jonka вероніка степаненко 3 vuotta sitten
289
Lisää tämän kaltaisia
Її рідко іменують поетесою — її називають поетом. Геніальна і незбагненна Марина Цвєтаєва була дійсно надзвичайною особистістю. У її трагічній долі було все: вірші і музика, достаток і безпросвітні злидні, кохання і захоплення, революції і війни, чоловіки і діти, втечі і повернення, самогубства і вбивства… Але завжди на першому плані для неї лишалося служіння Слову. Одержимість творчістю була її протестом проти ворожої дійсності, ліками проти розчарувань і втрат. І важко сказати, де проходила та межа між поетичною екзальтацією і психічною патологією.
Марина Іванівна Цвєтаєва (1892-1941) - знаменита російська поетеса, прозаїк, перекладач, яка своєю творчістю залишила яскравий слід в літературі 20 століття.
Одним близька її рання лірика, іншим — ліричні поеми; хтось надає перевагу поемам — казкам з їх могутнім фальклорним розливом; деякі стануть шанувальниками перейнятих сучасних звучанням трагедій на античні сюжети; комусь виявиться ближче філософська лірика 20-х років, інші дадуть перевагу пpозі чи литеpатуpним письменам, які вібрали в себе неповтоpимість художнього світосприйняття Цвєтаєвої. Однак все нею написане об'єднано пронизуючою кожне слово могутньою силою духу.
Марина Цвєтаєва — великий поет, і внесок її в культуру російського вірша ХХ століття значний. Спадщина Марини Цвєтаєвої велика і важко оглядна. Серед створеного Цвєтаєвої, крім лірики — сімнадцять поем, вісім віршованих драм, автобіографічна, мемуарна, історико-літературна і філолофсько-критична проза.
Її не впишеш у рамки літературної течії, границі історичного відрізка. Вона надзвичайно своєрідна, трудноохопна і завжди стоїть окремо.
Через відчай Марина повернулася до Росії. Проте тут її теж нічого доброго не чекало — навколо неї почали заарештовувати найближчих і дорогих людей — чоловіка, дочку, сестру. ЇЇ віршів не друкували.
Борис Пастернак, проводжаючи Цвєтаєву з сином в евакуацію, дав їй для валізи мотузок. На тому мотузку вона згодом і повісилася.
У 1912 році виходить заміж за Сергія Ефрона, у них згодом народиться дочка Аріадна.Друга дочка Марини, Ірина, померла у віці трьох років. У 1925 році народився син Георгій.
Вони познайомилися в Коктебелі, Марину запросив погостювати її старший друг Максиміліан Волошин. Вісімнадцятирічна Марина шукала на березі моря красиві камені, сімнадцятирічний Сергій підійшов і почав їй допомагати. Марина подивилася в його величезні очі з неправдоподібно довгими віями і подумала:
"Якщо знайде і подарує мені сердолік, я вийду за нього заміж."
Звичайно, Сергій знайшов цей сердолік.
