 4990 км. Для порівняння – діаметр нашої Землі – 12760 км. Крім того, Меркурій – найближча до Сонця планета, тому цілком можливо один раз побачити її на власні очі на небі рано вранці або пізно ввечері. Недарма планету називають Ранкова зірка або Вечірня зірка. Правда з’являється ця “Зірка” на небі на дуже короткий час, наприклад, відразу після заходу сонця. Швидкість обертання Меркурій – найшвидша планета. У своєму обертанні навколо Сонця вона проходить свою орбіту за 88 земних діб. Тобто рік на Меркурії триває всього 88 земних дня. Тому вираз “маленький та спритний” якраз про Меркурій. Можливо саме тому планета отримала своє ім’я на честь бога Меркурія (в грецькій міфології Гермеса), який носиться в своїх швидкохідних крилатих сандалях з вістями з Всесвіту. Бог Меркурій також є покровителем студентів і торговців. У далекі часи торговці-мандрівники мали багато знати, щоб бути успішними. Клімат Меркурія На Меркурії зафіксований найбільший перепад температур, знову таки через близькість до Сонця. Вдень температура там піднімається до 430 градусів Цельсія, а вночі опускається до мінус 180 градусів Цельсія, при цьому різниця температур досягає більше 600 градусів. За нашими уявленнями про життя там не може існувати. У Меркурія немає атмосфери, тобто звичного нам повітря, немає і води, тому немає і вітру і ніяких інших відомих нам погодних явищ. Меркурій дуже щільна, тверда планета. Протягом свого існування вона не раз піддавалася ударам численних космічних тіл, часом таких важких і потужних, сила удару яких порівнянна з трильйоном мегатонни бомб. Все це залишало на планеті шрами, вм’ятини, тріщини. А через тверду поверхню Меркурія ніякий вулкан не зміг би пробитися зсередини і “залікувати” рани, як це іноді відбувається на інших планетах. Тому вид Меркурія майже не змінюється протягом мільйонів років. Інші особливості Якби ми потрапили на Меркурій, то наш вага зменшилася б більш ніж в два рази. А якби ми, будучи там, подивилися на Сонце, то воно було б в три рази більшого розміру, ніж на Землі. Цікаво те, що не дивлячись на маленький розмір, Меркурій – дуже важка і щільна планета, одна з основних її складових – Залізо, тому Меркурій можна порівняти з металевим м’ячем, ядро якого становить близько 75% всього обсягу планети. І це ядро ще не охололо. Вчені з’ясували, що воно досі перебуває в розплавленому стані. Ще одна дивовижна річ – хоча Меркурій рухається навколо Сонця швидко, обертання ж самої планети навколо своєї осі досить повільне, один меркуріанський день складає 58,5 земних днів. У Меркурія немає жодного супутника і ніяких кілець.
Сонце – найважливіша для людей зірка, яка забезпечує і підтримує життя на планеті Земля. Навколо нього обертаються всі планети, їх супутники, а також комети і метеорити. Воно в мільйон разів більше за Землю. Середня відстань від Землі до Сонця – 149,6 млн. км. Світловий промінь доходить до Землі за 8 хвилин. Світило Сонячної системи неймовірно гаряче. На його поверхні температура 6000 ° С, а в центрі – більше 15 млн. градусів. Солнце сформувалося з величезної хмари водню і зоряного пилу та горить вже протягом 4,6 мільярдів років. І може горіти ще дуже довго. Саме завдяки йому ми живемо, харчуємося плодами землі (овочами, фруктами, ягодами), розводимо худобу, та й взагалі, насолоджуємося життям. Чому? По-перше, сонце – це світло. Без світла рослини б не змогли виділяти кисень в атмосферу. Але ж ми дихаємо тільки завдяки кисню! Без світла у людини з’явилася б нестача вітаміну D, який необхідний для підтримання наших кісток. Кістки стали б крихкими і ламкими. По-друге, сонце – це тепло. Без тепла наша земля перетворилася б у величезну кулю льоду. Природно, все живе при такій низькій температурі зникло б з лиця землі. Не дарма в релігіях всіх народів світу Сонце займало завжди головне місце. Наприклад, у стародавніх греків це променистий бог Геліос, у древніх слов’ян – Ярило, у древніх єгиптян – бог Ра …
